Справа № 755/2495/17
"26" червня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Рудь Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни, Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, визнання неправомірною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, -
заявник звернувся до суду із скаргою за участю заінтересованих осіб державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни, Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, визнання неправомірною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Свої вимоги мотивував тим, що 17 листопада 2014 року заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 13 червня 2012 року станом на 26 серпня 2014 року у розмірі 449 669,04 грн., що еквівалентно 29 180,34 доларів США. 05 лютого 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року. 13 лютого 2015 року заявником направлено на адресу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві оригінал зазначеного виконавчого листа із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року. Державним виконавцем не було направлено заявнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження. 25 січня 2017 року заявником отримано копію постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 26 грудня 2016 року, яка була направлена заявнику з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Крім того зі змісту постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві вбачається, що підставою для винесення зазначеної постанови є відсутність майна у боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості. Через недбале ставлення державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни не було вчинено всіх необхідних виконавчі дій для виявлення належного майна боржника: не описано майно боржника, не накладено арешт в порядку ст. 56 Закону Укракїни "Про виконавче провадження", не передано майно на реалізацію. Також державний виконавець Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло І.І. не реалізувала свого права вплинути на боржника шляхом звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду, у разі невиконання без поважних причин рішення суду у встановлені строки - накладення штрафу на боржника, за наявності ознак примінального правопорушення - звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. У зв'язку з чим просить визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо не направлення стягувачу ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірною, зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванну Іванівну направити стягувачу ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження, визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо не виконання заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року неправомірною, зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванну Іванівну фактично виконати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року, визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 грудня 2016 року за виконавчим провадженням № 46873805, визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо пропущення строку направлення стягувачу ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 грудня 2016 року, стягнути з Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві витрати на правову допомогу у розмірі 5 120,00 грн.
Заявник в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Заінтересовані особи старший державний виконавець Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло І.І., ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомили.
Представник заінтересованої особи Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи до суду надійшли письмові заперечення державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федорчук М.Ф., в яких зазначено, що державним виконавцем було вчинено всі дії для виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстрована іпотека на об'єкт нерухомого майна, а саме, квартиру АДРЕСА_1. 22 грудня 2016 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло І.І. здійснено вихід за адресою проживання боржника та встановлено, що боржника не розшукано, майна на яке можливо звернути стягнення не виявлено. 26 грудня 2016 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло І.І. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві у зв'язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження" неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши матеріали справи, суд установив наступні фактичні обставини.
05 лютого 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/24741/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики (а.с. 104-105).
12 березня 2015 року заявник звернувся до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року (а.с. 103).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на день виникнення правовідносин) передбачені обов'язки і права державного виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на день виникнення правовідносин) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на день виникнення правовідносин) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
16 березня 2015 року державник виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Січкарем Р.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46873805 з примусового виконання виконавчого листа № 755/24741/14-ц (а.с. 102).
Заявник просить визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо не направлення стягувачу ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірною та зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванну Іванівну направити стягувачу ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно п. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на день виникнення правовідносин) копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Згідно п. 3.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року (в редакції станом на день виникнення правовідносин) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого. У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
В матеріалах виконавчого провадження міститься копія супровідного листа про направлення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16 березня 2015 року стягувачу ОСОБА_1.
Однак, зазначений супровідний лист не містить дати направлення та вихідного номеру, а також в матеріалах виконавчого провадження № 46873805 відсутнє підтвердження про направлення та отримання стягувачем ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про часткове задоволення скарги в частині визнання бездіяльності старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо не направлення стягувачу ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірною та зобов'язання старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванну Іванівну направити стягувачу ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження, а саме, визнати бездіяльності старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо не направлення стягувачу ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірною та зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванну Іванівну усунути порушення щодо не направлення стягувачу ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження.
В іншій частині слід відмовити, оскільки направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження є обов»язком державного виконавця.
Заявник також просить визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо не виконання заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року неправомірною та зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванну Іванівну фактично виконати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02 червня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавчі дії - це визначений законом перелік можливих чи обов'язкових способів діяльності державного виконавця за участю необхідних осіб (сторони, поняті, перекладач, спеціаліст), спрямованих на неупереджене, своєчасне та повне виконання рішення. Виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання рішень суду, здійснюються безпосередньо державним виконавцем.
Згідно додатку до «Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05 серпня 2016 року до виконавчих дій відносяться такі дії: відкриття виконавчого провадження, відмова у відкритті виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника та на кошти, перевірка майнового стану боржника, винесення постанови про стягнення виконавчого збору, винесення постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене (приєднання до зведеного), направлення вимоги боржнику (посадовій особі боржника) з'явитись до державного виконавця, виставлення платіжних вимог, направлення вимоги керівнику підприємства про надання копії балансу підприємства, в разі якщо боржником є юридична особа, направлення повідомлення керівному органу відповідно до частини третьої статті 66 Закону України «Про виконавче провадження», перевірка місцезнаходження боржника, його майнового стану за місцезнаходженням, проведення опису майна боржника, направлення запиту до органу опіки про надання дозволу щодо звернення стягнення на житло, де проживають неповнолітні діти якщо рішення підлягає негайному виконанню, призначення оцінювача (експерта), направлення результатів оцінки майна боржника сторонам, направлення/надання документів про реалізацію майна, проведення уцінки майна, що не було реалізовано з перших торгів, виготовлення акта про реалізацію майна, винесення постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, виготовлення розпорядження про перерахування стягнутих коштів стягувачу та іншим особам, винесення постанови про оголошення розшуку транспорту боржника, звернення до суду з поданням про оголошення розшуку боржника, винесення постанови про примусовий привід боржника, направлення постанови до бухгалтерії підприємства про звернення стягнення на доходи боржника, накладення на боржника штрафу у разі невиконання вимоги державного виконавця, винесення постанови про залучення працівників міліції до участі у проведенні виконавчих дій, винесення постанови про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесення постанови про поновлення виконавчого провадження, винесення постанови про заміну сторони виконавчого провадження, винесення постанови про зняття арешту з майна боржника, складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 18813 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесення постанови про завершення виконавчого провадження, винесення постанови про відновлення виконавчого провадження, здійснення розрахунку заборгованості по аліментах, направлення повідомлення стягувачу по аліментах про можливість направлення заяви про вчинення злочину, направлення вимоги боржнику щодо виконання рішення немайнового характеру, проведення перевірки виконання боржником рішення немайнового характеру, проведення примусового виконання рішення немайнового характеру державним виконавцем (у разі можливості організації виконання без участі боржника), звернення до суду з поданням про оголошення розшуку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 17 лютого 2017 року державний виконавець обов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 2 ст. 18 цього Закону державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції з 02 червня 2016 року) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
В обгрунтування вимог заявником зазначено, що державним виконавцем не було вчинено всіх необхідних виконавчих дій для виявлення належного майна боржника: не описано майно боржника, не накладено арешт в порядку ст. 56 Закону Укракїни "Про виконавче провадження", не передано майно на реалізацію.
Судом встановлено, що на запит про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, Пенсійним фондом України повідомлено про відсутність інформації про останнє місце роботи ОСОБА_3 (а.с.92).
09 серпня 2016 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванною Іванівною винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, а також оголошено заборону на його відчуження (а.с.99).
Частиною 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Згідно акту державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 22 грудня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1, майно, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності та на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено (а.с.91).
Згідно п. 8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.
Однак зі змісту акту державного виконавця від 22 грудня 2016 року вбачається, що акт було складено старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло І.І. без участі понятих.
Тому судом встановлено, що старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло І.І. порушено процедуру складання акту державного виконавця від 22 грудня 2016 року.
Крім того, підставою для визнання бездіяльності старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо не виконання заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року неправомірною заявником зазначено, що державний виконавець Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло І.І. не реалізувала свого права вплинути на боржника шляхом звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду.
Згідно п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Однак в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду.
Твердження заявника про те, що можливо звернути стягнення на предмет іпотеки не грунтується на вимогах закону, виходячи з такого.
Згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об'єктів нерухомого майна за ОСОБА_3, зареєстрована на праві власності квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка передана в іпотеку на підставі договору іпотеки № 1303 від 13 червня 2012 року (а.с.95-96).
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".
Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").
Нормами статей 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку" також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" Законом України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки застосовується з метою задоволення вимог іпотекодержателя.
26 грудня 2016 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло І.І. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 46873805 із примусового виконання виконавчого листа № 755/24741/14-ц, виданого 05 лютого 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва ,про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 13 червня 2012 року станом на 26 серпня 2014 року у розмірі 449 669,04 грн., у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення та надано строк для повторного пред'явлення виконавчого листа до 26 грудня 2019 року (а.с.89-90).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
В матеріалах виконавчого провадження также відсутні докази направлення та отримання відповіді щодо інформації про наявність зареєстрованих транспортних засобів, належних на праві власності боржнику.
Заявник просить визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 грудня 2016 року за виконавчим провадженням № 46873805.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що державним виконавцем не вчинено всі необхідні виконавчі дій для виявлення належного майна боржника.
З урахуванням викладеного, старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло І.І. не було вчинено всіх необхідних виконавчих дій для виявлення належного майна боржника, які передбачені Законом України «Про виконаче провадження».
За таких обставин, суд приходить висновку, що бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо невиконання заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року є неправомірною, також суд вважає за необхідне зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванну Іванівну звернути до виконання відповідно до вимог чинного законодавства заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року.
Підлягають задоволенню також вимоги про визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 грудня 2016 року за виконавчим провадженням № 46873805.
Крім того, заявник просить визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо пропущення строку направлення стягувачу ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 грудня 2016 року.
Судом встановлено, що 26 грудня 2016 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло І.І. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 46873805 із примусового виконання виконавчого листа № 755/24741/14-ц, виданого 05 лютого 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 17 лютого 2017 року копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Частиною 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно частини 4 ст. 47 цього Закону про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
В матеріалах виконавчого провадження міститься копія супровідного листа від 26 грудня 2016 року про направлення стягувачу ОСОБА_1 копії постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 грудня 2016 року.
На підтвердження тверджень щодо пропущення строку направлення стягувачу постанови про повернення виконавчого документу від 26 грудня 2016 року заявником надано копію конверту (а.с.42) та копію роздруківки з сайту Українського державного підприємства «Укрпошта» про відстеження пересилання поштових відправлень (а.с. 43).
Зі змісту роздруківки з сайту Українського державного підприємства «Укрпошта» про відстеження пересилання поштових відправлень за штрих кодовим ідентифікатором № 0209415723128 вбачається, що 20 січня 2017 року Українське державне підприємство «Укрпошта» прийняло конверт, який містить копію постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.
З урахуванням викладеного суд приходить висновку що бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо пропущення строку направлення стягувачу ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 грудня 2016 року є неправомірною.
Також заявник просить стягнути з Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві витрати на правову допомогу у розмірі 5 120,00 грн.
Згідно ст. 388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на правову допомогу.
Правова допомога надається адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).
Відповідно до п. 47 Постанови Пленуму Верховного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 90 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12,42,56 ЦПК).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
Згідно п. 48 вищезазначеної постанови, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84,88,89 ЦПК України.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачено наступний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2017 року - 1600 грн. 00 коп.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення витрат у зв'язку з оплатою правової допомоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
На підтвердження надання правової допомоги суду надано договір про надання правової допомоги від 02 лютого 2017 року, укладений між заявником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги», в п.1.2. якого вказано, що виконавець приймає на себе обов»язок через своїх співробітників здійснювати представництво та захист інтересів замовника (а.с. 48-49), калькуляцію-рахунок, акт приймання передачі наданих послуг з правової допомоги від 03 лютого 2017 року, які підписані заявником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» (а.с.50, 53) квитанцію до прибуткового касового ордеру № 01-03/02-17 від 03 лютого 2017 року на суму 5 120,00 грн. (а.с.54), копію наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» від 02 лютого 2017 року про доручення ОСОБА_6 складання скарги на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.51), а також копію диплома магістра ОСОБА_6 (а.с.52).
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 03 лютого 2017 року ОСОБА_1 прийняв наступні юридичні послуги: ознайомлення з первісним матеріалом та їх аналіз тривалістю 2 год. 00 хв. вартістю 2 560,00 грн., складання тексту скарги в Дніпровський районний суд м. Києва на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, підготовка додатків та примірників скарги й доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, що будуть приймати участь у справі тривалістю 2 год. 00 хв. вартістю 2 560,00 грн. (а.с. 53).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 ЦПК України, повноваження представника мають бути посвідчені довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника.
Зі змісту договору про надання правової допомоги від 02 лютого 2017 року, укладеного між заявником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» вбачається, що виконавець прийняв на себе обов»язок через своїх співробітників здійснювати представництво та захист інтересів замовника.
Однак наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» від 02 лютого 2017 року про доручення ОСОБА_6 складання скарги не є належним та допустимим доказом представництва, тому суд приходить висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5 120,00 грн.
З урахуванням викладеного суд приходить висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни, Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, визнання неправомірною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу частково: Визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо не направлення стягувачу ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірною.Зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванну Іванівну усунути порушення щодо не направлення стягувачу ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження. Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 грудня 2016 року за виконавчим провадженням № 46873805.Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо пропущення строку направлення стягувачу ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 грудня 2016 року. Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо не виконання заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року.Зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванну Іванівну звернути до виконання відповідно до вимог чинного законодавства заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року.В іншій частині вимог відмовити.
Керуючись Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на день виникнення правовідносин), Законом України «Про виконавче провадження, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", Законом України «Про державну службу», Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05 серпня 2016 року, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, п. 47 Постанови Пленуму Верховного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», п.18 Постанови Верховного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ст.ст. 386, 387,388 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни, Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, визнання неправомірною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу задовольнити частково.
Визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо не направлення стягувачу ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірною.
Зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванну Іванівну усунути порушення щодо не направлення стягувачу ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження.
Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 грудня 2016 року за виконавчим провадженням № 46873805.
Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо пропущення строку направлення стягувачу ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 грудня 2016 року.
Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванни Іванівни щодо не виконання заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року.
Зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маніло Іванну Іванівну звернути до виконання відповідно до вимог чинного законодавства заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року.
В іншій частині вимог відмовити
У задоволенні вимог про стягнення з Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу відмовити..
Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна карга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Н.Є.Арапіна