Справа № 428/10387/15-ц
Провадження №2/428/2775/2015
03 грудня 2015р. Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:
судді Юзефовича І.О.
при секретарі Продченко О.А.
за участю представника позивачки ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2
представника відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5, померлого 09.01.2015р., визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом в частині розміру спадкової частки на спадкове майно у вигляді житлового будинку, визнання права власності в порядку спадкування за законом ,
встановив:
ОСОБА_4 звернулася до Сєвєродонецького міського суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5, померлого 09.01.2015р., визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом в частині розміру спадкової частки на спадкове майно у вигляді житлового будинку, визнання права власності в порядку спадкування за законом, мотивуючи дані вимоги тим , що 09.01.2015р. помер її син ОСОБА_5. Для позивачки ОСОБА_4 поховання дитини було дуже тяжким нервовим потрясінням, із-за цього у неї загострилися старі та з'явилися нові захворювання, у неї стала дуже сильно боліти голова та спина, вона не мала можливості ні спати, ні пересуватися, тривалий час вона лікувалася спочатку вдома, а коли їй ліки вже не допомагали зняти біль, оскільки біль став настільки нестерпний, то вона вже була вимушена лікуватися амбулаторно. Після лікарні їй також потребувався деякий час на відновлення організму, як від хвороби так і від лікування, хоча і зараз позивачка ОСОБА_4 знаходиться на постійному медикаментозному лікуванні. На час смерті син позивачки ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Даний будинок раніше належав матері позивачки - ОСОБА_6, а син позивачки - ОСОБА_5 мешкав там як разом з бабусею, так і після її смерті, саме тому позивачка ОСОБА_4 вважала, що даний будинок вже є власністю її сина, а відповідно після його смерті даний будинок є спадковим майном на яке позивачка ОСОБА_4, як мати, має право. Після того як позивачка ОСОБА_4 трохи оговталася після смерті сина та своєї хвороби, коли змогла хоча б трохи вільно пересуватися, вона негайно разом з документами приїхала до нотаріуса у м. Сєвєродонецьк з метою оформлення спадщини після смерті сина. Нотаріус повідомив їй, що по даному будинку спадщина залишилася позивачці ОСОБА_4 не після смерті її сина, а ще після смерті її матері та видала їй постанову, пояснивши, що після сина їй приймати у даному випадку нічого. Але потім нотаріус , перевіривши щось , повідомила позивачці ОСОБА_4, що після смерті її сина вже заведена спадкова справа у приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та порадила звернутися до неї, що і було зроблено. Саме від неї позивачка ОСОБА_4 дізналася, що її син ОСОБА_5 ще при житті склав заповіт на ім'я іншої особи та заповідав їй своє майно. Тривалий час, так як позивачка ОСОБА_4 є юридично необізнаною особою, вона не знала що їй робити, однак потім їй стало відомо, що вона має право на обов'язкову частку у спадщині. Особисто їй не було відомо, яке саме майно належало її синові на час смерті, а тим паче кому він його заповів. Пізніше їй стало відомо, що житловий будинок за адресою: м. Сєвєродонецьк, с. Воронове, вул. Горького, 68 належав її синові на підставі права приватної власності, але їй не було відомо про це , так як вона вважала, що він лише займався там теплицями. Також вона дізналася, що на даний час власницею цього будинку стала відповідачка ОСОБА_2, яка раніше працювала у її сина саме у цих теплицях. Інформацію відносно спадкового майна та спадкоємця через деякий час позивачка ОСОБА_4 отримала, але приватний нотаріус не бажала надавати їй постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, без якої не можливо звернутися до суду, але після її наполягань нотаріус все-таки видала їй лист від 09.10.2015р.. Оскільки позивачка ОСОБА_4 народилася у 1937р. і тому на час смерті сина їй було повних 77 років, саме тому відповідно до норм чинного законодавства позивачка ОСОБА_4 є непрацездатною особою, та являється пенсіонером за віком. Приватний нотаріус при оформленні спадщини не встановила чи є інші спадкоємці, які мають право на обов'язкову часту у спадщини, а відповідачка ОСОБА_2 скоріш за все приховала від нотаріуса про існування у спадкодавця матері похилого віку. Відповідачка ОСОБА_2 не бажає бачити позивачку ОСОБА_4 спадкоємицею майна ОСОБА_5. Позивачка ОСОБА_4 вважає, що причини пропуску строку для прийняття нею спадщини, що залишилася після смерті її сина ОСОБА_5, є поважними і тому існують усі законні підстави для продовження їй строку для прийняття спадщини. У зв'язку з тим, що відповідачка ОСОБА_2 вже отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5, а позивачка ОСОБА_4, як непрацездатна мати, має право на 1/2 частку цього майна, тому необхідно провести перерозподіл цього майна. Тому, позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом і просить суд продовжити їй строк на прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5, який помер 09.01.2015р. у смт. Воронове м. Сєвєродонецьку Луганської області; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_5, в частини розміру її спадкової частки на спадкове майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, смт. Воронове, вул. Горького, 68, визначивши за ОСОБА_2 частку у розмірі 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, смт. Воронове, вул. Горького, 68; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, смт. Воронове, вул. Горького, 68, після смерті ОСОБА_5, який помер 09.01.2015р. у смт. Воронове м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Позивачка ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву в якій просила розглядати справу без її безпосередньої участі, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.
Представник позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні надала аналогічні пояснення, викладені в позовній заяві, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що вона працювала у ОСОБА_5 з 2002р., так допомагала йому по господарству. У зв'язку з проведенням на території Луганської області АТО вона виїхала з смт. Воронове м. Сєвєродонецька до м. Запоріжжя. 10.09.2014р. їй зателефонував ОСОБА_5 і повідомив її про свою невиліковну хворобу та про намір скласти на її ім'я заповіт. 21.09.2014р. вона приїхала до смт. Воронове м. Сєвєродонецька, а 22 09.2014р. ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів саме їй усе своє майно, та оформив на неї довіреність. 23.09.2014р. ОСОБА_5 повідомив свою рідну сестру про заповіт, та сказав їм, що б вони втрьох разом з нею та її сином вели його тепличне господарство та фінансові справи. 24.09.2014р. сестра ОСОБА_5 поїхала додому. З того часу, вона доглядала за ОСОБА_5 постійно, оскільки він наказав їй не говорити нікому про його хворобу. Його сестра приїжджала коли він вже був лежачий, бачила його стан, однак позивачці ОСОБА_4, яка є матір'ю ОСОБА_5 ніхто не говорив про те, що її син тяжко хворіє. Їй лише відомо, що сестра ОСОБА_5 не хотіла готувати їх маму до такої тяжкої події. Вона була на похороні ОСОБА_5, де були усі його родичі. Після смерті ОСОБА_5 його сестра приїхала до смт. Воронове м. Сєвєродонецька Луганської області через 50 днів і вони втрьох почали вести господарство. Пізніше до них приїздила мати померлого - позивачка ОСОБА_4. Вони її зустріли на автовокзалі. Позивачка ОСОБА_4 гостювала у них тиждень. Позивачка знала про наявність заповіту на її ім'я , адже вона їй його показувала. Тоді, позивачка ОСОБА_4 наказала їм працювати як одна родина, і поїхала додому. У вересні 2015р. позивачка ОСОБА_4 знов таки приїжджала, її бачила їхня сусідка ОСОБА_8. ОСОБА_4 виходила на подвір'я, сиділа на лавочці. Забравши речі померлого , ОСОБА_4 поїхала додому. Про наявність заповіту ОСОБА_4 питала її у липні 2015р., коли приїжджала. Померлий ОСОБА_5 говорив своїй сестрі про заповіт, однак його матері при цьому не було, їй не дзвонили. Він приховував це, а сестра знала про його стан. Для ОСОБА_4 дізнатися про смерть сина було важким ударом, вона не знала, що його везуть додому у труні, а коли побачила це, то втратила свідомість. Особисто вона у нотаріуса говорила, що у ОСОБА_5 є непрацездатна мати. При цьому сама ОСОБА_4 не виявляла бажання займатися господарством або бути власницею подвір'я. При ній нотаріус не вчиняв будь-яких дій відносно ОСОБА_4.
Представник відповідачки ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що у позивачки ОСОБА_4 була можливість звернутися з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5 у встановлений законодавством строк, тобто протяго шести місяців з дня його смерті. Відповідачка ОСОБА_2 не зобов'язана повідомляти нотаріуса про інших спадкоємців, це обов'язок нотаріуса вживати усіх дій відповідно до законодавства. Про заповіт знали як сестра померлого, так і сама позивачка ОСОБА_4 Вона перебувала у м. Сєвєродонецьку Луганської області протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини. Лікувалася лише протягом червня-липня 2015р., однак до нотаріуса не звернулась. Тому, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засідання пояснила, що вона являється рідною сестрою померлого 09.01.2015р. ОСОБА_5 У смт. Вороново м. Сєвєродонецька Луганської області мешкав померлий, він мав будинок, пізніше він придбав у власність будинок, який знаходився поруч та почав займатися тепличним господарством, мав найманих працівників, серед яких була і відповідачка ОСОБА_2. Дружини та дітей померлий не мав. Вона знала, що ОСОБА_5 мав у власності другий будинок, однак матері про це не говорила. Про хворобу ОСОБА_5 вона також не говорила матері - позивачці ОСОБА_4, так як хвилювалась за її стан здоров'я, який і так був поганий. Крім того, сам ОСОБА_5 заборонив говорити про його хворобу матері. Про наявність заповіту вона дізналась вже після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини. Коли мати дізналась про смерть сина, то вона тяжко захворіла, вона не хотіла жити, у неї загострились усі хвороби та вона перебувала у лежачому стані. Оскільки ОСОБА_4 мешкає у с. Караїчне Троїцького району, то викликати лікаря у дане село неможливо, а сама ОСОБА_4 тривалий час відмовлялась їхати до лікарні. Вже коли її стан став вкрай важким , то вона погодилась госпіталізуватись до лікарні. Таким чином з січня 2015р. по липень 2015р. ОСОБА_4 важко переживала смерть сина і потребувала постійного догляду, який до березня 2015 р. здійснювала вона сама, а потім за ОСОБА_4 доглядав її син, тобто онук ОСОБА_4. За час хвороби ОСОБА_4 не виходила з дому взагалі, вона і до хвороби пересувалась тільки з палицею, а потім взагалі не могла пересуватись без сторонньої допомоги, тобто у цей період вона не могла звернутись до будь-якого нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті її сина. У березні 2015р. власне вона приїхала до смт. Воронове м. Сєвєродонецька та стала мешкати у будинку померлого. Коли вона туди приїхала , то там мешкала ОСОБА_2 Вона не питала її на яких підставах вона там мешкає, їй відомо, що ОСОБА_2 мешкала у її брата, оскільки вона не мала власного житла. Отже, вони зі ОСОБА_2 та її сином почали разом вести тепличне господарство. ОСОБА_4 приїхала до них тільки наприкінці серпня 2015р., коли її стан здоров'я покращився, вони разом зі ОСОБА_2 зустрічали її на автовокзалі. Вона говорила ОСОБА_2 про важкий стан ОСОБА_4. ОСОБА_4 нічого не знала про другий дім, розташований поруч. Їй невідомо чи знала її мати про наявність заповіту, однак, якщо б матері було б щось відомо, вона б їй обов'язково сказала про це. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 бачились тільки на похороні ОСОБА_5, більше вони не спілкувались. Їй невідомо чи говорила ОСОБА_2 ОСОБА_4 щось про заповіт під час поховання ОСОБА_5. Особисто їй її брат ОСОБА_5 нічого не говорив про свій заповіт. Приблизно у середині вересня 2014р. вона дійсно приїжджала до ОСОБА_5, у той день він говорив про свій бізнес, говорив, щоб вони зі ОСОБА_2 та її сином продовжували вести його справи. Пізніше вона бачила якихось людей на подвір'ї. ОСОБА_2 при цьому повідомила її, що приходили працівники БТІ та цікавились наявними недобудованими спорудами на їх ділянках, але про оформлення спадщини ОСОБА_2 їй нічого не говорила. Коли до смт. Вороново її мати приїхала у серпні 2015р. , то з будинку нікуди не виходила. До них приходила ОСОБА_8 - сусідка, з якою її померлий брат ОСОБА_5 дуже добре спілкувався. ОСОБА_4 також спілкувалась зі ОСОБА_2 ОСОБА_2 показувала її матері якісь документи, однак які саме їй не відомо, після чого ОСОБА_4 засмутилась та поїхала додому. Про ОСОБА_10 їй відомо, що вони знайомі, остання мешкає через будинок від неї. Вона також являється родичкою ОСОБА_2, однак за весь час вона приходила до них тільки двічі. Про ОСОБА_11 їй відомо лише зі слів ОСОБА_2, що він являється її племінником, однак в обличчя вона його взагалі не знає .Останній раз ОСОБА_4 була у смт. Вороново, відвідуючи свого сина ОСОБА_5, у 2005р.. З сусідів вона знала тільки ОСОБА_8, інших сусідів вона не знала. Таким чином, у ОСОБА_4 не було можливості звернутись вчасно до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за станом здоров'я.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона була знайома з померлим ОСОБА_5. Вони мешкали поряд, її чоловік вів тепличне господарство з померлим ОСОБА_5. Коли ОСОБА_5 почав будувати теплиці приблизно у 2005-2006р. до нього приїжджала його мати - ОСОБА_4, так вони і познайомились з нею. Оскільки ОСОБА_5 піклувався про неї, то вона подарувала йому свій будинок, розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, смт. Воронове, вул. Горького, 68, однак мешкала у ньому до листопада 2014р., коли потрапила до лікарні з інсультом і більше до смт. Вороново вона не поверталась. У серпні 2015р. вона разом із сином приїжджала до смт. Вороново і бачила, що ОСОБА_2 хазяйнує у вищевказаному будинку. З часу її знайомства з ОСОБА_4 вони часто спілкувались телефоном, вона повідомляла останній про справи її сина, коли сам ОСОБА_5 не міг додзвонитися додому. ОСОБА_4 мала хронічні хвороби, вона важко переживала смерть сина і після його смерті, з її слів, перебувала у лежачому стані. Вона вмовляла ОСОБА_4 госпіталізуватись. Їй відомо, що ОСОБА_4 проходила лікування у лікарні. Протягом 2013-2014р., аж до серпня 2015р. ОСОБА_4 не приїжджала до смт. Воронове м. Сєвєродонецька. Їй невідомо, про те, що ОСОБА_4 могла приїжджати у липні 2015р.. Крім того, вона вважає, що враховуючи стан здоров'я останньої, ОСОБА_4 не могла це зробити, а тому не могла і до нотаріуса звернутись. ОСОБА_4 нічого не знала про наявність заповіту та ту обставину, що вона подарувала свій дім ОСОБА_5. Вона сама нічого не знала про заповіт на ім'я ОСОБА_2 Сама ОСОБА_2 сказала їй про наявність якихось документів наприкінці серпня 2015р., коли виганяла її з будинку, однак вона не бачила цих документів.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що 14.06.2015р. він бачив якусь жінку на подвір'ї померлого ОСОБА_5, яку ОСОБА_2 назвала мамою померлого. ОСОБА_2 являється цивільною дружиною його рідного дядьки. Ососбисто він з ОСОБА_4 не знайомий, в обличчя не знає. Він просто бачив якусь бабусю і все. З червня по серпень 2015р. у будинок, розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, смт. Воронове, вул. Горького, 68а він не приходив.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона мешкає по сусідству з подвір'ями, які належали покійному ОСОБА_5. ОСОБА_2 вона знає, вона колись мешкала разом з її двоюрідним братом. Наразі відносини між ними просто сусідські. Крім того, ОСОБА_2 протягом 10 років працювала на ОСОБА_5 З ОСОБА_4 вона не знайома взагалі, тільки чула про неї від самого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Їй відомо зі слів ОСОБА_2, що ОСОБА_4 приїжджала на початку липня 2015р., однак особисто вона її не бачила. ОСОБА_8 також говорила про ОСОБА_4, що вони бачились та спілкувались. ОСОБА_5 самостійно вирішив оформити своє спадкове майно на ОСОБА_2, про це він сам говорив, коли ще порався на городі, всім було про це відомо. Після смерті ОСОБА_5 його сестра та ОСОБА_2 працювали як дві сестри.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази , суд вважає , що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 1217, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно ст.ст. 1261, 1268 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець зо заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.
На підставі ч. 2, 3 ст.1272 ЦК України, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви щодо прийняття спадщини.
Згідно ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця , що пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причинах , суд може встановити йому додатковий строк , достатній для подачі їм заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» , вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно ст.1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
У відповідності до ст.ст. 1300, 1301 ЦК України, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках , встановлених законом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
У відповідності до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 пункту 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що Державна реєстрація прав проводиться на підставі: рішень судів, що набрали законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії IV-УР №078224, виданого Покровською сільською радою Троїцького району Луганської області, актовий запис №14, ОСОБА_5 народився 03.02.1961р.н., батьками записані - ОСОБА_12 та ОСОБА_4. Відповідно до копії договору від 06.10.1988р., посвідченого старшим державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори ОСОБА_13, реєстр №7984, ОСОБА_14 продав, а ОСОБА_15 купила цілий дім з надвірними побудовами, який знаходиться у м. Сєвєродонецьку, с. Вороново, вул. Горького, 68а. Відповідно до копії договору дарування незавершеного будівництвом житлового будинку серії ВВВ №356171, посвідченого 17.03.2004р. державним нотаріусом Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори ОСОБА_16, реєстр №1659, ОСОБА_8, яка діє від імені ОСОБА_17 (Дарувальник) та ОСОБА_5 (Обдаровуваний) уклали договір про таке: Дарувальник передав у власність Обдаровуваного безоплатно, а Обдаровуваний прийняв незавершений будівництвом житловий будинок , розташований у смт. Воронове м. Сєвєродонецька Луганської області, вул. Горького, 68. Відповідно до копії заповіту, посвідченого 22.09.2014р. приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_18, реєстр №731, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповів усі його права та обов'язки та усе його майно ОСОБА_2. Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії І-ЕД №059225, виданого виконавчим комітетом Сиротинської селищної ради м. Сєвєродонецьк Луганської області, актовий запис №3, ОСОБА_5 помер 09.01.2015р.. Відповідно до довідки Комунального закладу «Троїцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» №349 від 08.10.2015р., ОСОБА_4, 1937р.н., мешкаючи за адресою: с. Караїчне, вул. Лісна, 19, Троїцького району Луганської області, знаходилась на амбулаторному лікуванні у поліклініці КЗ «Троїцького РЦПМСД» з 25.06.2015р. по 24.07.2015р.. Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 №62/01-16 від 09.10.2015р., у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 пропущений строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, який помер 09.01.2015р., їй необхідно звернутися до суду для встановлення строку для прийняття спадщини. Відповідно до копії пенсійного посвідчення №112543, виданого Троїцьким УПтаСЗН 20.12.2001р., ОСОБА_4 являється пенсіонером за віком. Відповідно до копії заяви про прийняття спадщини за заповітом від 27.04.2015р., ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 з заявою про прийняття всієї спадщини після смерті ОСОБА_5. Відповідно до копії заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.07.2015р., ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на незавершеного будівництвом житлового будинку, що знаходиться за адресою: смт. Воронове м. Сєвєродонецька Луганської області, вул. Горького, 68, так як іншим спадкоємців, передбачених законом України не має. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 13.07.2015р. приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр №763, спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_5 є ОСОБА_2, спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з незавершеного будівництвом житлового будинку, який знаходиться за адресою: смт. Воронове м. Сєвєродонецька Луганської області, вул.. Горького, 68. Зазначене свідоцтво зареєстровано у спадковому реєстрі за №57679572, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №40917136 від 13.07.2015р..
Таким чином , у судовому засіданні встановлено , що ОСОБА_5 помер 09.01.2015р. Позивачка ОСОБА_4 про невиліковну хворобу свого сина дізналася тільки коли труну з тілом сина привезли до її будинку. Через похилий вік та тяжкий удар від смерті сина у позивачки ОСОБА_4 загострилися усі наявні хвороби, жінка перебувала у лежачому стані та потребувала постійного догляду, внаслідок чого була позбавлена можливості вчасно звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після свого сина ОСОБА_5 Суд прийнмає до уваги, що ОСОБА_5 за власним бажанням склав заповіт на ім'я відповідачки ОСОБА_2, яка прийняла спадщину за заповітом вчасно. Однак, суд зазначає, що позивачка ОСОБА_5 будучи матір'ю померлого ОСОБА_5 та особою, яка через похилий вік, а саме 77 років, являється непрацездатною особою, а отже у відповідності до чинного законодавства України має право на обов'язкову частку у спадковому майні. При цьому, оцінюючи зібрані докази по справі суд критично відноситься до пояснень самої відповідачки ОСОБА_2 та свідків з її сторони - ОСОБА_11 та ОСОБА_10, які не були особисто знайомі з позивачкою ОСОБА_4, в обличчя її ніколи не знали та володіють інформацією тільки зі слів відповідачки ОСОБА_2. Крім того, суд не бере до уваги їх пояснення про те, що позивачка ОСОБА_4 відвідувала у червні 2015р. смт. Воронове м. Сєвєродонецька Луганської області, адже факт погіршення її стану здоров'я підтверджується довідкою Комунального закладу «Троїцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» №349 від 08.10.2015р., що свідчить про те, що ОСОБА_4 не могла бути у смт. Воронове м. Сєвєродонецька Луганської області протягом червня - липня 2015р.. Натомість суд приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які підтвердили ту обставину, що позивачка ОСОБА_4 вкрай важко переживала смерть свого сина ОСОБА_5, що відобразилось на стані її здоров'я, та унеможлививло її самостійне звернення до нотаріальної контори.
Таким чином, критично оцінюючи зібрані докази по справі, враховуючи те, що ОСОБА_5 помер 09.01.2015р., а позивачка ОСОБА_4 з 09.01.2015р. по липень 2015р. дійсно хворіла та отримувала лікування та не мала можливості звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк, то за таких обставин суд вважає, що мали місце причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій з прийняття спадщини, а тому позовна вимога про продовження строку на прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5, який помер 09.01.2015р. у смт. Воронове м. Сєвєродонецьку Луганської області підлягає задоволенню. З урахуванням викладеного , суд вважає за необхідним визнати причину пропуску ОСОБА_4 строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 поважною та продовжити ОСОБА_4 строк на прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5, померлого 09.01.2015р. у смт. Воронове м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_4 у відповідності до чинного законодавства України має право на обов'язкову частку у спадковому майні, а також ту обставину, що відповідачка ОСОБА_2 вже отримала свідоцтво про прийняття спадщини, то суд вважає, що обставини, викладені позивачкою ОСОБА_4 в обгрунтування позову знайшли своє підтвердження в зібраних доказах по справаі, а тому позовні вимоги про визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_5, в частини розміру її спадкової частки на спадкове майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, смт. Воронове, вул. Горького, 68, та визнання за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, смт. Воронове, вул. Горького, 68, після смерті ОСОБА_5, який помер 09.01.2015р. у смт. Воронове м. Сєвєродонецьку Луганської області підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 27 , 31 , 57 , 60 , 199 , 212-215 , 223 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1217, 1223, 1241, 1261, 1268, 1272, 1280, 1300, 1301 ЦК України , суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5, померлого 09.01.2015р., визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом в частині розміру спадкової частки на спадкове майно у вигляді житлового будинку, визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати причину пропуску ОСОБА_4 строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 поважною
Продовжити ОСОБА_4 строк на прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5, померлого 09.01.2015р. у смт. Воронове м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_5, в частини розміру її спадкової частки на спадкове майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, смт. Воронове, вул. Горького, 68, визначивши за ОСОБА_2, 10.09.1972р.н., і.н. НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частку незавершеного будівництвом житлового будинку (64 відсотки) за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, смт. Воронове, вул. Горького, 68 , на земельній ділянці якого знаходиться : кухня літ. Б, погріб літ. П, сарай літ. Г, гараж літ. В, огорожа - № 1-3, колодязь - №4, після смерті ОСОБА_5, який помер 09.01.2015р. у смт. Воронове м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Визнати за ОСОБА_4, 20.04.1937р.н., і.н. НОМЕР_2, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку незавершеного будівництвом житлового будинку (64 відсотки) за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, смт. Воронове, вул. Горького, 68 , на земельній ділянці якого знаходиться : кухня літ. Б, погріб літ. П, сарай літ. Г, гараж літ. В, огорожа - № 1-3, колодязь - №4, після смерті ОСОБА_5, який помер 09.01.2015р. у смт. Воронове м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя