ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.07.2017Справа №910/8798/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ»
до про Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» стягнення заборгованості у розмірі 762 042 грн. 14 коп.
Представники:
від Позивача: Саханда І.Я. (представник за довіреністю);
Саханда Б.А. (керівник);
від Відповідача: Сінявська Г.В. (представник за довіреністю);
Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 762 042 грн. 14 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 08.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ» (Учасник) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» (Замовник) було укладено Договір про закупівлю товарів №60-1/4133-16, відповідно до умов якого Учасник зобов'язався поставити Замовнику товари, зазначені в описі товару (додаток №1 до Договору), а Замовник прийняти і оплатити такі товари. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар, що підтверджується видатковою накладною, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ» в розмірі 745 390 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» інфляційні у розмірі 6 708 грн. 51 коп., 3% річних у розмірі 3 115 грн. 97 коп. та пеню у розмірі 6 827 грн. 66 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року порушено провадження у справі № 910/8798/17, судове засідання призначено на 21.06.2017 року.
16.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 31.05.2017 року, клопотання про відкладення розгляду справи та заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив Суд стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південна електроенергетична система" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" пеню у розмірі 6 827,66 грн., 3% річних у розмірі 3 115,97 грн., збитки завдані інфляцією 6 708,51 грн. та судовий збір у розмірі 11 430,63 грн.
21.06.2017 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, а щодо заяви про зменшення розміру позовних вимог, зазначив наступне.
Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, Суд прийняв заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.
Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Позивача:
- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південна електроенергетична система";
- направити копію заяви про зменшення розміру позовних вимог на адресу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південна електроенергетична система".
2) Відповідача направити копію відзиву з додатками на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" та надати Суду докази на підтвердження направлення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року відкладено розгляд справи на 12.07.2017 року, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, витребуванням додаткових доказів по справі.
12.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли докази направлення відзиву на адресу Позивача.
12.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
В судовому засіданні 12 липня 2017 року представники Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 12 липня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ» (Учасник) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» (Замовник) було укладено Договір про закупівлю товарів №60-1/4133-16, відповідно до умов якого Учасник зобов'язався поставити Замовнику товари, зазначені в описі товару (додаток №1 до Договору), а Замовник прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п.1.3 Договору закупівля проводиться у відповідності до тендерної пропозиції Учасника, яку за результатами процедури відкритих торгів було акцептовано 20.10.2016 року.
Згідно з п.3.1 Договору ціна цього Договору відповідно до специфікації становить 1064820 грн. 00 коп.
Замовник здійснює попередню оплату (аванс) протягом 25 банківських днів після підписання Договору, у розмірі не більше 30% від ціни Договору. (п.4.1 Договору)
У п.4.2 Договору передбачено, що остаточний розрахунок (враховуючи авансовий платіж) здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Учасника протягом 25 банківських днів з моменту фактичної передачі товару, що підтверджується накладною.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що за порушення строків оплати (за винятком випадків, встановлених договором) Замовник сплачує Учаснику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Додатком №2 до Договору про закупівлю товарів №60-1/4133-16 від 08.11.2016 року Сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю товарів №60-1/4133-16 від 08.11.2016 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №5 від 28.02.2017 року на суму 1064820 грн. 00 коп., Актом прийому - передачі транспортного засобу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» інфляційні у розмірі 6 708 грн. 51 коп., 3% річних у розмірі 3 115 грн. 97 коп. та пеню у розмірі 6 827 грн. 66 коп. з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.06.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про закупівлю товарів №60-1/4133-16 від 08.11.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю товарів №60-1/4133-16 від 08.11.2016 року Відповідач здійснив попередню оплату на суму в розмірі 319 430 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2588 від 22.11.2016 року.
На виконання умов Договору про закупівлю товарів №60-1/4133-16 від 08.11.2016 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №5 від 28.02.2017 року на суму 1064820 грн. 00 коп., Актом прийому - передачі транспортного засобу, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Згідно з п.3.1 Договору ціна цього Договору відповідно до специфікації становить 1064820 грн. 00 коп.
Замовник здійснює попередню оплату (аванс) протягом 25 банківських днів після підписання Договору, у розмірі не більше 30% від ціни Договору. (п.4.1 Договору)
У п.4.2 Договору передбачено, що остаточний розрахунок (враховуючи авансовий платіж) здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Учасника протягом 25 банківських днів з моменту фактичної передачі товару, що підтверджується накладною.
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що оскільки поставка товару здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ» 28.02.2017 року, що підтверджується видатковою накладною №5 від 28.02.2017 року, останній строк здійснення оплати Відповідачем відповідно до п.4.2 Договору про закупівлю товарів №60-1/4133-16 від 08.11.2016 року - 05.04.2017 року.
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо відсутності фінансування на здійснення остаточної оплати за Договором про закупівлю товарів №60-1/4133-16 від 08.11.2016 року, оскільки відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, тобто у Відповідача настало його грошове договірне зобов'язання з проведення розрахунків з Позивачем.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі №11/446.
Судом встановлено, що Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» здійснена остаточна оплата у розмірі 745 390 грн. 00 коп. за отриманий товар за Договором про закупівлю товарів №60-1/4133-16 від 08.11.2016 року саме 02.06.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 02.06.2017 року, тобто з прострочкою платежу.
При зверненні до суду з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.06.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 06.04.2017 р. по 26.05.2017 р. у розмірі 3 115 грн. 97 коп. та інфляційні у розмірі 6 708 грн. 51 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором про закупівлю товарів №60-1/4133-16 від 08.11.2016 року за загальний період прострочки з 06.04.2017 р. по 26.05.2017 р. у розмірі 3 115 грн. 97 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 6 708 грн. 51 коп. за загальний період прострочки з 06.04.2017 р. по 26.05.2017 р. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.06.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 06.04.2017 р. по 26.05.2017 р. у розмірі 6 827 грн. 66 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що за порушення строків оплати (за винятком випадків, встановлених договором) Замовник сплачує Учаснику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 06.04.2017 р. по 26.05.2017 р. у розмірі 6 827 грн. 66 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.
Таким чином, з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ» підлягає стягненню 3% річних у розмірі 3 115 грн. 97 коп., інфляційні у розмірі 6 708 грн. 51 коп. та пеня у розмірі 6 827 грн. 66 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, Ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) в особі відокремленого підрозділу «Південна електроенергетична система» (65029, місто Одеса, вулиця Коблевська, 11, Ідентифікаційний код юридичної особи 23208938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЄвроМАЗ» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 24, Ідентифікаційний код юридичної особи 37474578) 3% річних у розмірі 3 115 (три тисячі сто п'ятнадцять) грн. 97 (дев'яносто сім) коп., інфляційні у розмірі 6 708 (шість тисяч сімсот вісім) грн. 51 (п'ятдесят одна) коп., пеню у розмірі 6 827 (шість тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 66 (шістдесят шість) коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 липня 2017 року.
Суддя О.В. Чинчин