Провадження № 22-ц/774/421/16 Справа № 201/7993/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Пищида М.М.
Категорія
16 березня 2016 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: - Пищиди М.М.,
суддів: - Деркач Н.М., Осіяна О.М.,
за участі секретаря:- Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення суми депозитного вкладу, -
У травні 2015 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення суми депозитного вкладу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27 червня 2013 року між нею та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFF000736142898. Відповідно до умов договору вона передала банку грошові кошти для розміщення на депозитний рахунок строком до 27 червня 2014 року в розмірі 13 000 євро зі сплатою 7,5% річних.
У зв'язку із закінченням строку договору 27 червня 2014 року позивачка звернулася до банку з проханням повернути суму вкладу та нараховані відсотки, однак їй було відмовлено.
16 лютого 2015 року позивачка письмово звернулась до відділення ПАТ КБ «Приватбанк» з письмовою заявою про розірвання договору, однак зазначені вимоги виконані не були та грошові кошти не повернуті.
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила суд стягнути суму банківського вкладу, відсотки, 3 % річних за договором банківського вкладу та штраф за порушення умов договору на загальну суму 28 284, 84 євро, а також витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення суми депозитного вкладу - задоволені частково.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_6 грошові кошти за договором банківського вкладу № SAMDNFF000736142898 від 27 червня 2013 року:13 000 євро - сума вкладу; 1 634 євро - відсотки; 650, 84 євро, що в гривневому еквіваленті станом на 04 грудня 2015 рік по курсу НБУ 24,63 грн. становить 16 030, 19 грн. - 3% річних.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_6 витрати на юридичну допомогу в розмірі 5 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити у справі нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів , обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Задовольняючи позов у частині стягнення суми вкладу, відсотків та 3% річних суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідача цієї суми, оскільки сплата такої передбачена укладеним сторонами договором, а добровільно взятих на себе зобов'язань за договором відповідачі не виконали.
Такий висновок є правильним.
Судом встановлено, що 27 червня 2013 року ОСОБА_6 звернулася ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою № SAMDNFF000736142898 на оформлення вкладу «Стандарт на 12 міс.», відповідно до якої позивач передала банку грошові кошти в розмірі 13 000 євро для розміщення на депозитному рахунку на строк до 27 червня 2014 року зі сплатою 7,5 % річних /а.с.5/. На виконання умов договору позивачем в той же день було внесено грошові кошти в розмірі 13 000 євро, що підтверджується копією квитанції від 27 червня 2013 року /а.с.5/.
16 лютого 2015 року позивачем надіслано на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» письмову заяву про розірвання договору та повернення грошових коштів /а.с.6/. Однак зазначені вимоги позивача залишені без задоволення. /а.с.7/.
Оригінал квитанції та оригінал зазначеного договору представником позивача було надано для огляду в судовому засіданні. Тобто позивачем було надано всі наявні докази укладення з банком договору депозитного вкладу та внесення відповідної суми вкладу, а представником відповідача не надано жодного доказу в спростування укладення договору з позивачем та внесення грошових коштів.
Сторонами договору погоджено можливість дострокового розірвання цього договору, за умови попередження один одного за два банківські дні.
Статтею 1 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона, що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку , встановлених договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. За ч.1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.
За приписами ч.1, 2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч.5 ст. 1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, здійснених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Разом з тим, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення витрат з оплати юридичної допомоги.
Відповідно до ст. ст. 84, 88 ЦПК, судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права підчас вирішення цивільної справи. В матеріалах справи відсутні дані про кількість годин, які затратив для надання правової допомоги фахівець в галузі права. Крім угоди між фахівцем в галузі права про надання правової допомоги ОСОБА_6 та квитанції сплати ОСОБА_6 ОСОБА_7 5000 грн. інших доказів, що ОСОБА_6, як позивач на користь, якої ухвалене рішення понесла витрати на правову допомогу в матеріалах справи не має.
За таких обставин відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції від 04 грудня 2015 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на юридичну допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"- задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015 року в частині стягнення з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_6 витрат на юридичну допомогу в розмірі 5000, 00 грн. - скасувати та у задоволені цих позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: