17.07.2017 Справа № 904/5252/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська охоронна компанія "Професійний захист", м. Запоріжжя
до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпро
про стягнення 72 800,00 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Бойчук Ю.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, директор відповідно до наказу № 36/к від 07.04.2015
від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 06-65/2136 від 13.04.2017;
ОСОБА_3, представник за довіреністю № 06-65/2069 від 11.04.2017
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська охоронна компанія "Професійний захист" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про стягнення 72 800,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 2016/ПЗ про охорону об'єктів з використанням охоронно-тривожної сигналізації від 06.05.2016, в частині здійснення оплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2017 порушено провадження у справі № 904/5252/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 06.06.2017.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 продовжено строк розгляду спору до 18.07.2017 включно, відкладено розгляд справи на 11.07.2017.
11.07.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.07.2017.
17.07.2017 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору № 2016/ПЗ про охорону об'єктів з використанням охоронно-тривожної сигналізації від 06.05.2016.
Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
В свою чергу, повноважні представники відповідача визнали заявлені позовні вимоги частково, а саме у розмірі 800,00 грн.
У судовому засіданні 17.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -
06.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська охоронна компанія "Професійний захист" (далі - позивач, виконавець) та Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач, замовник) укладено договір № 2016/ПЗ про охорону об'єктів з використанням охоронно-тривожної сигналізації (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець надає замовнику послуги систем безпеки (послуги з догляду охоронної сигналізації) ДК 016:2010 код 80.20.1; 797111000-1 (послуги зі спостереження ПЦС за станом систем охоронної сигналізації, та реагування наряду охорони на сигнали "тривога" з об'єкту). Обсяги виконання послуг та вимоги щодо їх якості - послуги з догляду охоронної сигналізації підрозділів Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, розташованих на території Дніпропетровської області, а саме:
- роботи по програмуванню системи охоронної сигналізації об'єктів, наведених у додатку № 1 до договору;
- послуги з передачі тривожних повідомлень про спрацювання системи охоронної сигналізації на об'єктах замовника, наведених у додатку № 1 до договору, починаючи з дати підключення на пульт центрального спостереження сигналізації протягом усього терміну дії цього договору. Підключенням на центральне спостереження сигналізації вважається дата підписання двостороннього акту про підключення охоронної сигналізації об'єкта на центральне спостереження сигналізації;
- забезпечення реагування наряду охорони на сигнали "тривога" з об'єкту.
Положеннями п. 1.5.1 Договору передбачено, що ціна послуг за цим договором становить 294 400,00 грн. (у тому числі ПДВ - 49 066,67 грн.), 36 800,00 грн. (у тому числі ПДВ - 6 133,33 грн.) в місяць.
Відповідно до п. 1.5.2 Договору оплата за надані послуги проводиться на підставі рахунків та актів виконаних робіт, за умови відповідного фінансування, після підключення на пульт центрального спостереження сигналізації.
Як зазначено у п. 2.1. Договору, замовник зобов'язаний:
- своєчасно сплачувати за надані виконавцем послуги відповідно до положень цього Договору;
- підписати та скріпити печаткою замовника Акт виконаних робіт на протязі 3-х днів, з дня надання його учасником.
Згідно з п. 2.2. Договору виконавець зобов'язаний щомісячно надавати замовнику належним чином оформлені акти виконаних робіт за минулий місяць, а також рахунки на оплату за надані послуги.
Договір діє з моменту його підписання до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків по договору (п. 4.2 Договору).
30.12.2016 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, пунктами 1, 2 якої визначено, що сторони домовились продовжити строк дії договору до 31.03.2017. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у попередній редакції і сторони підтверджують їх обов'язковість щодо себе.
25.01.2017 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до Договору, пунктами 1,2 якої передбачено, що у відповідності до пункту 4.2.1 Договору та на підставі пункту 6 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" із змінами, якими передбачено, що дія договору про закупівлю послуг за державні кошти може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, а саме 58 880,00 грн., у тому числі ПДВ 9 813,33 грн., визначеної у договорі, укладеної у попередньому році. Сторонами досягнуто згоди про те, що в силу положень статті 631 Цивільного кодексу України умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати її підписання, а саме з 01 січня 2017 року. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у попередній редакції і сторони підтверджують їх обов'язковість щодо себе.
Вищезазначені додаткові угоди підписані та скріплені печатками сторін.
Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору, у жовтні 2016 року позивачем були надані послуги охорони на суму 36 800,00 грн., що підтверджує Акт надання послуг № 62 від 31.10.2016. Вказаний акт підписаний відповідачем без будь-яких претензій та зауважень. Відповідач за вказані послуги охорони розрахувався частково, а саме у розмірі 36 000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість у розмірі 800,00 грн.
Позивач також вказує про те, що послуги за січень - березень 2017 року були надані відповідачу з врахуванням щомісячної суми Договору - 36 000,00 грн. за кожний місяць.
За січень 2017 року відповідач за надані послуги охорони розрахувався у повному обсязі, а саме у розмірі 36 000,00 грн., що є підтвердженням надання послуг.
Рахунки та акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг) за лютий-березень 2017 року на суму 72 000,00 грн., залишені відповідачем без розгляду та оплати.
З 01.04.2017 договірні відносини між сторонами припинилися.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 72 800,00 грн.
Відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
По-перше, відповідно до п. 1.5.2 Договору оплата за надані послуги проводиться на підставі рахунків та актів виконаних робіт, за умови відповідного фінансування, після підключення на пульт центрального спостереження сигналізації. Відповідач звертає увагу на те, що жодного доказу направлення позивачем на адресу відповідача рахунків та актів прийому-передачі робіт (послуг) за лютий - березень 2017 року до суду не надано.
По-друге, пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що згідно з частиною 6 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", дія договору може продовжитись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному у попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. На підставі вказаного пункту Договору 25.01.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду про те, що дія Договору продовжується на строк, достатній для проведення процедури закупівлі, тобто до 31.03.2017, де ціна послуг за цей строк складатиме 58 880,00 грн. Умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, які склалися між сторонами Договору до дати її підписання, а саме з 01.01.2017.
По-третє, відповідач зауважує, що додатковою угодою № 2 до Договору не передбачено обов'язку відповідача щодо надання будь-якого переліку об'єктів. Натомість, пунктом 2 вищезазначеної додаткової угоди передбачено, що всі інші умови Договору, не змінені додатковою угодою, залишаються чинними в попередній редакції і сторони підтверджують їх обов'язковість щодо себе. З огляду на викладене, на думку відповідача, охорона об'єктів, передбачених додатком № 1 до Договору, з врахування додаткових угод № 1 від 30.12.2016, № 2 від 25.01.2017, є правомірною та такою, що передбачена п. 2 додаткової угоди № 2 від 25.01.2017.
Повноважний представник відповідача у судовому засіданні усно підтвердив існування суми заборгованості у розмірі 800,00 грн. за послуги надані в жовтні 2016 році.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно із положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 800,00 грн., оскільки:
- Акт надання послуг № 62 від 31.10.2016 є належним доказом в підтвердження надання позивачем відповідачу послуг охорони по Договору за жовтень 2016 року на суму 36 800 грн. Вказаний акт підписаний з боку відповідача без будь-яких претензій та зауважень. За надані послуги відповідач розрахувався частково, а саме у розмірі 36 000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 800,00 грн. Зазначений факт усно також підтвердив у судовому засіданні повноважний представник відповідача. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за послуги охорони у жовтні 2016 року на суму 800,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем.
- Позивачем не надано до суду Акти надання послуг за лютий - березень 2017 року на суму 72 000,00 грн. та рахунки на їх оплату.
Факт надання послуг за вказаний період відповідачем підтверджується, але факт настання строку оплати ні, оскільки позивач, в порушення умов п. 1.5.2. Договору, не надав відповідачу ОСОБА_4 надання послуг за лютий - березень 2017 року на суму 72 000,00 грн. та рахунки на їх оплату.
Позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу в підтвердження факту надання відповідачу ОСОБА_4 надання послуг за лютий - березень 2017 року та рахунків на їх оплату. Крім того, факт відсутності належних доказів отримання відповідачем вказаних документів підтверджений повноважним представником позивача у судовому засіданні.
Враховуючи умови пунктів 1.5.2. та 2.2. Договору, господарський суд вважає, що строк оплати за надані послуги не настав, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за послуги охорони у лютому - березні 2017 року на суму 72 000,00 грн.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про відсутність фінансування з державного бюджету, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що:
- наявність чи відсутність бюджетного фінансування жодним чином не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за надані послуги охорони за договором (аналогічна правова позиція викладена і у постановах Вищого господарського суду України від 12.08.2014 у справі № 910/1606/14, від 18.03.2013 у справі № 47/546-51/511, від 29.02.2012 у справі № 37/414-14/202);
- у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, рішення якого у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є частиною національного законодавства України, зазначено, що не виділення державою передбачених бюджетних асигнувань не створює підстав для не стягнення коштів.
Викладене є підставою для задоволення позову частково.
За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 34984907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська охоронна компанія "Професійний захист" (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86-Б, код ЄДРПОУ 37902738) суму заборгованості за надані у жовтні 2016 року послуги у розмірі 800,00 грн. (вісімсот грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 17,58 грн. (сімнадцять грн. 58 коп.).
В решті позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.07.2017
Суддя ОСОБА_5