Справа № 553/3884/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1742/17Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С. Д. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
17 липня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Карпушина Г.Л., Триголова В.М.
при секретарі Рибак О.О.
за участі відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 січня 2017 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій представника, -
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом та просив визнати неправомірними дії ОСОБА_2 щодо надання від його імені в судовому засіданні інформації, яка не була достеменно їй відомою, а також надання дозволу проводити судове засідання без його участі.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що 16 березня 2015 року видав на ім'я ОСОБА_2 довіреність № НАМ 364358 з метою представництва його інтересів у суді.
Вказував, що в судовому засіданні від 21 травня 2015 року у справі за позовом ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» до нього та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 надала суду від його імені інформації, яка не була достеменно їй відомою, а також надала дозвіл на проведення судового засідання без його участі, чим порушила умови договору доручення.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Визнано неправомірними дії ОСОБА_2 щодо надання від імені ОСОБА_4 у судовому засіданні Ленінського районного суду м. Полтави від 21 травня 2015 року інформації, яка не була достеменно їй відомою, а також надання дозволу проводити судове засідання без участі ОСОБА_4, всупереч його проханню перенести засідання, у випадку його відсутності.
Вирішено питання про судові витрати.
Вказане рішення місцевого суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2, просила скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене у справі, не відповідає вказаним вимогам.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 16 березня 2015 року ОСОБА_4 видав довіреність на ім'я ОСОБА_2, відповідно до якої, з поміж іншого, уповноважив її бути його представником в судових органах будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надані законом відповідачу, давати усні та письмові пояснення у судових установах, що займаються розглядом його справи.
У судовому засіданні від 21 травня 2015 року у справі за позовом ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 представляла інтереси ОСОБА_4 відповідно до виданої ним довіреності № НАМ 364358 від 16 березня 2015 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що його представник ОСОБА_2 в порушення умов договору доручення вчинила дії, що суперечать інтересам довірителя.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не було укладено договору доручення, що залишено поза увагою місцевого суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 ЦПК України повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені довіреністю фізичної особи.
Таким чином, повноваження на участь в судовому засіданні від 21 травня 2015 року ОСОБА_2, як представника ОСОБА_4 було підтверджено саме довіреністю № НАМ 364358 від 16 березня 2015 року, що підтверджується позивачем, виходячи зі змісту його позовної заяви.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.
Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідо до ч. 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Таким чином, ОСОБА_2 діяла на підставі дійсної на час її участі в судовому засіданні довіреності, яка не містила будь-яких застережень щодо неможливості надання суду відомостей по суті спору, а також пояснень щодо можливості розгляду справи за відсутності довірителя, тобто діяла в межах повноважень, визначених довіреністю та нормами чинного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ним було ухвалено помилкове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, яке відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, з ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати ОСОБА_2, понесені нею внаслідок сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 січня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій представника відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 607,20 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: --//-- ОСОБА_1
Судді --//-- ОСОБА_7
--//-- ОСОБА_8
З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1