Провадження № 11-сс/774/818/17 Справа № 202/4228/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
14 липня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
представників третьої особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7
слідчого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2017 року про накладення арешту на майно,-
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 12010100000:02:422:0113 із забороною розпорядження, користування та проведення будь-яких будівельних робіт направлених на створення об'єкта завершеного будівництва.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про обґрунтованість клопотання слідчого та необхідність його задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення вимог кримінального процесуального кодексу під час розгляду клопотання про арешт майна, зокрема його не повідомили про час та дату слухання, у зв'язку з чим він був позбавлений права на захист та можливості надати пояснення слідчому судді. Зазначає, що слідчий не повідомив слідчого суддю, що ним вже закривалось дане кримінальне провадження, а також що по даним обставинам вже здійснюються інші провадження і на вказане майно вже накладено арешт. Вказує, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 172, а ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, ст. 372 КПК України. Слідчим суддею не враховані наслідки арешту для інших осіб та не враховано співмірність обмеження права особи користування майном, а також що такий арешт призводить до надмірного обмеження підприємницької діяльності.
В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_6 уточнив вимоги апеляційної скарги, доповнивши її вимогою про скасування ухвали слідчого судді від 23 червня 2017 року, пояснивши, що про існування другої ухвали на день подачі скарги не було відомо, однак така ухвала постановлена за результатами розгляду одного клопотання слідчого про арешт майна.
Заслухавши суддю-доповідача, думку представників третьої особи, які підтримали апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення слідчого, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирішуючи питанняпро дотримання ОСОБА_9 строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що клопотання слідчого розглядалось без виклику власника майна, а в матеріалах провадження відсутні відомості про направлення йому копії оскаржуваної ухвали та дати її отримання, у зв'язку з чим апеляційний суд не може прийти до висновку, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, вважає її прийнятною та не входить в обговорення підстав для його поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Апеляційним судом встановлено, що в кримінальному провадженні № 12013040650001281 від 06.03.2013 року, яке здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України, ухвалами Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на майно про яке зазначає в клопотанні слідчий в даному кримінальному провадженні.
Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні учасники апеляційного провадження та надали копії відповідних ухвал. Також, слідчий в судовому засіданні пояснив, що на даному етапі досудового розслідування ще не було встановлено про наявність інших проваджень та наявності арешту на вказаному майні.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
В силу ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчим не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а саме, що майно на яке він просить накласти арешт може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене або відчужене, враховуючи, що вказане майно вже арештоване в інших кримінальних провадженнях.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно частин 2, 4, 5 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави застосування арешту майна.
Вказані обставини кримінального провадження та положення кримінального процесуального закону залишили без належної уваги та правової оцінки слідчого судді, у зв'язку з чим колегія суддів вважає необґрунтованими його висновки, а відповідні доводи апеляційної скарги прийнятними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів вважає слушними доводи представників третьої особи щодо майна якого вирішується питання про арешт, і приходить до висновку про скасування двох ухвал слідчого судді від 23 червня 2017 року постановлених за одним клопотанням слідчого про арешт майна, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_9 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2017 року про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , (до 15.10.2014 АДРЕСА_2 ), що належить ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_1 ) розташованого на земельній ділянці, що має кадастровий номер 1210100000:02:422:0113 із забороною розпорядження, користування, укладення попередніх договорів купівлі-продажу та проведення будь-яких будівельних робіт направлених на створення завершеного об'єкта будівництва, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1000055412101, - скасувати
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2017 року про накладення арешту на інше нерухоме майно, зазначене в ухвалі та в клопотанні слідчого ОСОБА_8 від 23 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 12017040000000770, внесеного до ЄРДР від 02.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_8 про накладення арешту на майно від 23 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 12017040000000770, внесеного до ЄРДР від 02.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: