Справа № 698/374/17
"17" липня 2017 р. Суддя Катеринопільського районного суду Черкаської області Кухаренко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Єрківської селищної ради Катеринопільського району про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в Катеринопільський районний суд Черкаської області з вищевказаним позовом.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України.
У пункті 7 постанови № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що «позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладенні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину».
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: вул. Садова, 5, смт. Єрки, Катеринопільського району, Черкаської області. Разом з тим, власником даного нерухомого майна є ОСОБА_2 відповідно до наданої позивачем копії свідоцтва про право власності. Позивач зазначаючи в позовній заяві, що 20.03.2002 року власник домоволодіння ОСОБА_2 померла, не вказує на докази якими це підтверджується; які відомості свідчать про відсутність інших спадкоємців; не посилається на докази які б свідчили про те, що позивач зверталась до відповідача з відповідною вимогою та отримала відмову у вчиненні певних дій.
Згідно п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК). Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує своє право вимоги відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені відповідачем, який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та яким чином передбачені шляхи їх поновлення, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.
Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Позивачем не розяснено чому позивач подав до суду не звернувшись особисто письмово до нотаріальної контори і не отримавши письмової відмови нотаріуса саме у вигляді постанови нотаріуса (Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). А згідно п. 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року - Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно п. 24 повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.
В силу ч. 1 ст.15, ст. 3 ЦПК особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
Відповідно до ч. 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Виходячи зі змісту ст.ст. 1296-1299 ЦК України, питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Порушене позивачем у позовній заяві питання про визнання за ним права власності на нерухоме майно не було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підставу вважати про наявність спору про право.
Звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, позивач не зазначив яким чином відповідач у справі Єрківська селищна рада Катеринопільського району порушив, не визнав або оспорив його права, свободи чи інтереси, яким чином його дії чи бездіяльність унеможливили в повній мірі реалізувати свої права.
Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, які права, свободи чи інтереси були порушені та ким саме, чим визначений той засіб захисту права, який просить застосувати, з посиланням на обставини як правові підстави, а також на докази в підтвердження обставин на обґрунтування заявлених вимог.
Згідно ст.121 ЦПК України, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.119, 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, суддя постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п"яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Керуючись ст. 121 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Єрківської селищної ради Катеринопільського району про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви. Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та йому повернута.
Викладені недоліки усунути протягом п'яти днів з моменту отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Катеринопільського районного суду ОСОБА_3