ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.07.2017Справа №910/7367/17
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Альянс»
про стягнення 76 269,92 грн.
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2 (дов. №769 від 02.03.2017);
від відповідача - не з'явився;
05.05.2017 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Альянс» про стягнення заборгованості у розмірі 76 269,92 грн., з яких основний борг - 55 000,00 грн та пеня - 21 269,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки продовольчих товарів №01/02-2016 від 01.02.2016 щодо своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2017 порушено провадження у справі №910/7367/17, розгляд справи призначено на 06.06.2017.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2017 враховуючи неявку представника відповідача, необхідність витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 11.07.2017.
Представник позивача в судове засідання 11.07.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті справи.
Представник відповідача у судове засідання 11.07.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103042766350.
При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України
В судовому засіданні 11.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
01.02.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Альянс» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки продовольчих товарів №01/02-2016 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві протягом терміну дії цього договору на замовлення останнього товари/партію товарів (далі - товар), асортимент, якість, кількість і ціна яких вказана в товаротранспортних накладних.
Покупець зобов'язується приймати товар, який поставляється за його замовленням і здійснювати його оплату в зазначені в договорі терміни (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору ціна за одиницю товару зазначається у видаткових накладних.
Згідно з п. 2.5 договору покупець здійснює оплату поставленого йому товару за безготівковим розрахунком на банківський рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту приймання товару.
За умовами п. 5.1 договору постачальник здійснює поставку товару тільки після отримання від покупця замовлення.
Відповідно до розділу 7 договору постачальник зобов'язаний узгодити з покупцем і прийняти від нього замовлення з вказаною кількістю, асортиментом і терміном поставки. Не пізніше 2 календарних днів з моменту отримання замовлення доставити товар покупцю. Передати покупцю одночасно з товаром документи, зазначені в п. 3.2 цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти поставлений за замовленням товар з моменту його поставки та здійснити перевірку під час прийняття товару за кількістю, якістю, асортиментом, підписати товаротранспортні накладні та інші необхідні документи, а також оплати вартість поставленого товару відповідно до п. 2.5 цього договору.
Згідно з п. 8.1 договору за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 10% від вартості замовленої кількості товару за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дати його підписання, яка відповідає даті його укладення, скріплення печатками сторін та діє по 31.12.2016 включно, але у всякому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.10.1 договору).
Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару на загальну суму 508 454,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №3 від 20.02.2016 на суму 16 139,50 грн., №4 від 24.02.2016 на суму 171 751,90 грн., №5 від 24.02.2016 на суму 79 132,20 грн., №6 від 27.02.2016 на суму 241 430,40 грн, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками товариств, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей №146 від 20.02.2016, №147 від 24.02.2016, №148 від 24.02.2016 та №149 від 27.02.2016.
Відповідачем частково оплачено отриманий товар, а саме 22.03.2016 на суму 400 000,00 грн., 13.04.2016 на суму 50 000,00 грн. та 23.12.2016 на суму 3454,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.
Матеріали справи містять претензію позивача на суму 68 878,30 грн., яка була отримана відповідачем 29.09.2016 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачем у повному обсязі не здійснено оплату за поставлений товару, у зв'язку із чим його заборгованість становить 55 000,00 грн, а тому позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 21 269,92 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за договором поставки продовольчих товарів №01/02-2016 від 01.02.2016.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт здійснення поставки товару на загальну суму 508 454,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №3 від 20.02.2016 на суму 16 139,50 грн., №4 від 24.02.2016 на суму 171 751,90 грн., №5 від 24.02.2016 на суму 79 132,20 грн., №6 від 27.02.2016 на суму 241 430,40 грн, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками товариств, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей №146 від 20.02.2016, №147 від 24.02.2016, №148 від 24.02.2016 та №149 від 27.02.2016.
Згідно з п. 2.5 договору покупець здійснює оплату поставленого йому товару за безготівковим розрахунком на банківський рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту приймання товару
Відповідачем частково оплачено отриманий товар, а саме 22.03.2016 на суму 400 000,00 грн., 13.04.2016 на суму 50 000,00 грн. та 23.12.2016 на суму 3454,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.
Таким чином матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача на суму 55 000,00 грн. за договором поставки продовольчих товарів №01/02-2016 від 01.02.2016.
Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 55 000,00 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
Крім того, у зв'язку із простроченням сплати заборгованості за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 21 269,92 грн.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Проте п. 8.1 договору сторони погодили, що за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 10% від вартості замовленої кількості товару за кожний день прострочення.
Пеня за несвоєчасне проведення розрахунків відповідачем (покупцем) за отриманий товар сторонами у договорі не передбачена.
При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 21 269,92 грн. задоволенню не підлягають, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено нарахування пені за порушення покупцем зобов'язань до договором. Разом з тим, положення ст. 231 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», не передбачають встановлення пені за порушення умов договору між сторонами, а лише встановлюють порядок нарахування та розмір такої пені у випадку, якщо сторони передбачили нарахування пені умовами договору.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Альянс» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, код 39095676) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02222, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1153 (одну тисячу сто п'ятдесят три) грн. 80 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане - 12.07.2017.
Суддя В.О. Демидов