Справа № 22-ц/793/1553/17Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 39 Кваша І. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Василенко Л. І.
13 липня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВасиленко Л. І.
суддівБородійчука В. Г., Гончар Н. І.
при секретаріВинник І. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Чорнобаївської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
20 березня 2017 р. ОСОБА_8 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування зазначених вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_9, яка постійно проживала в АДРЕСА_1.
На час смерті ОСОБА_9 в склад її спадкового майна входив житловий будинок садибного типу з надвірними спорудами - погрібом з шийкою, верандою, літньою кухнею, двома сараями убиральнею, воротами та гаражем, а також присадибна земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,173 га, що розташована на території Чорнобаївської селищної ради Черкаської області.
Позивач вказує, що після смерті ОСОБА_9 прийняв спадщину згідно закону, подавши до Чорнобаївської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Але позивач не може оформити свої спадкові права на будинок та земельну ділянку по тій причині, що на зазначені об'єкти нерухомості відсутні правовстановлюючі документи на ім'я померлої ОСОБА_9, у зв'язку з чим державний нотаріус відмовив йому видачі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується відповідним листом.
Крім того, на ім'я померлої ОСОБА_9 було виготовлено та видано Чорнобаївською селищною радою Черкаської області Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,173 га для ведення особистого підсобного господарства, який за життя спадкодавцем було втрачено.
Позивач вказує, що інших спадкоємців у померлої ОСОБА_9 не має, оскільки чоловік померлої ОСОБА_11, який проживав на момент смерті ОСОБА_9 з нею і пережив її, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, так і не прийнявши спадщини після смерті ОСОБА_9, оскільки не оформив своїх спадкових прав на майно померлої, а спадкоємці як за законом так і за заповітом відсутні.
Тому просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1, інвентаризаційною вартістю 28 212 грн., та на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1730 га., що розташована в АДРЕСА_1, нормативною грошовою оцінкою 39 596,91 грн., що належали померлій ОСОБА_9.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 березня 2017 р. позов ОСОБА_8 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, що належало ОСОБА_9, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:
- житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1;
- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1730 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 оскаржив його в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги, просив його скасувати, оскільки суд розглянувши справу за позовом ОСОБА_8 вирішив спір, що стосується прав та обов'язків ОСОБА_6 не залучивши його до участі у справі, в якості відповідача.
Крім того, суд визнавши права власності за позивачем на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 не надав належної оцінки, тому факту, що земельна ділянка належить ОСОБА_9, а позов було пред'явлено про визнання права власності та спадкове майно, що належало ОСОБА_9. Отже, суд не надав належної та правильної оцінки: державному акту, витягу про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, в яких зазначено власником ділянки не спадкодавця, а інші особу - ОСОБА_9.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7, представників ОСОБА_8 - ОСОБА_12 та ОСОБА_13, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги заявлені позивачем до Чорнобаївської селищної ради Чорнобаївського району суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_8 прийняв спадщину у встановлений законом спосіб, а наданими суду доказами підтверджено його право на спадкування зазначеного майна за законом та його належність на час смерті спадкодавцю. При цьому судом першої інстанції зазначено, що інших спадкоємців не встановлено.
Однак, погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Так, колегією суддів, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6, встановлено, що 20 березня 2017 р. ОСОБА_8 звернувся в суд з позовом до Чорнобаївської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він є сином ОСОБА_9, що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 виданим 21 листопада 1964 р. Чорнобаївською сільською радою депутатів трудящих Золотоніського р-ну Черкаської області та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (а.с. 5, 6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати ОСОБА_9 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 27 грудня 2016 року (а.с. 4).
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок та земельна ділянка площею 0,1726 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходяться: АДРЕСА_1 (а.с. 8, 14).
За положенням ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно із ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 р. застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 р.). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Крім того, у відповідності до п.п. 1, 2 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Згідно положень ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно довідки виданої виконкомом Чорнобаївської селищної ради від 27.10.2016 р., померла ОСОБА_9 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_11 і була зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Як вбачається з листа Чорнобаївської державної нотаріальної контори № 50/02-16 від 04.01.2017 р. після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняли шляхом подачі заяви про прийняття спадщини, син померлої ОСОБА_8 та чоловік померлої ОСОБА_11, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 17, 31).
При цьому, у відповідності до довідки від 27.10.2016 р. виданої виконкомом Чорнобаївської селищної ради, ОСОБА_11, який був зареєстрований та проживав за вищевказаною адресою, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 29).
Смерть останнього також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 50).
За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч. 1. 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.
У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 р. (справа №6-692цс16) викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спорів про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з'ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які право на спадщину.
Таким чином, задоволення судом позовної вимоги про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом чи за заповітом залежить від вирішення спору між спадкоємцями стосовно спадщини.
Територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини є належними відповідачами у справах даної категорії у разі відсутності інших спадкоємців за заповітом або за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.
При вирішенні спору суд першої інстанції достовірно не встановив, коло спадкоємців, які мають право на спадщину після померлої ОСОБА_9, а лише зазначив факт смерті у 2016 р. її чоловіка ОСОБА_11, внаслідок чого не визначив осіб, які б були належними відповідачами у справі, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на спірне майно заявляє своє право також ОСОБА_6, який є спадкоємцем за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 та вважає, що так як чоловік ОСОБА_9 відповідно до приписів ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління і володіння спадковим майном, а тому і він, в свою чергу, також має право на спірне майно.
Вказане підтверджується заповітом від 09 січня 2015 р., який посвідчений приватний нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Науменко Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 12, відповідно до якого заповідач ОСОБА_11 заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось ОСОБА_6 (а.с. 49) та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Крім того, колегія суддів враховує те, що підставою звернення позивача до суду стало те, що ОСОБА_8 не може оформити свої спадкові права у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності померлої на спадкове майно.
Проте, як видно із наявного у ОСОБА_6 та дослідженого у суді апеляційної інстанції Свідоцтва про право на спадщину від 28 квітня 1982 р. ОСОБА_9 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_16 жилий будинок АДРЕСА_1, який належав їй на праві приватної власності.
Щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1730 га, що розташована в АДРЕСА_1, то як видно з Державного акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_3 від 22.11.1999 р., його було видано ОСОБА_9. Таким чином ім'я спадкодавця помилково зазначено як ОСОБА_9, замість правильного ОСОБА_9.
Вказану розбіжність було усунуто рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2016 р. шляхом встановлення факту належності документу особі, а саме, що Державний акт про право власності на землю серії НОМЕР_3 від 22.11.1999 р., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №2602, виданий Чорнобаївською селищною радою на ім'я ОСОБА_9, належить ОСОБА_9, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, із заявою до якого звернувся ОСОБА_6
Таким чином у ОСОБА_6 наявні правоустановчі документи, які підтверджують юридичну належність спадкового майна померлій ОСОБА_9
Ухваливши рішення про визнання права власності на спірний житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку за позивачем, суд першої інстанції вирішив питання про права особи, яка не була стороною у справі та звернулась з апеляційною скаргою, чим порушив її право на спадкування за заповітом частини спірного будинку та земельної ділянки.
Виходячи зі змісту ст. 303 ЦПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд не має повноважень залучати до участі у справі осіб, яких не було залучено при розгляді справи судом першої інстанції, а тому позбавлений можливості встановити обсяг прав та обов'язків позивача, як спадкоємця за законом, без залучення до участі у справі особи, яка подала апеляційну скаргу.
Враховуючи, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про його скасовання на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відмова в позові, за визначеного позивачем кола осіб, не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом до належного відповідача.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 755 грн. 81 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, задовольнити.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 березня 2017 року, скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_8 до Чорнобаївської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 755 грн. 81 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :