Провадження № 22-ц/774/1819/17 Справа № 190/1702/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Семенников О. Ю. Доповідач - Пищида М.М.
Категорія
13 липня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: - Пищиди М.М.,
суддів: - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.
за участі секретаря: - Григор»євої В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Грамс Ольга Валеріївна про визнання заповіту недійсним, -
У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8
Після його смерті він звернувся в Третю держнотконтору м. Дніпропетровська із заявою про прийняття спадщини.
15.10.2015 року отримав лист нотаріуса про те, що із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_5 як спадкоємець за заповітом, посвідченим 21.11.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грамс О.В.
Позивач вважає зазначений заповіт недійсним, оскільки ОСОБА_8 його любила і він був єдиною рідною людиною після смерті батька, піклувалася про нього та підтримувала родинні відносини .
У зв'язку з вище викладеним позивач просив суд визнати заповіт, складений начебто ОСОБА_8 21.11.2012 року, недійсним.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Грамс Ольга Валеріївна, про визнання заповіту недійсним задоволено повністю.
Визнано заповіт, складений 21.11.2012 року ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.П'ятихатки Дніпропетровської області, та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грамс Ольгою Валеріївною за реєстром №2499, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, недійсним
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити по справі нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. П'ятихатки Дніпропетровської області
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №126 від ІНФОРМАЦІЯ_4, виданого П'ятихатською АЗПСМ, причиною смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 є хронічна серцево-судинна недостаточність ІІІ ст., дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст.
Згідно з свідоцтвом про поховання серії НОМЕР_2, виданого КП «Ритуальна служба» Дніпропетровської міської ради ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний №249207, ОСОБА_5, який є користувачем місця поховання №1 на Сурсько-Литовському кладовищі, в ряду №6, на дільниці №95, розміщеного в м.Дніпропетровську, ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснив поховання померлої ОСОБА_8 У вказаному свідоцтві також зазначено, що користувач має право на встановлення намогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання чи надання згоди на встановлення намогильної споруди іншим членам родини відповідно до ст.25 ЗУ «Про поховання та похоронну справу».
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі НОМЕР_3 від 26.08.2015 року нотаріальною конторою відкрито спадкову справу за номером у Спадковому реєстрі НОМЕР_4 після смерті ОСОБА_8, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) НОМЕР_5 від 25.11.2015 року.
Згідно матеріалів спадкової справи №545/2015, відкритої після смерті ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
03.09.2015 року ОСОБА_5 подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим Грамс О.В., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області 21.11.2012 року за реєстром №2499.
Листом державного нотаріуса третьої Дніпропетовської державної нотаріальної контори №2097/02-14 від 12.10.2015 року заява ОСОБА_6 про прийняття спадщини за законом на підставі ст.1223 Цивільного кодексу України залишена без задоволення.
21.10.2015 року ОСОБА_6 звернувся до Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його бабуся ОСОБА_8, на день її смерті залишилась спадщина, все належне їй майно, яке ОСОБА_6 прийняв, та зазначив, що йому відомо про наявність заповіту від імені ОСОБА_8 не на його ім'я, прохав не видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грамс О.В. за реєстром №2499 від 21.11.2012 року, у зв'язку з його зверненням до суду з питанням оскарження вищевказаного заповіту.
Відповідно до повідомлення КЗ «П'ятихатський районний центр первинно медико-санітарної допомоги» Дніпропетровської оласті №967 від 30.10.2016 року, ОСОБА_8 перебувала на диспанцерному обліку у лікаря - нервопатолога КЗ «П'ятихатська ЦРЛ» ДОР» з 1986 року з діагнозом НЦД змішаного типу; 26.01.2001 року ОХП шийного та грудного відділу; 29.09.2003 року дисциркуляторна енцефалатопія ІІ ступеню; 07.02.2011 року хвороба Альцгеймера, об'ємне утворення головного мозку; 07.02.2011 року заключення психіатра ОКЛ ім.Мечникова тривожна симптоиатика з порушенням пам'яті і зниженням когнітивних функцій (в рамках психоорганічного с-ма); 30.07.2012 року сімейний лікар П'ятихатської АЗПСМ відвідування вдома, діагноз ДЕП ІІІ ст., хвороба Альцгемера; 11.12.2014 року Дз: ДЕП ІІІ ст., хвороба Альцгеймера, НДЦ змішаного типу; 23.03.2015 року Дз: ДЕП ІІІ ст., хвороба Альцгеймера, ХССН ІІІ ст., ІНФОРМАЦІЯ_3 Дз: ДЕП ІІІ ст., хвороба Альцгеймера, ХССН ІІІ ст., ІНФОРМАЦІЯ_3 констатація смерті, Дз: ХССН ІІІст., ДЕП ІІІ ст., хвороба Альцгеймера.
Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи Київського міського центру судово-психіатричної експертизи №658 від 09.09.2016 року, ОСОБА_8, під час посвідчення заповіту 21.11.2012 року виявляла ознаки Деменції поєднаного (судинно-дегеративного) генезу і за своїм психічним станом у зазначений період часу не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керуватися ними.
Правилами ст.ст.1233, 1234 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Згідно з ст.30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину зазначені у ст.203 ЦК України. Так, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недотримання цих вимог, відповідно до ст.215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно з ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
У п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Постановою Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).
Згідно з постановою Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, висновки якого є обов'язковими для судів, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до положень ч.ч.2-4 ст.10 ЦПК України, яка закріплює зміст принципу змагальності цивільного судочинства, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
За ч.ч.1,3 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позову, оскільки ОСОБА_8 в момент складання оскаржуваного заповіту була недієздатною особою.
З'ясувавши в достатньому повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінки, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду по їх оцінці.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: