Провадження № 11-сс/774/721/17 Справа № 201/15809/16-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ст. КПК України
13 липня 2017 року м.Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2016 року про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 , що діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про тимчасове залишення у СІЗО для участі у слідчих діях у кримінальних провадженнях №42015040000000537, 42015040000000550, 42016040000000197, заборону адміністрації ДУВП №4 етапувати ОСОБА_7 , -
06.07.2017 року до Апеляційного суду Дніпропетровської області від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло вищевказане кримінальне провадження, у якому ухвалою суду касаційної інстанції від 30.05.2017 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задоволено частково, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції від 02.12.2016 р. скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі засуджений порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та направлення провадження до суду першої інстанції для нового судового розгляду.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 , що діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про тимчасове залишення засудженого у СІЗО та заборону адміністрації ДУВП № 4 його етапувати, - відмовлено.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що доводи захисника відносно необхідності залишення ОСОБА_7 у СІЗО для участі у слідчих діях як потерпілого, є безпідставними, оскільки кримінальні провадження, у який цей засуджений є потерпілим, закриті, а наявність в останнього права на оскарження відповідних рішень та подання скарг на них не надає йому права на залишення в СІЗО.
Залишення ОСОБА_7 у СІЗО для участі у слідчих діях в інших провадженнях також є неможливим, оскільки ані заявником, ані прокурором не повідомлено суд про необхідність проведення слідчих дій, для участі у яких ОСОБА_7 потрібно залишити в СІЗО.
Суд не прийняв до уваги посилання заявника на порушення його права на захист у разі етапування до Криворізької ВК № 80 для відбування покарання, оскільки реалізація такого права не є підставою для залишення засудженого в СІЗО, а перебування в іншій установі відбування покарань не позбавляє його можливості участі у слідчих діях.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, засуджений зазначає, що 25.11.2016 року йому було вручено резолютивну частину оскаржуваної ухвали, в якій було зазначено як дату оголошення повного тексту також 25.11.2016 року, проте у вказаний день повний текст даного судового рішення йому вручений не був.
Вказує, що оскаржуваною ухвалою, у зв'язку з зазначенням в її тексті про неможливість її апеляційного оскарження, порушено його право на доступ до правосуддя, а також, вручивши йому резолютивну частину рішення, суддя ввела його в оману щодо набрання останнім законної сили з метою недотримання ним строків оскарження.
Також зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та підлягає скасуванню. Вказує, що його захисником в судовому засіданні було заявлено про існування п'яти кримінальних проваджень та необхідність його участі в цих провадженнях, проте суд в своєму рішенні не зазначав про існування цих проваджень. Також зазначає, що фіксація судового розгляду не здійснювалася.
Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого; засудженого, що просив задовольнити апеляційну скаргу; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим . Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувана ухвала була підписана головуючим як слідчим суддею, втім не містить відповідної вказівки у її вступній частині, на що звертає увагу суд касаційної інстанції у своїй ухвалі від 30.05.2017 р., та була постановлена в порядку ст. 537, 539 КПК України.
Згідно ст. 537 КПК України, під час виконання вироків, судом вирішуються зокрема питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Згідно ч. 3 ст. 539 КПК України, клопотання про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, розглядається суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. ст. 318-380 КПК України, в тому числі з виконанням вимог ст. 343 КПК України.
Аналіз наведених положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку про те, що фіксування кримінального провадження щодо розгляду питань, пов'язаних з виконанням вироку, за допомогою технічних засобів є обов'язковим, крім випадків, визначених ч. 4 ст. 107 КПК України.
Суд першої інстанції цих вимог процесуального закону не дотримався, оскільки згідно наявним матеріалам фіксування розгляду заяви адвоката ОСОБА_8 за допомогою технічних засобів не здійснювалося незважаючи на присутність у судовому засіданні засудженого та його захисника, а відповідний технічний носій інформації у матеріалах провадження відсутній, що за правилами п. 7 ч. 2 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України безумовно тягне скасування оскаржуваної ухвали суду з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
У зв'язку з прийняттям такого рішення, колегія суддів не вдається до обговорення обґрунтованості по суті апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 , оскільки оцінка доводам останнього та його захисника має бути надана судом першої інстанції у межах нового судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 107, 370, 404, 405, 407, 412, 415, 419, 537 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2016 року про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 , що діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про тимчасове залишення у СІЗО, - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4