Справа № 171/997/17
2/171/1016/17
"18" липня 2017 р. м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Семенової Н.М.
за участю секретаря - Титаренко Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.
У позові вказала, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, але має таку можливість. Вважає, що відповідач має матеріальну можливість виплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх його доходів (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач надала до суду письмову заяву з проханням слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач надав до суду письмову заяву з проханням слухати справу без його участі.
Відповідно до ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню у зв'язку з наступним.
Позивачка ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, який зареєстровано 20.10.2007 року Курінською сільською радою Бахмацького району Чернігівської області, актовий запис № 13.
Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія І-КИ № 466851 від 09.10.2013 року, згідно якого батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, записаний ОСОБА_2.
Позивач проживає з малолітньою дитиною. Вказана обставина визнана сторонами та у відповідності до ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Згідно ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На підставі ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Позивачка просила суд стягнути аліменти у частці від доходу відповідача.
На підставі ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 Сімейного кодексу України.
Частиною 1 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За змістом зазначених норм, будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. На даний час ніякої домовленості щодо виконання обов'язку утримувати дитину між сторонами не має, договір про сплату аліментів на дитину, в якому було б визначено розмір та строки виплати аліментів, між позивачем та відповідачем не укладався.
Як вбачається з положень Сімейного кодексу України, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно (Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2012 року по справі № 6-35893св12).
Відповідно до положень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №3 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Оскільки відповідач є батьком неповнолітньої дитини, яка проживає разом з позивачем, домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання дитини між сторонами у справі, досягнуто не було, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають задоволенню.
На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, а тому з відповідача підлягає стягненню сума судового збору.
Згідно п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 червня 2017 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 640 грн. 00 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні під час проголошення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя:ОСОБА_4