ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.07.2017Справа №910/6009/17
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління освіти та інноваційоного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації
про стягнення 16 531,20 грн.
Суддя О.М. Ярмак
представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління освіти та інноваційоного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення 16 531,20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/6009/17, призначено розгляд справи на 23.05.2017.
23.05.2017 судом відкладено розгляд справи на 13.06.2017.
13.06.2017 позивачем подано пояснення по суті спору.
13.06.2017 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному.
У зв'язку з виходом судді Ярмак О.М. з лікарняного справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.07.2017.
В судове засідання 11.07.2017 відповідач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував.
Оскільки відзив на позов не подано, хоча відповідач повідомлявся про час і дату судового засідання у справі належним чином, про що свідчать конверти повернення судових ухвал, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В ході здійснення господарської діяльності та на виконання усних домовленостей позивачем здійснювалась поставка відповідачу продуктів харчування «тушки курей заморожені». Зокрема, протягом 2015 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 16 531,20 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачем подано в матеріали справи копії видаткових накладних, акту звірки взаєморозрахунків, підписаних в двосторонньому порядку.
Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вартість поставленого товару відповідач не оплатив.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор (стаття 175 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Отже, зважаючи на встановлені судом обставини та викладені положення законодавства, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 ГК України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Отже, позивач, уклавши із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті поставити товар та отримати грошові кошти за нього, а відповідач - отримати та оплатити товар.
Обставини справи свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Приписами ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем залишився неоплаченим поставлений позивачем товар в рамках усного Договору на суму 16 531,20 грн., доказів сплати за нього грошових коштів в ході розгляду справи відповідачем в матеріали справи подано не було.
Оскільки сума необхідної до сплати заборгованості відповідача за Договором на суму 16 531,20 грн залишилася непогашеною, суд вважає обґрунтованим та доведеним стягнення з відповідача вказаної суми боргу.
При цьому суд зазначає, що відповідач не спростував обставини своєї заборгованості перед позивачем, доказів виконання перед ним грошових зобов'язань не подав.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління освіти та інноваційоного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 24/7, ідентифікаційний код 39833680) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 16 531 (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 20 коп. боргу та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн судового збору.
Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 17.07.2017
Суддя О.М. Ярмак