Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2117/17
11 липня 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р.В.
при секретарі Бузун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та про зняття арешту з майна, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Черкаської філії ДП «Національні інформаційні системи» про визнання договору недійсним та про зняття арешту з майна.
Свій позов обгрунтовує тим, що 14 червня 2013 року між ним та та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів на загальну суму 150000 грн. Для забезпечення виконання зазначеного договору позики, 14 червня 2013 року між ним та відповідачем був укладений договір застави предметом якого став автомобіль НОМЕР_1, 2010 року випуску, який належить йому на праві власності.
Договір застави був укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.
14 червня 2013 року на виконання зазначеного договору застави реєстратором Черкаської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України внесено відповідні відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, запис від 14 червня 2013 року за № 13743371 про заборону на відчуження автомобіля НОМЕР_1 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про заставу» договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.
Згідно ст. 14 ЗУ «Про заставу» недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочйну кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Таким чином договір застави від 14 червня 2013 року є нікчемним.
Оскільки вказаний договір застави є нікчемним то порушуються його майнові права щодо розпорядженням транспортним засобом.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту визначені ст. 16 ПК України.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Просить суд визнати недійсним договір застави автомобіля НОМЕР_3, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, укладений 14 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1М; скасувати заборону на відчуження автомобіля НОМЕР_3; виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 14 червня 2013 року за № 13743371 зареєстрований реєстратором Черкаської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про заборону на відчуження автомобіля НОМЕР_4 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, стягнути з відповідача судові витрати; визнати причини пропуску ним строку позовної давності поважною та поновити йому цей строк.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити повністю з підстав, викладених вище.
Відповідач та його представники в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Фактичною передумовою судового розгляду справи є наявність спору про право (для справ позовного провадження). Спір повинен мати правовий характер, тобто стосуватися прав, обов'язків, свобод чи інтересів конкретної особи.
В судовому засіданні встановлено, що 14 червня 2013 року між ОСОБА_2, як позикодавцем та ОСОБА_1, як позикодавцем був укладений договір позики. Згідно умов вказаного договору позикодавець передав в день підписання цього договору в позику позичальнику грошові кошти в сумі 150000 грн., що еквівалентно на день позики 18773,47 доларів США за курсом НБУ, а позичальник зобов'язується повернути позичену суму грошей в строки, що обумовлені цим договором. Позичальник зобов'язаний повернути позичені грошові кошти в строк до 1 січня 2014 року в повному обсязі.
14 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір застави.
Відповідно до розділу 1 договору позики для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем боргових зобов'язань, що визначені в п.2 цього договору, заставодавець надає заставодержателю в заставу рухоме майно. Предметом застави за цим договором є: автомобіль НОМЕР_5, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, що належить заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про державну реєстрацію автотранспортного засобу САЕ №439351, що видане 22 лютого 2011 року Черкаським ВРЕР при ВДАІ УМВС України в Черкаській області. Предмет застави оцінений сторонами на дату укладання цього договору: 150000 грн.
Як вбачається з розділу 2 договору застави, застава за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя щодо виконання заставодавцем всіх його боргових зобов'язань за договором позики у такому розмірі і у такій валюті: за договором позики б/н від 14 червня 2013 року: 150000 грн., строк повернення 1 січня 2014 року.
14 червня 2013 року на виконання зазначеного договору застави реєстратором Черкаської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України внесено відповідні відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 14 червня 2013 року за № 13743371 про заборону на відчуження автомобіля НОМЕР_1 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.
Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншим кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ч. 1,3,4 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про заставу» договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.
У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів
провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.
Статтею 14 Закону України «Про заставу» передбачено, що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.
Оскільки договір застави транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1 2010 року випуску, укладений 14 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не посвідчений нотаріально, він, відповідно до вимог Закону України «Про заставу» є недійсним.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. Враховуючи указане клопотання суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного Кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції / пункт 1 статті 32 Конвенції/ наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникати переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись, у разі прийняття рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» / судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти російської федерації а.570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства п.51.
Вищезазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються в часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а відтак ефективному поновленню порушеного права. Встановлення строку позовної давності також сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.
Спірні договори застави були укладені між сторонами 14 червня 2013 року.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів
недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що він особисто знайомий з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з якими раніше працював в Черкаському будинку торгівлі. В червні 2013 року до нього звернувся ОСОБА_2 та пояснив, що має набір надати в борг ОСОБА_1 грошові кошти, а останній, в рахунок забезпечення зобов'язання ман наміри передати в заставу автомобіль НОМЕР_6. У зв'язку з цим, він просив його надати правову допомогу під час укладання та оформлення договорів позики та застави
Договір позики грошових коштів та договір застави був укладений сторонами 14 червня 2013 року у нього дома по вул. Ватутіна, за місцем здійснення його адвокатської діяльності.
Під час укладання договору застави автомобіля, ОСОБА_1 запевнив його та ОСОБА_2 що не має будь яких фінансових зобов'язань перед іншими особами.
Під час укладання договору застави, він повідомив сторони про те, що вказаний договір повинен бути нотаріально посвідчений, і в разі недотримання вимог про нотаріальне посвідчення договору, він може бути оспорюваний сторонами в судовому порядку. Сторони погодилися. При цьому ОСОБА_1 не наполягав на нотаріальному посвідченні договору, оскільки повідомив що не має грошових коштів. Крім того ОСОБА_1 запевнив їх про те, що має намір повернути грошові кошти.
Таким чином, судом встановлено, що про порушене право та про особу, яка його порушила, позивачу стало відомо 14 червня 2013 року, під час укладання договору застави, але укладаючи вказаний договір, він погодився, що він не буде нотаріально посвідчений .
Посилання представника позивача про те, що про порушене право позивачу стало відомо на початку 2017 року - не відповідає дійсності, оскільки суперечить пояснення свідка ОСОБА_3
Крім того в своєму запереченні від 8 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставне майно, ОСОБА_1 вказував на те, що договір застави повинен бути посвідчений нотаріально, а недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору
Тому відлік строку позовної давності необхідно рахувати з 14 червня 2013 року, однак позивач звернувся в суд з позовом 17 березня 2017 року, після спливу трирічного строку позовної давності.
Про те, що позивач пропустив строк позовної давності він зазначає в заяві про поновлення строку та просить суд поновити його, оскільки строк пропущений з поважних причин.
Суд не знаходить підстав для поновлення строку позовної давності, оскільки позивачем не надано доказів поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а тому у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним договору застави автомобіля необхідно відмовити.
Враховуючи те, що позовна вимога про визнання недійсним договору застави автомобіля не підлягає до задоволення у зв'язку з пропуском строків позовної давності, суд не вбачає підстав й для задоволення інших вимог позивача - скасування заборони на відсудження автомобіля НОМЕР_3 та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 14 червня 2013 року за № 13743371 зареєстрованого реєстратором Черкаської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про заборону на відчуження автомобіля НОМЕР_4 2010 року випуску
На підставі наведеного, ст.ст.203,256,257,267, 574, 577 ЦК України, Закону України «Прозаставу», керуючись ст.ст. керуючись 10,11,15,88, 212-215 ЦПК України,-
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та про зняття арешту з майна відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.
Головуючий:
Повний текст рішення суду виготовлено 17 липня 2017 року.
Головуючий: ОСОБА_5