ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.07.2017Справа №910/7149/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ»
про стягнення 2 834 215 685,68 грн.
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - Мосійчук Я.І. (дов. №010-01/2344 від 11.04.2014);
від відповідача - не з'явився;
03.05.2017 Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» про стягнення заборгованості у розмірі 2 834 215 685,68 грн., з якої: 2 243 644 000,00 грн. - прострочена заборгованість по номінальній вартості облігацій, 354 091 896,08 грн. - прострочена заборгованість за відсотковим доходом по облігаціям, 119 161,233,75 грн. - пеня за прострочення зобов'язань по облігаціям, 92 370 304,05 грн. - інфляційна складова простроченого зобов'язання (втрати від інфляції) по облігаціям та 24 948 251,80 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань по облігаціям.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Проспектом емісії облігацій.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2017 порушено провадження у справі №910/7149/17, розгляд справи призначено на 30.05.2017.
29.05.2017 представником позивача через загальний відділ суду подано витребувані судом документи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2017 задоволено клопотання позивача про продовження строку вирішення спору у справі №910/7149/17, продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 11.07.2017.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2017 вжито заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 17376189488 штук простих іменних акцій ПАТ «Укртелеком», права на які обліковуються на рахунку в цінних паперах ТОВ «ЕСУ» №300178-UA400013151, відкритому в депозитарній установі - АТ «Укрексімбанк».
У судове засідання 11.07.2017 з'явився представник позивача, надав пояснення по справі.
Представник відповідача у судове засідання 11.07.2017 не з'явився, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю бути присутнім у цьому судовому засіданні.
Розглянувши у судовому засіданні 11.07.2017 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Таким чином та обставина, що представник відповідача не має можливості бути присутнім у судовому засіданні 11.07.2017, при цьому без надання будь-яких доказів або обґрунтованості поважності причин такої неявки, не може бути належними підставами для відкладення розгляду справи, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» не було позбавлено права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 11.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
24.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (далі - відповідач, продавець) укладені договори купівлі-продажу цінних паперів № 455-ДД/2013, № 456-ДД/2013, № 457-ДД/2013, №458-ДД/2013, № 459-ДД/2013, № 460-ДД/2013, № 461-ДД/2013, № 462-ДД/2013, № 463-ДД/2013 відповідно до умов яких позивач придбав у відповідача 2 243 644 штук іменних відсоткових звичайних (незабезпечених) облігацій серії С, випущених емітентом відповідно до зареєстрованого 12.04.2013 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (долі - НКЦПФР) проспекту емісії облігацій ТОВ «ЕСУ» зі змінами, зареєстрованими НКЦПФР 28.04.2015, загальною номінальною вартістю 2 243 644 000,00 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій підприємств, виданого НКЦПФР 29.05.2013 №55/2/2013, облігації існують у бездокументарній формі.
Позивач, у відповідності до виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 21.04.2015 є власником відсоткових, бездокументарних, іменних облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ», серії С, код цінних паперів UA 4000163901, в кількості 2 243 644 штук, загальною номінальною вартістю 2 243 644 000,00 грн.
Пунктом 3.4. Проспекту емісії облігацій, з урахуванням змін до нього, визначені права, що надаються власникам облігацій: право отримувати номінальну вартість облігацій при настанні строку їх погашення; отримувати відсотковий дохід у вигляді нарахованих відсотків на номінальну вартість облігації в кінці кожного відсоткового періоду.
Порядок виплати відсоткового доходу за облігаціями встановлений пунктом 3.8. Проспекту емісії облігацій (зі змінами).
Так, виплати відсоткового доходу за облігаціями здійснюється у національній валюті України (гривні) самостійно емітентом на підставі зведеного облікового реєстру власників облігацій, складеного депозитарієм на кінець операційного дня, що передує даті виплати відсоткового доходу по облігаціям, та наданого на день виплати відсоткового доходу.
Відсотки по облігаціях нараховуються відповідно до відсоткових періодів.
Відсотковий дохід обчислюється за формулою: I=(N*r*T)/(365*100), де
I - сума відсоткового доходу;
N - номінальна вартість одної облігації в гривнях;
r - відсоткова ставка за відповідний відсотковий період;
T - кількість днів у відповідному відсоткову періоді;
365 - кількість днів у році.
Проспектом емісії облігацій передбачено, що відсоткова ставка за 6-8 відсотковий період оприлюднюється емітентом до 23.06.2014, за 9-13 відсотковий період - до 22.04.2015 та за 14-16 відсоткові періоди - до 20.06.2016, власники облігацій повідомляються листом.
Листом від 23.06.2014 №36 емітент повідомив АТ «Укрексімбанк», що відсоткова ставка за облігаціями на 6-8 відсоткові періоди становить 17,5% річних і буде діяти у період з 23.07.2014 по 24.04.2015.
Листом від 12.05.2015 №147 емітентом підтверджена відсоткова ставка за облігаціями на 9-13 відсоткові періоди у розмірі 24% річних у період з 22.04.2015 по 19.07.2016.
Листом від 17.06.2016 №55 емітент повідомив АТ «Укрексімбанк», що відсоткова ставка за облігаціями на 14-16 відсоткові періоди становить 24% річних і буде діяти у період з 20.07.2016 по 16.03.2017.
Згідно п. 3.9 Проспекту емісії облігацій дата початку погашення облігацій - 17.03.2017, дата закінчення погашення облігацій - 19.03.2017.
На виконання вимог п. 3.9 Проспекту емісії облігацій АТ Укрексімбанк» пред'явив емітенту до погашення облігації шляхом надання 17.03.2017 депозитарній установі розпорядження про списання прав на облігації зі свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах емітента. Цього ж дня 17.03.2017 Центральний депозитарій - ПАТ «НДУ» здійснив зарахування облігацій на рахунок емітента.
Зі змісту п. 3.9 Проспекту емісії облігацій вбачається, що після зарахування прав на облігації на рахунок у цінних паперах ТОВ «ЕСУ», емітент має протягом 2 банківських днів перерахувати грошові кошти на поточні рахунки власників облігацій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у встановлені проспектом емісії облігацій строки грошові кошти в рахунок погашення облігацій на поточний рахунок АТ «Укрексімбанк» не надійшли. Виплата номінальної вартості облігацій станом на дату подання цього позову також не здійснена.
Крім того, відповідно до п. 3.8 Проспекту емісії облігацій кінцевою датою для виплати відсоткового доходу за облігаціями: для 8 відсоткового періоду є 24.04.2015, для 9 відсоткового періоду є 24.07.2015, для 10 відсоткового періоду є 23.10.2015, для 11 відсоткового періоду є 22.01.2016, для 12 відсоткового періоду є 22.04.2016, для 13 відсоткового періоду є 22.07.2016, для 14 відсоткового періоду є 21.10.2016, для 15 відсоткового періоду є 20.01.2017, для 16 відсоткового періоду є 19.03.2017.
Однак, виплата АТ «Укрексімбанк» відсоткового доходу за облігаціями за 8 відсотковий період було здійснена емітентом лише 05.05.2015, а відсотковий дохід за облігаціями за 9-16 відсоткові періоди емітентом взагалі не сплачений.
При цьому умовами п.3.3 укладених між сторонами договорів передбачено, що у випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати продавцем (боржником) покупцю (АТ «Укрексімбанк»), зокрема, відсоткового доходу за облігаціями та/або непогашення, неповного або несвоєчасного погашення номінальної вартості облігацій в обсягах та у строки, що зазначені у Проспекті емісії облігацій, продавець сплачує покупцю (АТ «Укрексімбанк») пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення продавцем платежу за облігаціями. Пеня нараховується на суму простроченого продавцем платежу за облігаціями.
Позивач неодноразово звертався до емітента листами від 06.05.2015 №151-04/15, від 26.05.2015 №151-04/3617, від 27.07.2015 №151-00/5145, від 18.08.2015 №151-00/5603, від 05.10.2015 №151-04/6305, від 26.10.2015 №151-04/6722, від 25.01.2016 №151-04/290, від 25.04.2016 №151-00/1827, від 25.07.2016 №151-04/3209, від 28.10.2016 №151-04/4591, від 23.01.2017 №151-00/240, від 23.03.2017 №151-00/1197, з проханням сплатити заборгованість за облігаціями, а також пеню, інфляційні втрати та 3% річних за прострочення зобов'язань, однак кошти в рахунок погашення заборгованості так і не надійшли.
Станом на 26.04.2017 (по 25.04.2017 включно) заборгованість боржника перед АТ «Укрексімбанк», яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань по облігаціям, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат складало 3 644 564 694,15 грн.
Разом з тим, рішенням господарського суду м. Києва від 11.10.2016 у справі №910/31771/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 671 298 284,80 грн. основного боргу, 102 978 360,57 грн. пені, 25 860 502,26 грн. інфляційних втрат, 10 211 860,84 грн. 3% річних та 206 556,37 грн. витрат зі сплати судового збору, нарахованих станом на 25.07.2016 (по 24.07.2016 включно).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що з 25.07.2016 заборгованість боржника за облігаціями перед АТ «Укрексімбанк» утворилася у зв'язку з невиконанням ним зобов'язань за облігаціями щодо виплати відсоткового доходу за 14-16 відсоткові періоди, непогашенням облігацій (неповернення номінальної вартості облігацій), збільшенням пені, інфляційної складової простроченого зобов'язання та 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за облігаціями, а тому станом на 26.04.2017 заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 834 215 685,68 грн., з якої: 2 243 644 000,00 грн. - прострочена заборгованість по номінальній вартості облігацій, 354 091 896,08 грн. - прострочена заборгованість за відсотковим доходом по облігаціям, 119 161 233,75 грн. - пеня за прострочення зобов'язань по облігаціям, 92 370 304,05 грн. - інфляційна складова простроченого зобов'язання (втрати від інфляції) по облігаціям та 24 948 251,80 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань по облігаціям.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 194 Цивільного кодексу України визначено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються (ч. 1 ст. 197 Цивільного кодексу України).
Статтею 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» проспект емісії цінних паперів - документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.
Положеннями частини 1 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
Пунктом 2 Розділу І Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2998 від 27.12.2013 року визначено, що власники облігацій - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на облігації відповідно до законодавства; емітент облігацій - юридична особа - резидент, яка від свого імені розміщує облігації і бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками / міжнародна фінансова організація, яка отримала дозвіл центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, на здійснення емісії облігацій, яка від свого імені розміщує облігації та бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками.
У відповідності з підпунктом 2 пункту 5 Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2998 від 27.12.2013 року, емітент відсоткових облігацій повинен виплачувати відсотковий дохід за облігаціями в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про розміщення таких облігацій та проспектом їх емісії.
В частині 10 статті 30 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вказано, що за невиконання умов проспекту емісії цінних паперів, зареєстрованого у встановленому порядку, емітент таких цінних паперів несе відповідальність, передбачену законом.
Як встановлено судом вище, позивач був власником відсоткових, бездокументарних, іменних облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ», серії С, код цінних паперів UA 4000163901, в кількості 2 243 644 штук, загальною номінальною вартістю 2 243 644 000,00 грн., що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах позивача, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи. Крім того, зазначений факт не заперечується відповідачем.
Згідно п. 3.9 Проспекту емісії облігацій дата початку погашення облігацій - 17.03.2017, дата закінчення погашення облігацій - 19.03.2017.
На виконання вимог п. 3.9 Проспекту емісії облігацій АТ Укрексімбанк» пред'явив емітенту до погашення облігації шляхом надання 17.03.2017 депозитарній установі розпорядження про списання прав на облігації зі свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах емітента. Цього ж дня 17.03.2017 Центральний депозитарій - ПАТ «НДУ» здійснив зарахування облігацій на рахунок емітента.
Зі змісту п. 3.9 Проспекту емісії облігацій вбачається, що після зарахування прав на облігації на рахунок у цінних паперах ТОВ «ЕСУ», емітент має протягом 2 банківських днів перерахувати грошові кошти на поточні рахунки власників облігацій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у встановлені проспектом емісії облігацій строки грошові кошти в рахунок погашення облігацій на поточний рахунок АТ «Укрексімбанк» не надійшли. Виплата номінальної вартості облігацій станом на дату подання цього позову також не здійснена.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів сплати відповідачем позивачу у встановлені проспектом емісії облігацій строки грошових коштів в рахунок погашення облігацій матеріали справи не містять, як не містять і доказів виплата номінальної вартості облігацій станом на дату подання цього позову.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості по номінальній вартості облігацій у розмірі 2 243 644 000,00 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення прострочену заборгованість за відсотковим доходом по облігаціям у розмірі 354 091 896,08 грн. за 14-16 відсоткові періоди.
Так, з матеріалів справи та Проспекту емісії облігацій вбачається, що кінцевою датою для виплати відсоткового доходу за облігаціями: для 8 відсоткового періоду є 24.04.2015, для 9 відсоткового періоду є 24.07.2015, для 10 відсоткового періоду є 23.10.2015, для 11 відсоткового періоду є 22.01.2016, для 12 відсоткового періоду є 22.04.2016, для 13 відсоткового періоду є 22.07.2016, для 14 відсоткового періоду є 21.10.2016, для 15 відсоткового періоду є 20.01.2017, для 16 відсоткового періоду є 19.03.2017.
Разом з тим матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем відсоткового доходу за 14-16 відсоткові періоди у розмірі 354 091 896,08 грн.
З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши розрахунки відсоткових доходів, надані позивачем, суд встановив, що останні є вірними.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив виплату відсоткового доходу за 14-16 відсоткові періоди, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем становить 354 091 896,08 грн.
З огляду на те, що невиконане зобов'язання з виплати відсоткового доходу за 14-16 відсоткові періоди підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, то позовні вимоги про стягнення 354 091 896,08 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 92 370 304,05 грн. - інфляційна складова простроченого зобов'язання (втрати від інфляції) по облігаціям та 24 948 251,80 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань по облігаціям.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, в межах заявленого позивачем періоду, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних - 24 948 251,80 грн. та інфляційні втрати - 92 370 304,05 грн.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 119 161,233,75 грн. пені.
Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).
Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Умовами п.3.3 укладених між сторонами договорів передбачено, що у випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати продавцем (боржником) покупцю (АТ «Укрексімбанк»), зокрема, відсоткового доходу за облігаціями та/або непогашення, неповного або несвоєчасного погашення номінальної вартості облігацій в обсягах та у строки, що зазначені у Проспекті емісії облігацій, продавець сплачує покупцю (АТ «Укрексімбанк») пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення продавцем платежу за облігаціями. Пеня нараховується на суму простроченого продавцем платежу за облігаціями.
При цьому, статтею 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2747/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання недійсними умов договорів, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016 встановлено наступне.
Однаковими правами власників цінних паперів (зокрема, відсоткових облігацій) є однакові права на повернення номінальної вартості облігацій та виплату доходу за облігаціями.
При цьому, п. 3.3 Договорів купівлі-продажу цінних паперів від 24.04.2013 не визначає будь-яких інших (відмінних) прав Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», аніж ті, які визначені Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» та Проспектом емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ».
З метою захисту законних прав та інтересів юридичних осіб при укладенні правочинів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань; такими способами забезпечення виконання зобов'язання є сукупність заходів, за допомогою яких учасники договірних відносин впливають один на одного з метою належного виконання передбаченого договором економічного завдання, дотримання визначених меж поведінки під загрозою вчинення кредитором певних дій, які обумовлюють настання негативних наслідків майнового характеру для боржника.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Всі способи забезпечення виконання зобов'язань, мають спільну мету, яка направлена на те, щоб зобов'язання договірного і позадоговірного характеру виконувалися належним чином у точній відповідності із законом, договором, а за відсутності таких вказівок - з тими вимогами, які звичайно ставляться до виконання, а відтак - і з діловими звичаями, що склалися в комерційній практиці.
Крім того, необхідно зважати на функціональне призначення способів забезпечення, які спрямовані на захист інтересів кредитора (забезпеченої сторони) від порушень боржником взятих на себе зобов'язань.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, у частині 1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У справі № 910/2747/16 суд дійшов висновку, що сторони на власний розсуд у кожному окремому договорі (Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 455-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 456-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 457-дд/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 458-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 459-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 460-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 461-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 462-ДД/2013, Договорі купівлі-продажу цінних паперів № 463-ДД/2013) погодили, що у випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати продавцем покупцю відсоткового доходу за ЦП та/або непогашення, неповного або несвоєчасного погашення номінальної вартості ЦП продавець (позивач) сплачує покупцю (відповідачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення продавцем платежу за ЦП.
При цьому, суд зазначив, що ані у Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок», ані у Проспекті емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» не міститься заборони на укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів з умовами про відповідальність продавця у вигляді пені за невиконання чи неналежне виконання умов договорів купівлі-продажу цінних паперів.
За результатами розгляду судом відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними п. 3.3 Договорів купівлі-продажу.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.
Оскільки сторони в належній формі погодили забезпечення виконання зобов'язань у п. 3.3 договорів купівлі-продажу за невиконання/неналежне виконання зобов'язань зі сплати відсоткового доходу за Проспектом емісії облігацій, а Проспектом емісії облігацій встановлений обов'язок з виплати відсоткового доходу, Проспект емісії є чинним, то суд дійшов висновку що п. 3.3 договорів № 455-ДД/2013, № 456-ДД/2013, № 457-ДД/2013, №458-ДД/2013, № 459-ДД/2013, № 460-ДД/2013, № 461-ДД/2013, № 462-ДД/2013, № 463-ДД/2013 діють та є дійсними та чинними, а тому підлягають застосуванню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, в межах заявленого позивачем періоду, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 119 161 233,75 грн.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю
Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд 5А, код 33940565) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код 00032112) 2 243 644 000,00 грн. заборгованості по номінальній вартості облігацій, 354 091 896,08 грн. заборгованості за відсотковим доходом по облігаціям, 119 161 233,75 грн. пені за прострочення зобов'язань по облігаціям, 92 370 304,05 грн. інфляційних втрат, 24 948 251,80 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань по облігаціям та 240 000,00 грн. витрат зі сплати судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане - 12.07.2017.
Суддя В.О. Демидов