Провадження № 22-ц/774/4492/17 Справа № 207/2196/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бистрова Л. О. Доповідач - Каратаєва Л.О.
Категорія 50
20 липня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів: - Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Назаренко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини-інваліда, -
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини-інваліда - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4, аліменти у розмірі 1000 гривень щомісячно на користь ОСОБА_5, на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 02 серпня 2016 року до збереження другої групи інвалідності, тобто до 01 січня 2017 року. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_4судовий збір на користь держави у розмірі 640 грн.(а.с.46-47).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати (а.с.57-59).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 Шлюб розірвано 19 липня 1995 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 19.07.1995 року Індустріальним в/ракс м. Дніпропетровська (а.с.5).
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьком дитини є ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 05.06.1991 року міським відділом ЗАГС м. Мозиря Гомельської області (а.с.6).
Свого батьківства відповідач не оспорював, сплачував аліменти на утримання сина за рішенням суду на користь позивачки до повноліття дитини та за рішенням суду на утримання повнолітньої дитини-інваліда з 09 січня 2015 року по 01 січня 2016 року.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.01.2011 року призначена державна соціальна допомога як інваліду дитинства другої групи у розмірі 884 грн., що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Баглійської районної у м. Дніпродзержинськ ради (а.с.7).
Відповідно до довідки до акту огляду Медико-соціальної експертної комісії психіатричної МСЕК № 1 м. Дніпропетровська № 423208, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, повторно встановлена друга група інвалідності з дитинства до 01 січня 2017 року, до трудової діяльності він не придатний (а.с.8).
ОСОБА_6 проживає з матір'ю і перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою про склад сім'ї, виданої 22.07.2016 року квартальним комітетом смт. Карнаухівка м. Дніпродзержинська (а.с.11).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач добровільно дитині не надавав матеріальної допомоги після досягнення останнім повноліття, а обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
У відповідності до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Суд першої інстанції врахував зазначене та прийшов до вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання своєї повнолітньої непрацездатної дитини.
Крім того, при вирішенні позову в частині розміру аліментів, суд, у відповідності з вимогами ст. 182, 200 СК України, в повному обсязі врахував обставини, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
Так, відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Аналогічне роз'яснення щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів надане Пленумом Верховного Суду України в абз. 3 п. 17 Постанови "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року.
У відповідності до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів та визначаючи його в твердій грошовій сумі, суд першої інстанції врахував всі вище перелічені обставини.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній непрацездатній дитині.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач не зобов'язаний матеріально утримувати ОСОБА_5 у зв'язку з розірванням шлюбних відносин, колегія суддів відхиляє, оскільки позов пред'явлено в інтересах повнолітньої дитини-інваліда, з вимогою на його утримання.
Доводи апеляційної скарги щодо отримання ОСОБА_6 пенсії, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом та ст. 48 Конституції України передбачено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
З огляду на наведене та враховуючи розмір пенсії ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що такий розмір пенсії не може забезпечити йому достатній життєвий рівень.
Апелянтом не надано жодного доказу ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної щодо його матеріального стану, наявність утриманців та інших обставин, які підтверджують його неможливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині.
Будь-яких інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтом наведено не було.
Таким чином, колегія суддів вважає рішення суду таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: