Провадження № 11-кп/774/1418/17 Справа № 196/251/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
19 липня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040600000642 від 31.10.2016 року за апеляційною скаргою прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року, якою обвинувальний акт відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбаченого ч. 2 ст. 186, ч.3 ст. 289 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків.
За участю прокурора учасників провадження:
прокурора: ОСОБА_8 ,
захисника: ОСОБА_9 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 повернуто прокурору для усунення недоліків, як такий, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Своє рішення суд мотивував тим, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті не конкретно.
Так, суд першої інстанції, посилається на те, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 були кваліфіковані як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
На думку суду, в описовій частині ( треба розуміти в мотивувальній частині, відповідно до ст. 374 КПК ) обвинувального акту зазначено, що ОСОБА_7 наніс потерпілому ОСОБА_10 один удар металевим предметом в область лівого колінного суглобу, що привело до отримання останнім легких тілесних ушкоджень, однак чіткого розмежування того, які саме дії ОСОБА_7 були небезпечними для життя, а які для здоров'я потерпілого, обвинувальний акт не містить,що на думку суду першої інстанції вказує на невідповідність викладу фактичних обставин кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення та є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Також судом першої інстанції в ухвалі зазначено, що відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування (п.п. 63, 64, 65 розділу ІІ) суд вбачає, що 12.12.2016 року стороною обвинувачення було повідомлено учасників провадження про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування, а 13.12.2016 року слідчій приймає рішення про залучення речового доказу (п. 66 розділу ІІ), при цьому відсутні будь-які повідомлення учасників про доповнення досудового розслідування стороною обвинувачення, а навпаки приймається рішення про необхідність встановлення строків для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
До того в ухвалі суду зазначається, що з реєстру матеріалів досудового розслідування (п. 65 розділу ІІ), що 12.12.2016 року стороною обвинувачення було повідомлено ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування, та разом з тим 16.12.2016 року призначається захисник для окремої процесуальної дії (п. 72 розділу ІІ). На думку суду першої інстанції вище вказане свідчить про порушення вимог ст. 53 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити справу до розгляду у суді першої інстанції.
Прокурор вказує на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону.
Прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що суд необґрунтовано вказує про неконкретність обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті зазначено виклад фактичних обставин вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які передбачені ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 289 КК та в тексті обвинувального акту зазначено, що ОСОБА_7 , повторно, та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження за №12016040600000723,залякавши ОСОБА_10 погрозами нанесення тілесних ушкоджень у вигляді переломів ніг, що являються тілесними ушкодженнями небезпечними для життя та здоров'я, із використанням металевого предмету (монтировки) наніс останньому один удар вищевказаним металевим предметом в область лівого колінного суглобу та незаконно заволоділи ключами та документами на автомобіль марки «ВАЗ 2108», червоного кольору, державний номер НОМЕР_1 , а саме свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , які ОСОБА_10 передав ОСОБА_7 під тиском погроз насильства. Згідно до висновку судово- медичної експертизи потерпілому було спричинено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Як вказує в апеляційній скарзі прокурор, суд першої інстанції не взяв до уваги ,що відповідно ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.12.2016 року на усунення недоліків обвинувального акту 06.03.2017 слідчим за дорученням процесуального керівника у порядку ч. 1 ст. 290 КПК України підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 повідомлено про завершення досудового розслідування та відкрито сторонам матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №12016040600000642 (п.п. 84 - 87 Розділу II реєстру матеріалів досудового розслідування) та викликано їх до Царичанського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Цього ж дня слідчим Царичанського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області підозрюваному ОСОБА_7 та його захиснику ОСОБА_9 надано доступ до матеріалів вказаного кримінального провадження.
10.05. 2017 року, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт повернуто прокурору у зв'язку з невідповідністю вимогам КПК України, однак ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.05. 2017 року було скасовано ухвалу суду першої інстанції з підстав на які посилається суд знову, повертаючи обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків.
Викладаючи свою позицію в апеляційній скарзі прокурор вказує, що судом першої інстанції безпідставно повернуто обвинувальний акт та крім того, суд першої інстанції вдався до оцінки обставин кримінального правопорушення, що виходить за межі повноважень суду першої інстанції на стадії підготовчого судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, думку обвинуваченого та його захисника ОСОБА_9 , які просили ухвалити рішення на розсуд суду , але не продовжувати строк попереднього ув'язнення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, встановлений ст. 291 КПК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
Виходячи з вимог зазначеної норми кримінального процесуального закону, беручи до уваги заборону надання суду матеріалів кримінального провадження до початку судового розгляду, встановлену частиною четвертою цієї ж статті, обвинувальний акт повинен відповідати таким вимогами виключно як процесуальний документ.
Перевірка та оцінка обставин, зазначених в обвинувальному акті, здійснюється судом лише під час судового розгляду.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався, оскільки вийшов за межі попереднього судового розгляду та вдався до оцінки фактичних обставин кримінального провадження.
З вказаної норми закону вбачається, що дійти висновку про неповноту досудового розслідування можливо лише під час судового розгляду, шляхом оцінки доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, у відповідності з вимогами ст. 94 КПК України.
За таких обставин, на думку колегії суддів, згідно до вимог діючого КПК, сумніви суду є передчасними , тоді як визнати обґрунтованими висновки суду в частині невідповідності обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, колегія суддів не може, тому вважає слушними доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі та приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги.
Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст. 415 КПК України, висновки апеляційної інстанції з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді. Порушення вимог ч.3 ст. 415 КПК України тягне безумовне скасування судового рішення суду першої інстанції.
Так, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.05. 2017 року скасовано ухвалу Новомосковського міськрайонного суду від 10.05. 2017 року, якою обвинувальний акт повернуто прокурору у зв'язку з невідповідністю вимогам КПК України, та призначено новий судовий розгляд, тоді як суд першої інстанції знову повертає обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Крім того, слід зазначити, що зовсім незрозумілим є посилання суду першої інстанції на ухвалу апеляційного суду та суд робить висновки з приводу складу апеляційного суду від 14.02. 2017 року, що явно виходиться за рамки повноважень суду першої інстанції та не має відношення для вирішення питання щодо відповідності обвинувального акту вимогам закону.
Дотримуючись вимог ст.ст. 197 ч.1 КПК України, стосовно обвинуваченого, з урахуванням наявності існування ризиків, передбачених п.п. 1-4 ст.177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може переховуватися від суду та правоохоронних органів ,що може вплинути на своєчасність виконання процесуальних рішень суду та дотримання розумних строків судового розгляду, колегія суддів вважає можливим та необхідним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 серпня 2017 року.
Оскільки скасування ухвали суду про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків, не є підставою для зміни складу суду при новому розгляді, колегія суддів вважає можливим розгляд кримінального провадження провадити у тому ж складі суду.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року, якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.3 ст. 289 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків, скасувати.
Призначити судовий розгляд у суді першої інстанції у тому ж складі суду.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 продовжити до 19 серпня 2017 року.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду
_______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3