ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.06.2017Справа №904/4487/17
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Простір"
до публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Шкурдова Л.М.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Простір" до публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання припиненим договору іпотеки та скасування обтяження накладені нотаріусом на підставі договору іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 року порушено провадження у справі № 904/4487/17.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що укладення Договору про внесення змін до Кредитного договору свідчить про виникнення нових зобов'язань, істотні умови якого були змінені, а відтак зобов'язання за Кредитним договором №71689-20-13-2 від 22.08.2013 року в первісному вигляді припинені, в зв'язку з чим у разі припинення основного зобов'язання, порука, яка має похідний характер від основного зобов'язання, також припиняється. Позивач зазначає про сплив шестимісячного строку встановленого ч.4 ст.559 ЦК України для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя. За таких підстав позивач стверджує, договір іпотеки від 22.08.2013 року є припиненим.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 року, за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, своїм правом на надання відзиву не скористався.
У судовому засіданні 29.06.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Враховуючи відсутність доказів неможливості прибуття в судове засідання представників сторін, достатність матеріалів для прийняття рішення по суті, суд, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
22 серпня 2013 року між ПАТ «БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» (банк) та ТОВ «Електродпостач» (позичальник) укладено кредитний договір на відкриття відновлюваної кредитної лінії №71689-20-13-2 від 22.08.2013 року (далі - Договір), на підставі якого банк надавав позичальнику кредитні кошти у розмірі 3 800 000 грн.
З метою забезпечення вказаного кредитного договору 22.08.2013 року між ПАТ «БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» (іпотекодержатель) та ТОВ «ПРОСТІР» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, згідно умов якого, ТОВ «ПРОСТІР» передав Банку в іпотеку нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м Дніпропетровськ, вулиця Набережна Заводська, будинок 7, приміщення 1; загальною площею 297,3 кв.м., зі всіма невід'ємними його приналежностями. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровскього міського нотаріального округу 22.08.2013 року та зареєстрований за №1344.
25 червня 2014 року між ПАТ «БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» (банк) та ТОВ «Електродпостач» (позичальник) укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору №71689-20-13-2 на відкриття відновлюваної кредитної лінії, згідно з яким було збільшено відсоткову ставку до 25 %, змінено позичковий рахунок, змінено графік погашення заборгованості, пунктом 8.9. кредитного договору встановлено штраф в розмірі 1000 грн за порушення п.6.1.16 Кредитного договору.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Вказаною нормою законодавцем визначено види забезпечень виконання зобов'язань, які є різними за своєю функціональною спрямованістю та залежать від сутності забезпечуваного зобов'язання.
Суб'єктами іпотечних правовідносин закон визначає іпотекодавця та іпотекодержателя.
Іпотекодержателем є кредитор за основним зобов'язанням, іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.
Згідно зі ст. 546 ЦК порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов'язань. Поручитель і майновий поручитель є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як порука, а майновий поручитель є суб'єктом іншого виду забезпечення виконання зобов'язання - застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосередного застосування відповідних норм цивільного закону.
Загальні характеристики забезпечень врегульовано параграфом 1 глави 49 «Забезпечення виконання зобов'язання» Цивільного кодексу України, правовідносини сторін при встановлені того чи іншого виду зобов'язань визначені іншими параграфами вказаного розділу Цивільного кодексу України.
Так, стаття 559 Цивільного кодексу України міститься в параграфі 3, яким врегульовано такий вид забезпечення як порука, виконання зобов'язання за Кредитним договором забезпечено іншим видом забезпечення-заставою, що врегульована параграфом 6 та підстави припинення якої визначено у ст. 593 Цивільного кодексу України.
Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов'язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 гл. 49 ЦК і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення § 3 гл. 49 ЦК (постанова Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 р. у справі № 3-43гс12).
Тобто, застава та порука є різними видами забезпечення виконання зобов'язання, припиняються з різних підстав, що визначені спеціальними нормами, загальне застосування яких Цивільним кодексом України не встановлено.
Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, в забезпечення виконання якого укладено іпотечний договір, не є підставою припинення іпотеки, визначеною ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Також не свідчить про припинення основного зобов'язання укладення договорів про внесення змін до кредитного договору.
Підставою припинення іпотеки є фактичне виконання основного зобов'язання.
Доказів виконання зобов'язання за кредитним договором суду не надано.
Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують припинення іпотеки, в спосіб, визначений ст. 17 Закону України «Про іпотеку».
За статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Доказів зміни, розірвання Договору іпотеки за згодою сторін або визнання його недійсним за рішенням суду сторонами не надано.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
Враховуючи вищенаведене, за відсутності доказів, що підтверджують припинення основного зобов'язання, в забезпечення виконання якого укладено договір іпотеки, та припинення іпотеки у будь-який інший спосіб, визначений ст. 17 Закону України «Про іпотеку», вимоги позивача про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки від 22.08.20137 р. з підстав, наведених у позові, задоволенню не підлягають.
Вимога позивача про скасування обтяження накладені нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. на підставі договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу 22.08.2013 року та зареєстрований за № 1344, а саме запису про іпотеку № 2222321 та запису про обтяження №2222307, є похідними від позовної вимоги про припинення іпотеки, а відтак у зв'язку з тим, що іпотека за кредитним договором не припинилася, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 10 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 10-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.М. Шкурдова
Повний текст рішення складено:11.07.2017 року