Справа № 428/6084/17
Провадження №2-а/428/283/2017
11 липня 2017 року м. Сєвєродонецьк
Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Журавель Т.С., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення відповідача від 23.05.2017 року № 2679/2017 про відмову в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме - 84 відсотків, без урахування періоду роботи на посаді помічника прокурора Станично-Луганського району, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків заробітку судді та з 28 липня 2016 року призначити його у розмірі 90 відсотків заробітку судді (суддівської винагороди), працюючого на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, включивши до стажу роботи судді, який визначений Законами України «Про статус суддів» і «Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакціях на час набуття позивачем такого права, крім роботи на посаді судді, період роботи на посаді помічника прокурора Станично-Луганського району з 16 червня 1987 року по 23 березня 1993 року, що складає 5 років 9 місяців 7 днів, а також зобов'язання відповідача виплатити заборгованість по призначеному позивачу щомісячному довічному грошовому утриманню судді у відставці, що утворилася внаслідок незаконного зменшення відповідачем розміру щомісячного грошового утримання, через неправильне встановлення та обчислення стажу моєї роботи на посаді судді, за період з 28 липня 2016 року по день виконання рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 24.03.1993 року по 22.03.2011 року вона працювала на посадах судді та заступника голови Станично-Луганського районного суду Луганської області, з 23.03.2011 року по 30.11.2015 року - на посаді судді апеляційного суду Луганської області. Наказом голови апеляційного суду Луганської області від 23.11.2015 року №169, на підставі постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 року № 788-VIII позивача відраховано зі штату апеляційного суду Луганської області, у зв'язку із звільненням з посади судді за заявою про відставку. З подання голови апеляційного суду Луганської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11 грудня 2015 року № 1677/15-вих. та розрахунку стажу судді від 11.12.2015 року № 1674/15, вбачається, що стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 28 років 05 місяців 12 днів, з яких 22 роки 08 місяців 05 днів робота на посаді судді та 5 років 09 місяців 07 днів робота на посаді помічника прокурора Станично-Луганського району. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачу було призначено відповідачем в розмірі 84 % не враховуючи стаж роботи на посаді помічника прокурора Станично-Луганського району з 16.06.1987 року по 23.03.1993 року, про що вона дізналась у травні 2017 року. 15 травня 2017 року позивач подала до відповідача заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 %, тобто з урахуванням стажу роботи на посаді помічника прокурора Станично-Луганського району з 16.06.1987 року по 23.03.1993 року. Однак, рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23.05.2017 року №2679/2017 позивачу було відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 84 відсотків до 90 відсотків з посиланням на відсутність для цього правових підстав, виходячи із змісту статті 135 Закону України « Про судоустрій і статус суддів». Вказану відмову позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим просить суд скасувати рішення від 23.05.2017 року № 2679/2017 та зобов'язати вчинити певні дії, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явились. Позивач надала до суду заяви про розгляд справи без її участі.
Відповідач надав письмові заперечення, у яких зазначено, що з 28.07.2016 року позивача призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. З урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, позивач має право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 08.06.2016 року. Згідно наданих документів, стаж роботи позивача на посаді судді складає 22 роки 05 місяців 21 день, відповідно розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача становить 84 відсотки заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді. Положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII) права зарахування періоду роботи на посаді помічника прокурора до стажу роботи на посаді судді не передбачено. Таким чином, встановлювати розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 90 відсотків заробітної плати не має правових підстав. Також відповідачем зазначено, що позивач звернулась до суду 15.06.2017 року, а позовні вимоги просить задовольнити з 28.07.2016 року. За таких обставин відповідач вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду. Крім того, заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 виходячи з розміру 90 % заробітної плати (копія додається), була отримана відповідачем 15.05.2017 року. Тому, у разі зарахування судом періоду роботи ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора Станично-Луганського району з 16.06.1987 року по 23.03.1993 року до роботи на посаді судді, перерахунок (згідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») має робитись з 01.05.2017 року. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову.
У відповідності до ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно трудової книжки ОСОБА_1 з 16.06.1987 року по 23.03.1993 року працювала на посаді помічника прокурора Станично-Луганського району. З 24.03.1993 року по 22.03.2011 року позивач працювала на посадах судді та заступника голови Станично-Луганського районного суду Луганської області. З 23.03.2011 року по 30.11.2015 року - на посаді судді апеляційного суду Луганської області.
З постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 12.11.2015 року № 788-VIII вбачається, що у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади суддю апеляційного суду Луганської області Малієнко Н.В.
Наказом в.о. голови апеляційного суду Луганської області №169 від 23.11.2015 року відраховано ОСОБА_1 зі штату апеляційного суду Луганської області 30.11.2015 року у зв'язку зі звільненням з посади судді за її заявою про відставку.
Згідно розрахунку стажу судді № 1674/15 від 11.12.2015 року ОСОБА_1 станом на 30.11.2015 року має стаж роботи 28 років 05 місяців 12 днів, який складається зі стажу роботи на посаді: помічника прокурора Станично-Луганського району - 05 років 09 місяців 07 днів; судді, заступника голови Станично-Луганського районного суду Луганської області - 17 років 11 місяців 28 днів; судді апеляційного суду Луганської області - 04 роки 08 місяців 07 днів.
Відповідно рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку про відмову в перерахунку пенсії від 23.05.2017 року №2679/2017 за заявою ОСОБА_1 від 15.05.2017 року було прийнято рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного утримання суддів в розмірі 90 %.
Позивач вважає вищевказану відмову протиправною.
Суд погоджується з вищевказаним твердженням позивача з огляду на наступне.
У відповідності до п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30.09.2016 року, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
З матеріалів справи встановлено, що позивач 24.03.1993 року була обрана на посаду судді Станично-Луганського районного суду.
Відповідно ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ, який діяв на той час, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно абз.4 пункту 34 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-ХІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (набрав чинності від 05.01.2017 року згідно Закону України від 21.12.2016 року №1798 - VIII) передбачено зберігання визначення стажу роботи на посаді судді до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) при умові, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом.
У відповідності до ст.56 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакцій статті з 05 листопада 1991 року по 13 квітня 2012 року включно) під поняттям «прокурор» цього Закону слід розуміти: «помічники прокурора».
Згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (Закон доповнений ст.50-1 26 листопада 1993 року; ст.50-1 у редакції від 12 липня 2001 року) до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі зокрема стажистами в органах прокуратури.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно трудової книжки позивач працювала на посаді помічника прокурора Станично-Луганського з 16.06.1987 року до 23.03.1993 включно.
Записи в трудовій книжці ніким не оспорювались, та не змінювались.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасування відповідальність особи.
Згідно ст.126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 зазначено: «Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування суддів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування суддів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів».
Крім того, згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005, згідно з яким "…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Аналізуючи викладене та враховуючи матеріали справи вбачається, що зміст та обсяг досягнутих позивачем соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів, а тому є необхідність у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді 05 років 09 місяців 07 днів, який складається зі стажу роботи на посаді помічника прокурора Станично-Луганського району з 16.06.1987 року по 23.03.1993 року. Таким чином, стаж роботи позивача на посаді судді на час виходу у відставку складає 28 років 05 місяців 12 днів, що дає їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від суми суддівської винагороди.
Згідно ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, провадиться в такі строки у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Позивач 15.05.2017 року звернулася до відповідача з письмовою заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 %.
Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативні акти, а також ознайомившись із зібраними по справі доказами, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, задовольнивши їх у частині скасування рішення відповідача від 23.05.2017 року № 2679/2017 про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % з урахуванням періоду роботи на посаді помічника прокурора Станично-Луганського району, зобов'язання відповідача з 01.05.2017 року здійснити нарахування позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, урахувавши до стажу роботи на посаді судді стаж роботи на посаді помічника прокурора Станично-Луганського району за період з 16.06.1987 року по 23.03.1993 року, який становить 05 років 09 місяців 07 днів, а також зобов'язання відповідача виплатити позивачу заборгованість по щомісячному довічному грошовому утриманню судді у відставці що утворилася внаслідок протиправного рішення відповідача від 23.05.2017 року № 2679/2017 за період з 01.05.2017 року.
Крім того, з метою повного захисту прав позивача, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржуване рішення протиправним.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі згідно зі статтею 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23.05.2017 року № 2679/2017 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % з урахуванням періоду роботи на посаді помічника прокурора Станично-Луганського району.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з 01.05.2017 року здійснити нарахування ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, урахувавши до стажу роботи на посаді судді стаж роботи на посаді помічника прокурора Станично-Луганського району за період з 16.06.1987 року по 23.03.1993 року, який становить 05 років 09 місяців 07 днів.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячному довічному грошовому утриманню судді у відставці, що утворилася внаслідок протиправного рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23.05.2017 року № 2679/2017 за період з 01.05.2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 640 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т. С. Журавель