Головуючий суду 1 інстанції - Скрипник С.М.
Доповідач - Лозко Ю.П.
Справа № 426/2145/17
Провадження № 22ц/782/399/17
04 липня 2017 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого Лозко Ю.П.,
суддів: Авалян Н.М., Стахової Н.В.
за участю секретаря Козубської А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 24 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання права власності на квартиру, у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів,
В лютому 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив суд, визнатиза ним право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.
В обґрунтування позову зазначив, що він на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2006 року, посвідченого приватного нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
02.10.2016 року правовстановлюючі документи на вказану квартиру викрадено невстановленими особами, під час крадіжки за новим місцем проживання позивача у м. Києві. У зв'язку з чим, він позбавлений можливості розпоряджатися належним йому на праві приватної власності житлом.
Отримати дублікат договору купівлі-продажу від 16.11.2006 року у відповідності до ст. 53 Закону України «Про нотаріат» є неможливим, оскільки діяльність приватного нотаріусу ОСОБА_3 припинена ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із смертю, а документи Луганського обласного державного нотаріального архіву фактично знаходяться у м. Луганську.
Крім того, на його звернення до Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо отриманням дублікату договору купівлі-продажу квартири від 16.11.2006 року, посвідченого приватного нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було відмовлено та роз'яснено право звернення до суду з відповідним позовом.
Посилаючись на вимоги ст. ст. 328,334,392 ЦК України, позивач просив суд, позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 24 квітня 2017 року у задоволені позовних вимогОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання права власності на квартиру, у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Згідно ч.1 ч.3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що судом вказані вимоги закону дотримано.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки ухвалене рішення у справі не вплине на права або обов'язки Головного територіального управління юстиції у Луганській області, з боку якого відносно позивача не вчинені будь - які дії, що порушують права, свободи чи інтереси позивача щодо нерухомого майна - квартири розташованій по вказаній вище адресі. З клопотаннями про заміну неналежного відповідача позивач до суду не звертався.
Такі висновки суду, відповідають вказаним нормам закону та встановленим обставинам у справі, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26 листопада 2015 року № 834-VІІІ визначено коло суб'єктів, уповноважених на проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Ними є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, акредитовані суб'єкти, приватні та державні нотаріуси.
Головне територіальне управління юстиції у Луганській області не є суб'єктом уповноваженим на проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, належним відповідачем є особа, яка не визнає або оспорює право власності.
Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2006 року, посвідченого приватного нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Правовстановлюючі документи на вказану квартиру втрачено.
Відповідно абз. другого п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК),то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Судом також встановлено, що будь - яких порушень прав чи інтересів з боку відповідача - Головного територіального управління юстиції у Луганській області, невизнання або оспорювання права власності щодо належного ОСОБА_2 нерухомого майна, а саме, квартири розташованої по вказаній вище адресі, що належить останньому на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 16.11.2006 року, не встановлено, тому відповідати за пред'явленим позовом цей відповідач не має.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову є правильним.
Також колегія суддів зауважує, що виходячи із суб'єктного складу правовідношення власності, яке виникло із договору купівлі продажу від 16.11.2006 року, належним відповідачем за заявленою вимогою є (продавець) колишній власник вказаного спірного нерухомого майна.
Доводи апеляційної скарги, за своєю суттю є обґрунтуванням позовних вимог і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції процесуального та матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 24 квітня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді: