м. Вінниця
19 липня 2017 р. Справа № 802/1088/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом: Головного управління ДФС у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, податковий орган, позивач) з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1,відповідач) податкового боргу в сумі 1 461,6 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла внаслідок несплати єдиного податку з фізичних осіб, що складає 1 461,6 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі (вх. № 15642 від 19.07.17 р.). Одночасно зазначив, що позов підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Однак, повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до суду із відміткою поштового відділення зв'язку: "за зазначеною адресою не проживає".
Згідно з частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За наведених вище обставин, враховуючи направлення судової кореспонденції відповідачу за місцем реєстрації, вважається, що останній належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.
Згідно частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Таким чином, враховуючи заяву позивача та належне повідомлення відповідача, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, відповідно до частини шостої статті 128 КАС України в порядку письмового провадження. При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку у Немирівській ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.
Відповідно до картки обліку платника податків за відповідачем рахується податковий борг по сплаті єдиного податку фізичної особи - підприємця в сумі 1 944,35 грн., з якої 1 822,55 грн. - основний платіж, 121,80 грн. штрафні санкції
При цьому заборгованість із основного платежу виникла внаслідок нарахування відповідачу єдиного податку фізичної особи - підприємця 2 групи згідно його заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, поданої 04.03.2014 р.
В свою чергу, штрафні санкції застосовані згідно податкового повідомлення-рішення № 001431701 від 16.05.2014 р.
В подальшому, податковим органом сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу № 877-17 від 22.02.2017 року.
Разом з цим, як вказано позивачем, частина заборгованості з основного платежу та штрафна санкція виходить за межі позовної давності, а відтак, податковий орган просить стягнути податковий борг в сумі 1 461, 6 грн.
Оскільки відповідачем борг не погашено податковий орган звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Обов'язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до якого, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків, - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п. п. 14.1.175 ст. 14 ПК України).
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п.295.2 ст.295 ПК України).
З метою реалізації обов'язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Згідно пункту 295.1 статті 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3. ст. 57 ПК України).
Згідно пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Водночас слід зазначити, що згідно пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Враховуючи, що податковий борг відповідачем не сплачений, суд доходить висновку про наявність підстав для його стягнення у межах строку звернення з цим позовом.
У відповідності до норм статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (22510, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код:НОМЕР_1) в рахунок погашення єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1 461,6 грн.(одна тисяча чотириста шістдесят одна гривня шість копійок ) до місцевого бюджету.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна