Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "13" липня 2017 р. Справа № 906/496/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., керівник згідно витягу з ЄДР за 27.06.17р.
від відповідача: ОСОБА_2 дов. №б/н від 12.07.2017; ФОП ОСОБА_3 (витяг з ЄДР за 09.06.17р. № НОМЕР_1)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" ( м. Коростишів)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Коростишів)
про стягнення 33175,84 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позову вимог № 361 від 22.06.2017р. - 17263,84 грн)
Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" на підставі , зокрема, укладених з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 договорів оренди № 74 та № 75 від 31.12.13р. в редакції додаткової угоди до договору від 17.12.2014р., просить стягнути нараховану неустойку у розмірі подвійної плати за час прострочення користування критими столами № 17, №18 та торгівельними майданчиками № 142, № 143 за період з 01.01.2016року по 01.06.2017року (17 місяців ) на загальну суму 33175,84грн.
Обґрунтовуючи позов позивач доводить, що строк дії договорів оренди № 74 та № 75 закінчився 31.12.15року, однак відповідач не повернула об'єкти оренди згідно ст. 785 ЦК України і надалі продовжує користуватися об'єктами оренди в своїй господарській діяльності. За таких обставин, у позивача виникло право з 01.01.2016року нараховувати неустойку за час прострочення користуванню річчю в подвійному розмірі на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України.
Ухвалою від 16.06.17р. порушено провадження у справі та призначено засідання суду на 27.06.17р.
В засідання суду 27.06.17р. розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача позов підтримав. Подав докази сплати відповідачем неустойки в сумі 15912грн. за договором № 75. Подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми 17 263,84 грн.
В засіданні суду 13.07.16р. представник позивача позов підтримав в частині доводів позову про стягнення неустойки в сумі 17 263,84 грн за договором оренди № 74.
Відповідач та її представник відповідача проти позову в частині сплати неустойки за договором оренди № 74 заперечили з наступних підстав: всупереч вимог ст. 765 ЦК України позивач не передав об'єкти оренди у користування за актом приймання-передачі або іншим документом , який би про це свідчив; позивач безпідставно обґрунтовує позовні вимоги ч.2 ст. 785 ЦК України, оскільки не може існувати обов'язку з повернення об'єкта оренди до виконання обов'язку надання його в оренду; окрім того, п.п. 4.3.8 та 4.2.5 договорів оренди №№ 74 та 75 інакше врегульовують наслідки неповернення об'єктів оренди, ніж заявлена позовна вимога; всупереч вимог ст. 184, ч.1 ст. 760 ЦК України та ч.3 ст. 283 ГК України про те , що об'єктом оренди може бути лише визначена індивідуальними ознаками річ, однак об'єкти оренди таким вимогам не відповідають; всупереч п. 6 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого Постановою КМУ від 29.07.2009р. № 868, позивач план розміщення торгівельних місць ринку підміняє схемою генплану кооперативного ринку, тоді як ці документи за змістом та суттю є різними; більше того, рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради № 208 від 25.06.2006року, яким була затверджена схема кооперативного ринку, скасоване рішенням Коростишівської міської ради від 05.02.2016р., що встановлено рішенням суду у справі № 906/961/15; зазначене доводить, що схема генплану ринку не містить плану розміщення торговельних місць ринку; всупереч п. 2 Правил торгівлі на ринках, які затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. № 2002р. № 57/188/84/105, позивач, здійснює господарську діяльність як ринок без прав на земельну ділянку ; оскільки договір оренди №74 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто є фіктивним, відповідно до ст. ст. 203 та 215 ЦК України має бути визнаний недійсним , зокрема , в порядку п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, про застосування якої заявлено відповідне клопотання.
Відповідач заявила також клопотання залучити у справі третьою особою на стороні відповідача Коростишівську міську раду , обґрунтовуючи наявність в органу місцевого самоврядування юридичного інтересу у вирішенні цього спору тим, що земельна ділянка, на якій розташовуються орендовані об'єкти, належить до комунальної власності.
Представник позивача в усній формі заперечив проти залучення третьої особи, вказуючи на те, що спірні відносини не ґрунтуються на земельному законодавстві, та що вирішення питання про застосування процесуального механізму ст. 27 ГПК України є виключною компетенцією суду.
Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи , господарський суд
Судом встановлено, що відповідно до пп.1.1 Статуту Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", воно є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна.
Згідно пп.1.2 даного Статуту, Підприємство райспоживспілки "Кооперативний ринок" є правонаступником прав та обов'язків КП "Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів від 25.11.03р., протокол № 5 з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".
Відповідно до пп.2.3.2 та 2.3.3 п.2.3 Статуту, одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги та надання в оренду основних засобів та торгових місць ринку.
31.12.13р. між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець/позивач) та фізичною особою - підприємцем (орендар/відповідач укладено договір оренди № 74
Згідно пп.1.1 вказаного договору, предметом договору є торгівельні майданчики № 142 та 143 загальною площею 4,5 кв.м та 4,3 кв.м., місцезнаходження яких зазначені на плані розміщення торгівельних місць ринку.
На підтвердження викладеним обставинам, позивачем подано карту-схему розміщення торгових місць на кооперативному ринку, розроблену у 2003 році , погоджену з місцевими органами: СЕС, Ветеринарною медициною, пожежного нагляду, архітектурно-будівельною комісією, Державтоінспекцією та затверджену рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради № 208 від 25.06.2006року.
Торгівельні майданчики , як доводить позивач, обліковуються на балансі підприємства і є майном, яке передано до ПР "Кооперативний ринок" від власника - Коростишівської райспоживспілки згідно інвентаризаційного опису № 3 від 31.12.2003р.
Відповідно до пп.1.3 договору, об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності.
Згідно пп.6.1 договору, договір укладено на 1 рік, і діє з 01.01.14р. по 31.12.14р. включно.
Відповідно до п.3.1 договору, сторони погодили, що орендна плата складає 259,65 грн та 248,11 грн на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.
Відповідно до пп.4.3.3 договору, відповідач зобов'язалась своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
31.12.13р. між цими ж сторонами укладено договір оренди № 75 на аналогічних з договором оренди № 74 умовах, окрім п. п. 1.1 та 3.1 про те, що предметом оренди є криті столи № 17 та №18, загальною площею 3,0 кв. м та 3,0 кв.м., які зазначені на плані розміщення торгівельних місць ринку та що орендна плата складає 234,00 грн та 234,00 грн , відповідно , в місяць .
Об'єкти оренди за договором оренди № 75 від 31.12.13р. передані позивачу відповідачем за актом приймання-передачі.
17 грудня 2014року між сторонами укладено додаткову угоду до договорів оренди від 31.12.13р. за №№ 74 та 75 про те, що строк їх дії пролонговано на термін з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.
Предметом спору є стягнення подвійної неустойки за час прострочення користування критими столами № 17, №18 та торгівельними майданчиками № 142, № 143 за період з 01.01.2016року по 01.06.2017року (17 місяців ) на загальну суму 33175,84грн. на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України.
До винесення рішення відповідач добровільно сплатила на користь позивача неустойку в розмірі 15912,00грн. Зазначена сума відповідає розміру позовної вимоги за договором оренди від 31.12.13р. № 75 щодо критих столів №№ 17 та 18.
Позивач вважає, що в цій частині позову спір врегульовано в зазначений спосіб , а такому наполягав на стягненні неустойки в сумі 17263,84 грн за договором оренди від 31.12.13р. № 74 щодо торговельних майданчиків №№ 142 та143.
Відповідач фактом сплати 15912,00грн в якості неустойки , про що зазначив у прибутковому касовому ордері, фактично визнав правову природу сплачених коштів за договором оренди від 31.12.13р. № 75 в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України. Водночас не визнає позов в частині обов'язку сплатити 17263,84 грн в якості неустойки за договором оренди від 31.12.13р. № 74 з підстав, викладених у відзиві, оскільки загалом заперечує дійсність цього договору оренди за правилом ч.5 ст. 203 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками судового процесу докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст.ст. 4-7, 33 та 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку позов задовольнити частково, виходячи з наступного.
Правове регулювання відносин, пов'язаних із здійсненням діяльності по продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку в спірному випадку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки № 57/188/84/105 від 26.02.2002, Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затвердженими рішенням Коростишівської міської ради від 03.04.2014 р. № 762.
Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства визначено Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105 (далі за текстом - Правила).
Пунктом 2 розділу 1 цих Правил передбачено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).
Згідно з пунктом 13 вказаних Правил торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції з прилавків, столів, транспортних засобів, причепів, візків, у тому числі ручних, у контейнерах, кіосках, палатках тощо.
Згідно з пунктом 20 цих Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ (відповідну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі № 07/33-71).
Згадані Правила торгівлі на ринках, як зазначено в п.2 Наказу від 26.02.2002 №57/188/84/105, носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування, зазначаючи водночас на необхідність регулювання окремим договором правовідносин, що складаються між ринком та продавцями при здійсненні ринком діяльності з надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів у разі використання торговельного місця на умовах оренди та на визначений термін.
Так, рішенням Коростишівської міської ради від 03.04.2014 №762 затверджено Правила торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", в яких визначено, що ПР "Кооперативний ринок" є зареєстрованим у встановленому порядку суб'єктом господарювання, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Таким чином, між сторонами у справі склалися правовідносини щодо торгівлі на території ринку, що регулюються Правилами торгівлі та договорами, на підставі яких відповідач користувалася саме торгівельними місцями (майданчиками) та критими столами, що не є тотожним користуванню земельною ділянкою, на якій розміщені як об'єкти благоустрою ринку (асфальтове покриття), так і самі об'єкти оренди.
Відповідно, у правовідносинах між Підприємством Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в межах даної справи обставини щодо відведення земельної ділянки, на якій фактично знаходиться ринок, не є визначальними.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що всупереч п. 6 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого Постановою КМУ від 29.07.2009р. № 868, позивач план розміщення торгівельних місць ринку підміняє схемою генплану кооперативного ринку, тоді як ці документи за змістом та суттю є різними, та що рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради № 208 від 25.06.2006року, яким була затверджена схема кооперативного ринку, скасоване рішенням Коростишівської міської ради від 05.02.2016р., що встановлено рішенням суду у справі № 906/961/15, суд приймає до уваги наступне.
Так, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо ( п. 2.6 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень у справах № 906/961/15 ( № в реєстрі 52942696) та № 906/609/15 (57004339) позивач мав статус відповідача та третьої особи, а тому встановлені у рішеннях суду від 20.10.2015р та від 22.03. 2016 р. обставини є преюдиціальними і для цієї справи.
Зокрема у рішенні суду від 22.03.2016 р. у справі № 906/609/15 судом встановлено, що ухвалою від 26.06.2015 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої були винесені також питання стосовно того , чи позначені у схемі генерального плану кооперативного ринку, розробленій ДПРІ "Житомиркомундорпроект" та затвердженій рішенням виконавчого комітету міської ради № 208 від 25.05.2006 року, або є фактично в наявності ( в натурі) на земельній ділянці інші будівлі та споруди , в тому числі, тимчасові, власниками (користувачами) яких є інші особи.
З дослідницької частини висновку судової будівельно-технічної експертизи №8557 від 10.02.2016р. судом встановлено, серед іншого, такі обставини:
- на т е р и т о р і ї земельної ділянки по вул. Шевченка, 40 відповідно до даних візуально-інструментального обстеження кооперативного ринку, розташовано також: торгові ряди, огорожа у вигляді металевих воріт, хвірток, металевих листів без суцільно замкненого контуру, магазин КН, хліб КН, кафе КН, вино, тютюн КН, кафе "Лена" КН, гастроном КН, насіння КН, м'ясний павільйон КН (зблокований з шинком КН), будівельні інструменти КН, сад, город КН, хоз. товари КН, аптека КН, туалет, будівлі без назв з позначками "2КН", "КН", "МН", "КЖ", "Н",
- під час обстеження встановлено, що т е р и т о р і я кооперативного ринку відповідно до п.6 Правил торгівлі на ринках має сполучення громадського транспорту загального користування, входи і виходи, штучне зовнішнє освітлення, телефонний зв'язок, гучномовець, електропостачання, водопостачання , водовідведення , туалет , облаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття, однак не має відокремленої та відгороженої від житлового та комунального секторів землі, підземних чи наземних переходів для пішоходів та стоянок для транспортних засобів відвідувачів.
На підставі дослідницької та заключної частини висновку експерта № 8557 додатково підтверджено обставини про те, що т е р и т о р і я по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві, де розташовується майновий комплекс кооперативного ринку із об'єктами інженерної інфраструктури, використовується за функціональним призначенням як т е р и т о р і я р и н к у , де цілорічно здійснюється ринкова торгівля.
У рішенні суду від 22.03.2016 р. у справі № 906/609/15 також встановлено , що Коростишівською міською радою 6 позачергової сесії 7 скликання від 05.02.16р. № 86 було скасовано п.1 рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 25.05.2006р. № 208 "Про розгляд клопотання Коростишівської районної спілки споживчих товариств" в частині затвердження схеми генерального плану кооперативного ринку за адресою : вул. Шевченко, 40, м. Коростишів, розроблену ДПР "Житомиркомундорпроект".
Водночас відповідач залишає поза увагою, що як розтлумачив Конституційний Суд України (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Станом на дату укладення договорів оренди №№ 74 та 75 - 31.12.2013року рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 25.05.2006р. № 208 про затвердження схеми генерального плану кооперативного ринку було чинним.
Окрім того, рішення суду у справі № 906/961/15 прийнято судом 20.10.2015р., а рішення Коростенської міської ради № 86 прийнято від 05.02.16р., тому встановлені цим рішенням суду обставини не мають юридичного значення для вирішення цього спору.
Стосовно доводів відповідача про невиконання позивачем обов'язку передати об'єкти оренди в користування.
Стаття 765 ЦК України дійсно зобов'язує наймодавця передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. При цьому, на відміну від статті 795 цього Кодексу, не передбачає оформлення виконання наймодавцем цього обов'язку актом приймання-передачі або іншим документом з наймачем.
У договорах оренди №№ 74 та 75 відсутня така умова як обов'язкова оформляти факт передачі об'єктів оренди в оренду та повернення з оренди актом приймання-передачі або іншим двостороннім документом.
В свою чергу , стаття 766 ЦК України передбачає, що якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:
1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;
2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Натомість з встановлених судом обставин не вбачається, що орендарю не були надані послуги, отримання яких було метою укладення договорів оренди №№ 74 та 75 починаючи від дати їх укладення 31.12.2013року. Окрім того, до договору оренди № 75 сторони оформили акт приймання-передачі критих столів №№ 17 та 18. Порушенням прав і охоронюваних законом інтересів орендаря є неможливість одержання ним того, на що він розраховував при укладенні договору. Відповідачкою не доведено, що через відсутність акту приймання-передачі торгівельних майданчиків №№ 142 та 143 вона ними не користувалась та вимагала застосування правових наслідків, передбачених ст. 766 ЦК України.
З врахуванням викладеного, заперечення відповідача в цій частині є безпідставними та судом відхиляються.
Правове регулювання діяльності по організації та здійсненню торгівлі на ринку регулюється не тільки зазначеними актами законодавства, а й іншим законодавством, зокрема Цивільним кодексом України як основним актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 цього кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У п. 7.3 договорів оренди №74 та №75 сторони погодили, що їх взаємовідносини , що не врегульовані договорами, регулюються законодавством України.
Предметом договорів №№ 74 та 75 є торгівельні майданчики та криті столи відповідної площі, місцезнаходження яких на місцевості зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку (об'єкт оренди) (п. 1.1 договорів).
Об'єкти оренди надані орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності (п. 1.3 договорів).
Таким чином, передача управляючим ринком підприємством за плату торгівельного місця для провадження торговельної діяльності відповідає поняттю договору оренди, визначеному ст. 759 Цивільного кодексу України.
Оскільки між сторонами у спорі склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку, які підпадають під вищенаведене правове регулювання, доводи відповідача про відсутність в об'єктів оренди ознак індивідуально визначеної речі за приписами ст. ст. 184 та 760 ЦК не заслуговують на увагу.
Водночас суд не погоджується з позивачем про наявність підстав для застосування відповідальності у вигляді неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктами оренди за час прострочення з таких мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 283 ГК за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 4 статті 284 ГК передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено статтею 764 ЦК та опосередковано нормою частини 4 статті 291 ГК , згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК .
За змістом статті 764 ЦК якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Таким чином, стаття 764 ЦК України передбачає такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця ( відповідної правової позиції дотримується ВСУ у постанові від 12.10.2016 у цивільній справі 395/951/14-ц, № в реєстрі 62126251; у постанові від 25.02.2015 у цивільній справі 6-219цс14, № в реєстрі 42886585).
Так, у п.7.3 договорів оренди №74 та №75 сторони погодили, що їх взаємовідносини , що не врегульовані договорами, регулюються законодавством України. Таким чином, стаття 764 ЦК України застосовується до спірних відносин імперативно.
При цьому, умова п.6.3 договорів №74 та № 75 не змінює правове регулювання, оскільки передбачає поведінку сторін до закінчення строку їх дії за місяць, а стаття 764 ЦК України - після закінчення строку їх дії протягом місяця, та як роз'яснює Верховний Суд України , зумовлює автоматичне продовження договорів оренди, якщо наймач продовжує користуватися майном , а наймодавець проти цього не заперечує.
Так, за умовою п.6.3 договорів №74 та № 75, якщо орендар має намір укласти договір на наступний строк, він зобов'язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору подати орендодавцю письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів. За умови відсутності в орендодавця заперечень договір може бути пролонгований на такий же термін. В іншому випадку договір припиняє дію відповідно до п.6.1.
У справі відсутні докази звернення відповідачки до позивача із заявою про намір укласти договори оренди №№74 та № 75 на наступний 2016рік , тому за змістом п.п. 61 та 6.3 цих договорів строк їх дії дійсно закінчився 31.12.2015р.
Водночас за умовою п. 4.3.8 договорів оренди №№74 та № 75 у разі їх припинення ( закінчення строку дії) орендар зобов'язується у 7-ми денний термін звільнити об'єкти оренди та повернути їх орендодавцеві . В даному спорі, встановлений обов'язок відповідачка мала виконати у строк по 08 січня 2016р. ( -7.01.16р. - святковий день). Однак, як визнає позивач , відповідачка не повернула об'єкти оренди та продовжила ними користуватися в своїй господарській діяльності.
В свою чергу, за умовою п. 4.2.5 договорів оренди №№74 та № 75, у разі якщо орендар після припинення дії договору в семиденний термін не звільнить об'єкт оренди, орендодавець переміщає тимчасову споруду , що встановлена на орендованому торгівельному місці, на штрафний майданчик ринку. Строки здійснення орендодавцем цього права умова п. 4.2.5 договорів оренди №№74 та № 75 не містить, однак це право орендодавець вправі здійснити не раніше закінчення 7-ми денного терміну, в даному спорі це 08.01.16р., та з врахуванням імперативних наслідків , встановлених у ст. 764 ЦК України, не пізніше 31 січня 2016р. Здійсненням цього права орендодавець виразив би свої заперечення щодо автоматичного продовження договорів оренди №№74 та № 75 з відповідачем на наступний 2016рік. Однак позивач таким правом у встановлений законом місячний строк не скористався, а відтак строк дії договорів оренди №№74 та № 75 продовжився автоматично, в тому числі і на поточний 2017рік.
Правовими підставами заявленого позову позивач визначив насамперед частину 1 статті 785 ЦК України, яка вимагає від орендаря (наймача) н е г а й н о г о виконання обов'язку з повернення орендодавцеві (наймодавцеві ) речі у стані, в якому вона була одержана , з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
При цьому умовою застосування цієї норми права є ф а к т п р и п и н е н н я договору найму , однак такий факт не мав місця.
Залишає позивач також поза увагою, що на сьогоднішній день норми Цивільного кодексу України не встановлюють визначення терміну «негайно», який вживається у ч. 1 ст. 785 ЦК України, а тому не довів, якими критеріями він керувався , визначаючи 01.01.16року першим днем прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єктів оренди у строк "негайно" для нарахування неустойки за правилом ч. 2 цієї статті Кодексу. Більше того, визначивши 01.01.16року першим днем прострочення позивач тим самим вважає, що строк виконання зобов'язання "негайно" настав фактично 01.01.16р., а не після закінчення 7-денного терміну, в даному спорі, після 08 січня 2016р.
Європейський суд з прав людини при розгляді справи «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», зазначив, що «негайно» не означає, що це має відбутися миттєво, але означає, що це має відбутися якомога скоріше, з урахуванням місця, часу та обставин у кожній справі ( серед інших джерел, п. 48 рішення у справі «Аквіліна проти Мальти» ; п. 94 рішення у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11 13 року).
За наведеного, з врахуванням умов п. 4.3.8 договорів оренди №№74 та № 75 для повернення об'єктів оренди з оренди та вимог ст. 764 ЦК України, посилання позивача на правило ч. 1 ст. 785 ЦК України, на думку суду, є безпідставним.
Отже передбачена ч.2 ст.785 ЦК України неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних відносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар м а в м о ж л и в і с т ь п е р е д ат и м а й н о, що було предметом оренди, але у м и с н о цього обов'язку не виконав (постанова ВСУ від 19.08.2014р. у господарській справі № 3-70гс14, № реєстрі 40289311; постанова ВСУ від 02.09.14року у господарській справі № 927/1215/13, № в реєстрі 40423564).
За наведеного, на думку суду, до спірних відносин не підлягає застосуванню ч.2 ст. 785 ЦК України, яка передбачає правило , що погіршує становище Орендаря.
В свою чергу, до спірних відносин застосовуються наступні правові норми .
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (стаття 762 Цивільного кодексу України).
У частині 6 ст. 762 ЦК України передбачено правило про те, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Зазначеною нормою передбачена можливість звільнення наймача від сплати орендної плати. Підставою для припинення зобов'язання зі сплати орендної плати є настання певних обставин, умовами яких є: по-перше, неможливість використання наймачем (орендарем) майна та по-друге, за ці обставини жодна із сторін не відповідає. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця, так і з певними об'єктивними обставинами (обставини непереборної сили, випадку тощо).
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.
Однак в ході вирішення цього спору такі обставини судом не були встановлені, а відтак не встановлені підстави для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України.
З врахуванням вищевикладеного, позивач вправі за період з 01.01.16р. по 01.06.2017року (17 місяців) отримати у відповідача орендну плату за користування об'єктами оренди на загальну суму 16 587,92грн. Відповідачем сплачено 15 912,00 грн. Залишок орендної плати складає 675,92 грн. Визнання відповідачем правової природи сплачених коштів 15 912,00 грн як неустойки за договором оренди № 75 суд до уваги не приймає, оскільки застосовує правило ч. 6 ст. 22 ГПК України про те, що господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
З врахуванням роз'яснень п. 3.14 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п. 10 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення") суд відхиляє клопотання відповідача про залучення до участі у спорі третьою особою Коростишівської міської ради на підставі ст. 27 ГПК України, оскільки рішення суду у цій справі не створить прав чи обов'язків між відповідачем та органом місцевого самоврядування. З врахуванням встановлених судом обставин, суд відмовляє відповідачу у клопотанні застосувати п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України при прийнятті рішення та визнати недійсним договір оренди №74 , як такий , що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та є фіктивним за правилами ст. ст. 203 та 215 ЦК України.
На підставі ч.5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін спору пропорційно.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( 12501, АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, Коростишівський район, місто Коростишів, вул. Шевченка 40, ідентифікаційний код 31843604 ):
- 675,92 грн боргу з орендної плати за договором оренди № 74 від 31.12.2013року та додаткової угоди до договору від 17.12.2014р.;
- 800,00 грн судового збору.
Видати наказ.
3. У стягненні 16587,92 грн як неустойки відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18 липня 2017року
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати: 1 - справу, 2-3 сторонам (рек.)