печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6558/17-к
21 липня 2017 року cуддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , особи, що звернулась зі скаргою - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про відновлення провадження у справі, -
ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про відновлення провадження у справі №10-5681. Обгрунтовуючи заявлені вимоги, зазначає, що 05.09.1996 слідчим відділом Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу №10-5681 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року). По даній кримінальній справі його визнано потерпілим. 22.09.2011 кримінальна справа була закрита, проте його запевнили, що закриття кримінальної справи не передбачає її знищення та розшук викрадених культурних цінностей не припиняється. На даний час з'ясовано, що розшук викрадених культурних цінностей не здійснювався, розшукових дій не вчинялось, в розшукову базу викрадене майно внесене не було.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав повністю з викладених у ній підстав. Зазначив, що вважає необхідним відновити провадження у справі, що була закрита Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві за строками давності, у зв'язку із чим постанова про її закриття має бути скасована.
Глава 22 КПК України 1960 року регламентує оскарження дій слідчого і прокурора на стадії досудового розслідування.
При цьому передбачено оскарження до суду зокрема і постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи.
Поряд із тим, згідно встановлених судом даних, кримінальна справа №10-5681 була закрита 22.09.2011 за закінченням строків давності.
Як передбачено ст. 11-1 КПК України 1960 року, прокурор, а також слідчий за згодою прокурора на підставі, передбаченій частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, виносять мотивовану постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком. Якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків, зазначених у частині першій статті 49 Кримінального кодексу України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор або слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про її закриття за підставою, передбаченою частиною другою цієї статті.
Таким чином, згідно положень процесуального закону, що діяли на момент закриття кримінальної справи №10-5681, постанова про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, могла бути прийнята виключно судом, а тому не може бути оскаржена в порядку ст. 22 КПК України 1906 року.
Поряд з тим, як визначено ст. 12 КПК України 1960 року, при вирішенні питання про закриття кримінальної справи відповідно до статей 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 або при застосуванні до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру відповідно до статті 7-3 цього Кодексу суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого і в разі закриття справи повідомити про це потерпілого та його представника. Потерпілий або його представник можуть оскаржити рішення про закриття справи в апеляційному порядку.
Аналогічні положення містяться в ст. 248 КПК України 1960 року, відповідно до якої при наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом. На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду.
За таких обставин вважаю, що клопотання ОСОБА_3 про відновлення провадження у кримінальній справі не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах Закону. При цьому заявникові слід роз'яснити, що у разі незгоди із постановою про закриття кримінального провадження та наявністю підстав для поновлення пропущеного строку її оскарження він, як потерпілий у справі, має право подати апеляцію.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11-1, 12, 248 КПК України 1960 року, суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 про відновлення провадження у справі залишити без задоволення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1