м. Вінниця
18 липня 2017 р. Справа № 802/928/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язати вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав, що в квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.
Однак, листом №Х-6836/0-3164/6-17 від 23.05.2017 відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, посилаючись на ч. 6 ст. 79-1, ч. 10 ст. 24 Земельного кодексу України, а саме покликаючись на те, що місце розташування об'єкта не відповідає схемі землеустрою наявній в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Іванівської сільської ради Калинівського району, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.
На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки в даному випадку правовою нормою для відмови в наданні дозволу може бути лише ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
В судове засідання позивач не з'явився. Разом з тим, через канцелярію суду подав клопотання за вх. №12893, в якому просив розгляд справи здійснювати без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, натомість через канцелярію суду подав клопотання від 18.07.2017 за вх. №15550 про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження. Відповідно до матеріалів справи, останній заперечує щодо позовних вимог з підстав, що викладені в письмових запереченнях від 26.06.2017 за вх. №13921 (а.с. 23-26). Зокрема вказав, що згідно представлених позивачем графічних матеріалів не можливо визначити бажане місце розташування земельної ділянки, що є обов'язковим при поданні відповідного клопотання. Окрім того зазначив, що на виконання доручення Держгеокадастру та розпорядження КМУ від 19.08.2015 №898-р, управлінням видано наказ, яким земельний масив зображений на картографічному матеріалі, зарезервовано для надання учасникам антитерористичної операції та членам родин загиблих із їх числа. За таких обставин, вважає доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
14.06.2017 від позивача через канцелярію суду надійшло письмове клопотання за вх. №12893, в якому останній просив суд, з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи, витребувати в ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області всі наявні документи щодо предмету спору, а саме: клопотання із відповідними додатками, які ОСОБА_1 надсилалися до відповідача, інформацію про резервування земельної ділянки щодо якої подавалося клопотання, інформацію чи на бажану ОСОБА_1 земельну ділянку надано право власності будь-якій особі, якщо надано, то надати відповідні докази, інвентаризацію на земельну ділянку щодо якої подавалося ОСОБА_1 клопотання. Розгляд зазначеного клопотання позивач просив здійснити за його відсутності.
10.07.2017 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, витребувано в ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та зобов'язано надати в наступне судове засідання (18.07.2017) всі наявні документи відповідно до заявленого позивачем клопотання.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали від 10.07.2017 про витребування доказів відповідачем 18.07.2017 надано низку документів, а саме: Наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №26 від 07.04.2016 про визначення земельних ділянок для надання учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей; Додаток до Наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №26 від 07.04.2016, яким визначений перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що надаватимуться у власність для індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації учасникам антитерористичної операції та громадянам-членам родин загиблих з їх числа; Постанову ВОАС від 05.07.2017 за № 802/927/17-а; Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів ) на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, які долучені до матеріалів справи (а.с. 27-32, 42-53 ).
Крім того, 26.06.2017 відповідачем разом із запереченнями були подані наступні документи: оскаржуваний лист відмову №Х-6836/0-3164/6-17 від 23.05.2017; клопотання позивача із відповідними додатками, які ОСОБА_1 надсилалися до відповідача (викопіювання з плану землекористування Іванівської сільської ради (за межами населеного пункту) Калинівського району Вінницької області; Лист відділу Держгеокадастру у Калинівському районі Вінницької області від 20.12.2016 за вих. №31-28-0.3-2064/2-16, адресований ОСОБА_2; Інформаційну довідку з Держаного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку - кадастровий номер НОМЕР_1 площею 48,6861 га, що розташована на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області; Копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії АТ №015331, виданого 17.01.2013.
Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність перешкод у розгляді справи та потреби у виклику свідків чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, при цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Вивчивши доводи адміністративного позову та заперечення відповідача, дослідивши надані у справу докази, суд встановив таке.
В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Дане клопотання отримано відповідачем 18.04.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.12).
За наслідком розгляду звернення, 23.05.2017 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надано відповідь №Х-6836/0-3164/6-17, якою позивачу повідомлено, що земельна ділянка на яку він бажає отримати дозвіл на розробку документації, сформована шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за кошти державного бюджету у 2013 році та присвоєно кадастровий номер. При цьому, формування земельних ділянок шляхом поділу чи об'єднання, які раніше сформовані, здійснюється за технічною документацією із землеустрою. Відтак, місце розташування об'єкта не відповідає схемі землеустрою наявній в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Іванівської сільської ради Калинівського району, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, визначаючись щодо заявлених позовних вимог та заперечень відповідача, суд виходив з наступного.
Земельні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України (далі - ЗК України).
Так, відповідно до частини першої статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Частиною другою статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
При цьому, пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4 ст.122 ЗК України).
Із положень статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
При цьому суд вказує, що бажане місце розташування - це конкретне місце розташування земельної ділянки на території чи місцевості, яку бажає отримати зацікавлений громадянин.
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. №15 (далі - Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Частиною тридцять першою пункту 4 Положення №15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Окремо необхідно зазначити, що механізм взаємодії територіальних органів Держгеокадастру/Держземагентства під час реалізації головними управліннями Держгеокадастру/Держземагентства в областях та місті Києві (далі - територіальні органи) повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб визначається Порядком взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час реалізації повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб, затвердженим наказом Держгеокадастру від 04.06.2015 №95 (далі - Порядок №95).
Так, відповідно до п.1.2 Порядку №95, рішення територіальних органів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою чи про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність або користування приймається у вигляді наказу (далі - наказ).
Згідно пункту 2.1 Порядку №95, при надходженні до територіального органу клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення у межах норм безоплатної приватизації або клопотання особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення (на безконкурентних засадах), відповідним територіальним органом безпосередньо в момент надходження клопотання здійснюється реєстрація цього клопотання відповідно до вимог Типової інструкції.
Із положень пункту 2.5.1 Порядку №95 випливає, що у разі, якщо земельна ділянка передається у власність у межах норм безоплатної приватизації мають бути дотримані вимоги статей 116, 118, 122 Земельного кодексу України (далі - Кодекс), статей 2, 6 Закону України "Про землеустрій", статті 36 Закону України "Про охорону земель". До відповідного клопотання додається графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (частина шоста статті 118 Кодексу).
У разі дотримання вимог, зазначених у пункті 2.5 Порядку №95, відповідним територіальним органом у строк, що не перевищує двох днів, надсилається запит органу місцевого самоврядування (сільській, селищній, міській раді) за місцем розташування земельної ділянки з проханням висловити позицію щодо можливості передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) (п.2.6 Порядку №95).
Відповідно до пункту 2.7 Порядку №95, у випадку, якщо територіальний орган у двадцятиденний строк з дати направлення запиту органу місцевого самоврядування, отримав погодження відповідного органу місцевого самоврядування, або не отримав пропозицій щодо можливості передачі земельної ділянки у власність або користування (на безконкурентних засадах), територіальним органом приймається наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою і надсилається заявнику лист, до якого додається належним чином завірена копія наказу.
Із аналізу наведених вище норм видно, що клопотання про надання дозволу розглядається по суті з метою надання чи відмови у наданні дозволу, у разі подання графічного матеріалу, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки .
Разом з тим, з графічних матеріалів, наданих позивачем до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій разом із клопотанням, неможливо встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку позивач хоче отримати у власність, оскільки бажане місце розташування земельної ділянки площею 2,0 га не позначено в межах території, що виділена єдиним масивом площею в 48,6861 га.
Крім того, суд звертає увагу позивача на суперечності щодо розміру земельної ділянки - кадастровий №0521682800:04:002:0054, яка вказана у викопіюванні з плану землекористування, поданого позивачем до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області - 40,0 га, з площею земельної ділянки за відповідним кадастровим номером, що визначена в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів ) на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області в розмірі 48,6861 га.
Таким чином судом встановлено, що позивач звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства додав до нього графічні матеріали (викопіювання з плану землекористування Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області), на якому не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, яку хоче отримати останній.
В свою чергу із положень статті 79-1 ЗК України випливає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється:
- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Із аналізу вищенаведених норм видно, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих ділянок, що в свою чергу здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства просить надати дозвіл, саме на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту), яка вже є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 (загальна площа земельної ділянки 48,6861 га) .
У зв'язку з чим, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області 23 травня 2017 року надано відповідь за вих. №Х-6836/0-3164/6-17, якою повідомлено ОСОБА_1, що якщо земельна ділянка сформована, формування її можливо шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Суд акцентує увагу на тому, що земельна ділянка є сформованою та її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою про що просить позивач.
За наведених обставин, враховуючи, що позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, та її подальше формування (поділи чи об'єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати протиправною оскаржувану відповідь та, відповідно, її скасовувати.
Окремо щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає, що вона є похідною від першої. Відтак, за відсутності підстав вважати відмову відповідача протиправною - відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 КАС України, особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя./підпис/ Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна.
Суддя:
Секретар: