про повернення позовної заяви
м. Запоріжжя
17.07.2017 Справа № 908/1459/17
Cуддя Зінченко Н.Г., розглянувши позовні матеріали
за позовом “VEBED S.R.O”, Kamenne Zhekhrovice, Czech Republic
до відповідача: Командитного товариства “Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов” і компанія”, м. Запоріжжя
про стягнення 22500 доларів США
14.07.2017 р. до господарського суду Запорізької області звернулося “VEBED S.R.O”, Kamenne Zhekhrovice, Czech Republic з позовною заявою №01/06-1 від 01.06.2017р. (вх. № 1637/08-07/17 від 14.07.2017р.) до Командитного товариства “Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов” і компанія” про стягнення 22500 доларів США.
У відповідності до п., п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо: до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; а також не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Розглянувши матеріали позовної заяви та з'ясувавши підстави для повернення позовної заяви, передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що слід повернути позовну заяву без розгляду на підставі п., п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 54 ГПК України зміст, форма та додатки до позовної заяви повинні відповідати приписам вказаної норми законодавства.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про судовий збір” суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Позивачем до позовної заяви вих. № 01/06-1 від 01.06.2017р. додано “payment order confirmation” від 16.06.2017р. в якості доказів сплати судового збору в розмірі 337,50 доларів США.
Судом перевірено зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за “payment order confirmation” від 16.06.2017р. на суму 337,50 доларів США та встановлено, що станом на 17.07.2017р. в реєстрі підтвердження оплат відсутнє відповідне підтвердження.
Таким чином, позивачем не надано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку.
Крім того, пунктом 2.6 постанови пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” роз'яснено, що абзацом другим частини першої статті 6 Закону України “Про судовий збір” передбачено порядок сплати нерезидентами судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. Також абзацом третім частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті: для нерезидентів (за їх бажанням) - в іноземній валюті, для інших платників - у гривнях. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац третій частини першої статті 6 Закону).
Відповідно до п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК).
При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.
За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви: для нерезидентів - в іноземній валюті (за їх бажанням), для інших платників - у гривнях, у національній валюті.
Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 22500 доларів США.
Однак, позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою не визначено еквіваленту грошової суми, що підлягає стягненню в національній валюті України. Отже, при повторному зверненні позивачу слід врахувати викладене та зазначити еквівалент стягуваної суми в національній валюті України.
Суд звертає увагу позивача, що про допущені порушення було зазначено судом в ухвалі про повернення позовної заяви від 03.07.2017 р. № 908/1351/16, в той же час позивач не усунув зазначені судом порушення, а повторно подав позовну заяву на розгляд суду.
Згідно зі ст., ст. 54, 57 ГПК України встановлено, що зміст, форма та додатки до позовної заяви повинні відповідати вказаним нормам закону.
Приписами статті 56 ГПК України передбачено, що позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. (Стаття 56 ГПК України в редакції Закону України “Про внесення зміни до статті 56 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку надсилання копії позовної заяви” № 9126837-11 від 19.05.2011 р.).
У відповідності до ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Належним доказом направлення копії позовної заяви з додатком відповідачу відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення та опису вкладення.
Зазначене підтверджується пунктом 2.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/208 від 13.04.2008 р. (з наступними змінами і доповненнями), в якому зазначено, що розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні (сторонам) у справі копії позовної заяви.
Згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р. (з наступними змінами і доповненнями), у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність опису, розписатися на обох його примірниках і поставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
До позовної заяви №01/06-1 від 01.06.2017р. (вх. № 1637/08-07/17 від 14.07.2017р.) на підтвердження направлення відповідачеві копії позовної заяви з додатками до неї позивачем додано касовий чек №0085 від 23.06.2017р. та опис вкладення, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення підприємства поштового зв'язку за 23.06.2017р., які не можуть бути прийняті судом як належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками до неї, оскільки позовна заява, що надійшла на адресу господарського суду Запорізької області 14.07.2017р. на її першому аркуші має вихідні реквізити, а саме №01/06-1 від 01.06.2017р., тоді як в описі вкладення за 23.06.2017р. в графі «найменування предметів», а саме в п.1 вказано: «оригинал искового заявления №01/06-1 от 14.06.2017р.».
Отже, з наданих позивачем документів суду неможливо зробити висновок про направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів саме в редакції, яку надано до господарського суду Запорізької області.
Інших доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем не додано.
Зазначені обставини перешкоджають суду вчинити передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України дії по підготовці справи до судового розгляду та є підставами для повернення позовної заяви позивачу.
У відповідності до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з ним у господарський суд у загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись п., п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву “VEBED S.R.O”, Kamenne Zhekhrovice, Czech Republic до Командитного товариства “Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов” і компанія” про стягнення 22500 доларів США та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Копію даної ухвали направити сторонам у справі.
Додаток: на 21-у аркуші.
Суддя Н.Г.Зінченко