Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "17" липня 2017 р. Справа № 906/551/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. №б/н від 31.06.2017
від відповідача: не прибув
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирщина-Агро" (с. Дубовець Житомирського району)
про стягнення 58894,19 грн.
Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирщина-Агро" про стягнення 58 894, 19 грн., з яких: 45 000, 00 грн. основного боргу, 8 176, 44 грн. - пені, 880, 27 грн. - 3% річних та 4 837, 48 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання по сплаті коштів за виконані роботи по обробітку сільськогосподарських угідь згідно умов, порядку та строків, визначених Договором №24/09/16 про надання послуг від 24.09.16р.
В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 15, 16, 525, 526, 629 ЦК України.
Ухвалою від 27.06.17р. господарський суд порушив провадження у справі №906/551/17, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, передбачені ст.ст. 64-65 ГПК України.
До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просить суд їх задовольнити.
Відповідач відзиву на позов не подав, до господарського суду 10.07.17р. повернулася ухвала суду про порушення провадження у справі від 27.06.17р. з відміткою органу зв'язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання" .
У відповідності до підп. 3.9.1., 3.9.2. п. 3.9. Постанови ВГСУ від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України, в засіданні суду представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, господарський суд,
24 вересня 2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирщина-Агро" (як замовник) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (як виконавець) уклали Договір №24/09/16 про надання послуг, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором , виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надати за плату послугу по обробітку сільськогосподарських угідь, а замовник зобов'язався оплатити надані послуги, а саме: дисекація, одиниця виміру - га, кількість 450, ціна без врахуванням ПДВ грн./га 100, 00, сума без урахування ПДВ грн. - 45 000, 00, період виконання робіт - 24.09.16р. - 25.09.16р. (надалі за текстом - Договір №24/09/16) (а.с. 40-41).
У розділі 2 Договору №24/09/16 сторони домовились про взаємні права та обов'язки.
Згідно п. 3.1. Договору №24/09/16 сторони погодили, що за надання передбачених Договором послуг замовник виплачує виконавцю винагороду із розрахунку грн. за 1 (один) га оброблених сільськогосподарських угідь протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту підписання акта виконаних робіт, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця у безготівковій формі, згідно рахунку. Приймання результатів замовником оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.
Відповідальність сторін сторони погодили у розділі 4 Договору №24/09/16, згідно п. 4.3. якого сторони погодили, що у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує пеню в розмірі 3% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня).
Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього Договору та закінчується підписанням Акту приймання-передачі наданих послуг (п. 6.2. Договору №24/09/16). Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час цього Договору (п.6.3. Договору №24/09/16).
25.09.16р. за Актом виконаних робіт за Договором №24/09/16, сторони підтвердили факт надання послуги з обробки сільгоспугідь в обсязі 450 га. на суму 45 000, 00 грн., при цьому, до якості і термінів проведення робіт замовник претензій не має (а.с. 23).
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свого обов'язку по сплаті коштів за виконані послуги позивач 10.04.2017р. надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату коштів в сумі 45 000, 00 грн. (а.с. 24-26).
13.04.2014р. відповідач отримав претензію 13.04.17р. через уповноваженого представника, однак залишив без задоволення (а.с. 27).
Вищезазначене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості за надані послуги по обробці сільгоспугідь на суму 45 000, 00 грн. в примусовому порядку.
Додатково, позивач заявив суду матеріально-правові вимоги про сплату пені в сумі 8176, 44 грн., 880, 27 грн. - 3% річних, 4837,48 грн. - суми інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно розглянувши в сукупності до ст. 43 ГПК України всі матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори.
За частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість, зокрема, двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, як правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).
Договір №№24/09/16 про надання послуг є підставою позову у цій справі, тому встановлення дійсних прав та обов'язків сторін спору за цим договором, а також застосування норм матеріального права до спірних правовідносин здійснюється судом при вирішенні цієї справи.
Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України договір є підставою виникнення зобов'язання.
Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов'язань та закріплює основний принцип виконання зобов'язань - принцип належного виконання, що стосується, як суб'єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527 -545 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов'язання залишилося невиконаним.
Однією з умов належного виконання зобов'язання є його виконання належними суб'єктами.
Відповідно до ст. 510 ЦК сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
У частині першій статті 527 ЦК України сформульовано загальне правило, відповідно до якого боржник зобов'язаний особисто виконати зобов'язання, а інша сторона (кредитор) повинна особисто прийняти виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Зміст ст. 526, ч. 1 ст. 622 ЦК та зміст ч.3 ст. 193 ГК України дають підстави для висновку про те, що в цих Кодексах проводиться принцип реального виконання зобов'язання.
За загальним правилом (ст. 599 ЦК України) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а саме: належним суб'єктом стосовно належного предмета, в належний строк чи термін, в належному місці і в належний спосіб виконання.
Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у ст. 598 ЦК, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За загальним правилом (ст. 599 ЦК України) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а саме: належним суб'єктом стосовно належного предмета, в належний строк чи термін, в належному місці і в належний спосіб виконання.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору №24/09/16 виконані роботи з обробки сільгоспугідь в обсязі 450 га на загальну суму 45000, 00 грн., про що свідчить Акт виконання робіт від 25.09.16р. (а.с. 23).
Натомість, відповідач за умовами п. 3.1. Договору №24/09/16, зобов'язаний був виконати своє грошове зобов'язання - 30.09.16р., однак своє грошового зобов'язання перед позивачем не виконав.
З урахуванням наведеного, господарський суд вважає доведеною вимогу позивача про стягнення 45 000, 00 грн. заборгованості за надані послуги, тому задовольняє її в повному обсязі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, приписами ст.ст. 549-552, 611, 625 ЦК України.
Пунктом 4.3. Договору №24/09/16 сторони домовились, що за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 3% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня).
Позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 8176, 44 грн.
З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується (п.1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14).
Як зазначалось раніше, відповідач зобов'язаний був сплатити грошові кошти за виконані роботи по 30.09.16р. включно, оскільки свій обов'язок не виконав, тому з 01.10.2016р. розпочалось прострочення платежу.
Господарський суд, перевіривши розрахунок пені на суму 8176, 44 грн., погоджується із початком прострочення 01.10.2016р., визнає розрахунок арифметично правильним, тому задовольняє його в заявленій сумі - 8176, 44 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4837, 48 грн. та 3% річних у сумі 880, 27 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інший розмір процентів річних від простроченої суми Договором №24/09/16 не передбачений.
Перевіривши проведені позивачем розрахунки суми інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні, тому підлягають стягненню в заявленому розмірі - на суму 4837, 48 грн. - інфляційних втрат та 880, 27 грн. 3% річних.
Позивачем за правилами ст. 33 ГПК України доведено обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами, натомість відповідач зазначене не спростував.
Стосовно розподілу судових витрат.
Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирщина-Агро" (12411, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Дубовець, вул. Залізнична, будинок 1-Б, код ЄДРПОУ 39218946) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1, поштова адреса: АДРЕСА_2):
- 45 000 грн основного боргу;
- 8 176, 44 грн пені;
- 880, 27 грн 3% річних;
- 4 837, 48 грн інфляційних втрат;
- 1 600, 00 грн судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18 липня 2017року.
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1- у справу
2- позивачу (простою) на адресу представника Київ. обл., АДРЕСА_3 - ОСОБА_1
3- відповідачу (рек. з повідомл.)