Провадження № 2/760/2978/17
В справі № 760/2947/17-ц
12 липня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря - Хілюк І.О.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції м. Києва, 3-і особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зняття арешту з майна, суд
Позивачка звернулася до суду з позовом і просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, накладений ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві 19 липня 2012 року.
Посилається в позові на те, що в 2016 році при отриманні витягу з Реєстру заборон відчуження об»єктів нерухрмого майна їй стало відомо, що постановою ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві від 19 липня 2012 року був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Підстава для накладення арешту в реєстрі не зазначена і виконавчих проваджень, де б вона була боржником, у відділі немає.
В знятті арешту їй було відмовлено, оскільки виконавче провадження знищено.
Виходячи з цього, просять задовольнити позов.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала.
Відповідач - Відділ ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві свого представника в судове засідання не направив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд до відома не поставив, а тому суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.
3-і особи в судове засідання також не з»явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд до відома не поставили, а тому суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задовоелння позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджатися своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За правилами ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що постановою ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві від 21 травня 2010 року був накладений арешт на нерухоме майно позивачки, яка в той час проживала в квартирі АДРЕСА_1.
Дана обставина підтверджується Витягом з єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.
Будь-яка інша інформація про причини обтяження в реєстрі не зазначена.
/ а. с. 9 /
За правилами ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ст. 50 Закону у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
З листа Відділу державної виконавчої служби Солом»янського РУЮ у м. Києві від 06 квітня 2016 року на ім»я позивачки вбачається, що на виконанні у відділі перебував виконавчий лист від 14 квітня 2010 року Солом»янського районного суду м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на корись КП»ДУОЖФ» боргу в сумі 4091, 58 гр.
26 грудня 2012 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, однак арешт з майна знятий не був.
На даний час виконавчі провадження на 2012 рік знищено.
/ а.с. 7 - 8 /
Відповідно до ст.368 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб»єктів права власності.
Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно з даною статтею фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі « Вендітеллі проти Італії» /1994 / Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності.
Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Стаття 1 Протоколу вимагає, перш за все і особливо, щоб втручання державної влади у використання права на майно було законним / рішення в справі « Півень проти України 2004 рік/.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.
Тобто, право власності позивача, як абсолютне право, може бути захищене лише при доведеності самого факту порушення.
Так, позивачка в судовому засіданні пояснила, що власниками квартири були її брати, вона не була власником квартири, була лише зареєстрована в ній.
Підтвердила, що квартира давно продана братами, однак документи на продаж втрачені.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з викладеного вище, відсутності порушень прав позивачки, відсутні підстави для їх захисту.
Керуючись ст. ст. 15,16, ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, 321, 368, 391 ЦК України, ст.ст.3,4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції м. Києва про зняття арешту з майна відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Суддя