ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.07.2017Справа №910/11547/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне
проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація»
до 1. Київської міської ради
2. Київської міської державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум Вест Сайд»
про розірвання договору від 16.10.1997
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Тихонов В.В., довіреність № 14 від 27.03.2017
від відповідача-1 Безносик А.О., довіреність № 225-КМР-1194 від 10.04.2017
від відповідача-2 Хоменко А.Г., довіреність № 001-947 від 19.04.2017
від третьої особи Цвєтков П.О., довіреність № б/н від 15.06.2017
Суть спору :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація» до Київської міської ради про розірвання договору на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 16.10.1997, що зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 91-5-00025.
Позовні вимоги мотивовані наступним. 16.10.1997 між Київською міською державною адміністрацією та АТЗТ «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація», правонаступником якого є позивач, укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно якого позивачу було передано на строк в 49 років в оренду земельну ділянку загальною площею 19612 кв. м. для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. О.Теліги, 6 у місті Києві. На підставі договору купівлі-продажу від 08.04.2009 позивачем продано цілісний майновий комплекс ТОВ «Спеціальна науково-реставраційна проектна будівельно-виробнича компанія «Укрреставрація» було продано нежитлову будівлю, що розташована на вищевказаній земельній ділянці. В подальшому право власності на цілісний майновий комплекс зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум Вест Сайд». Позивач 24.03.2016 звертався до відповідача-1 з листом про розірвання договору оренди. Проте, у визначений ст. 188 Господарського кодексу України строк відповідач-1 пропозицію позивача не розглянув. Оскільки позивач втратив право користування земельною ділянкою у зв'язку з фактичним використанням неї новим власником ЦМК позивач вважає є підстави для розірвання договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11547/16 від 26.09.2016 залучено до участі у справі іншим відповідачем - Київську міську державну адміністрацію.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/11547/16 від 24.10.2016 позов задоволено повністю та
розірвано договір на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 16.10.1997, укладений Публічним акціонерним товариством «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація» і Київською міською державною адміністрацією, зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею 16.10.1997 за №91-5-00025.
стягнуто Київської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація» 1.378,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 910/11547/16 від 24.10.2016 відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 910/11547/16 від 25.01.2017 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум Вест Сайд».
Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/11547/16 від 25.01.2017 рішення Господарського суду міста Києва № 910/11547/16 від 24.10.2016 залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 та рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/11547/16 відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України № 910/211547/16 від 29.03.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі № 910/11547/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/11547/16 отримані Господарським судом міста Києва 07.06.2017.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 за № 04-23/1768 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.
Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07.06.2017 визначено суддю Сівакову В.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва № 910/11547/16 від 08.06.2017 справу призначено до розгляду на 2.06.2017.
Відповідач-1 у поданому 20.06.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач з листом № 38 від 23.03.2016 звернувся з повідомленням про відмову від права користування земельною ділянкою до Київського міського голови, який не є стороною договору від 16.10.1997. Зазначає, щ Законом чітко передбачені підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання (ст. 32 Закону України «Про оренду землі»), а саме: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону га умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Підстав для дострокового розірвання в судовому порядку укладеного сторонами у справі договору оренди земельної ділянки, що відповідали б наведеним вище нормам, позивач не навів. Оскільки ні спірним договором на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, ні положеннями законодавства України не передбачено такої підстави для розірвання договору оренди як перехід права оренди земельної ділянки від одного землекористувача до іншого в силу закону, то позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди задоволенню не підлягають. Інших обставин, які є підставою для розірвання договору позивач не навів. також відповідач-1 вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.
В судовому засіданні 20.06.2017 відповідно до ст. 77 господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 06.07.2017.
Третьою особою подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, в якому зазначено, що право власності на цілісний майновий комплекс площею 7314,40 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги, 6 виникло на підставі набуття фізичними особами, відповідно до договорів купівлі-продажу часток комплексу. В подальшому фізичними особами створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум Вест Сайд» та належне їм на праві власності нерухоме майно внесено до статутного капіталу товариства. Орендна плата за землю сплачувалась третьою особою позивачу на підставі договору на компенсацію витрат по сплаті податку за землю від 09.08.2013. За умовами цього договору третя особа сплачує позивачу плату за землю до дати оформлення договору оренди земельної ділянки на користувача. Зазначає, що наразі в Київській міській раді розглядається проект рішення про передачу ТОВ «Форум Вест Сайд» земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги, 6.
Позивачем 05.07.2017 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких просить позовні вимоги задовольнити повністю. До пояснень подано платіжні доручення про сплату орендної плати за землю за період з січня 2016 року по лютий 2017 року.
Відповідач-2 у поданому в судовому засіданні 06.07.2017 відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що підстав дл дострокового розірвання у судовому порядку договору оренди укладеного між сторонами у справі позивач не навів.
Позивач в судовому засіданні 06.07.2017 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач-1 в судовому засіданні 06.07.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
Відповідач-2 в судовому засіданні 06.07.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
Третя особа в судовому засіданні 06.07.2017 позовні вимоги позивача підтримала повністю.
В судовому засіданні 06.07.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів та третьої особи, Господарський суд міста Києва
16.10.1997 між Київською міською державною адміністрацією (далі - відповідач-2) та Акціонерним товариством закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація», правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація» (далі - позивач) було укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі - договір).
Даний договір зареєстрований у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 16.10.1997 за № 91-5-00025.
Відповідно до умов п. 1.1 договору відповідач-2 на підставі розпорядження від 06.05.1997 № 577 надає, а Акціонерне товариство закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація» приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 19612 кв. м., в тому числі за рахунок земель: капітальної одноповерхової промислової забудови - 2106 кв. м., капітальної двоповерхової промислової забудови - 3248 кв. м., тимчасово промислової забудови - 1141 кв. м., допоміжної та прилеглої території - 11139 кв. м., газонів з деревами - 432 кв. м., газонів - 1546 кв. м. згідно з планом користування, що додається.
Згідно з п. 1.2 договору земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років площею 19612 кв. м. для експлуатації та обслуговування виробничої бази на вул. О.Теліги, 6 у Шевченківському районі м. Києва.
08.04.2009 між позивачем, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектна будівельно-виробнича компанія «Укрреставрація», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач передав у власність покупцю нерухоме майно - цілісного майнового комплексу загальною площею 7314,40 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги, 6, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 08.04.2009.
Згідно з інформаційною з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обкатів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 18.03.2016 вбачається, що право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 7314,40 кв. м. за адресою: м. Київ, вул О.Теліги, 6 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум Вест Сайд».
Листом № 38 від 23.03.2016 позивач звернувся до відповідача-1 з пропозицією розірвати договір від 16.10.1997 зареєстрований під № 91-5-00025. Даний лист надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією 24.03.2016 за № 0303110507260, що підтверджується поштовою квитанцією № 6247 та описом вкладення у цінний лист від 24.03.2016.
Відповідач отримав зазначений лист 28.03.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0303110507260.
Спір виник внаслідок того, що відповідачем-1 не вчинено дій щодо розірвання договору оренди земельної ділянки.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 8 Земельного кодексу України, чинного на момент укладення договору, визначено, що у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п'ятдесяти років. Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення відповідно до закону питань, що стосуються регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міських рад.
Статтею 140 Конституції України та ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантовано право самостійно реалізовувати територіальними громадами, органами та посадовими особами місцевого самоврядування надані їм повноваження.
Згідно з ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.
Згідно з п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання надання земельної ділянки в оренду чи припинення такого права вирішується на пленарному засіданні ради на сесії шляхом прийняття рішення.
Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Положеннями статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Відповідно до ч. 3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Разом з тим, відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами, вказана норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається, а договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки. До набувача будівлі відбувається перехід прав на відповідну земельну ділянку на умовах, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.
Таким чином, у зв'язку з переходом права власності на будівлю від позивача до третьої особи, а також з огляду на те, що фактичне користування земельною ділянкою здійснює новий власник, і позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, право позивача на оренду земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, припинилося.
При цьому суд відзначає, що законом чітко передбачені підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання (ст. 32 Закону України «Про оренду землі»), а саме: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Підстав для дострокового розірвання в судовому порядку укладеного сторонами у справі договору оренди земельної ділянки, що відповідали б наведеним вище нормам, позивач не навів.
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Оскільки ні спірним договором на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, ні положеннями законодавства України не передбачено такої підстави для розірвання договору оренди як перехід права оренди земельної ділянки від одного землекористувача до іншого в силу закону, то позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди задоволенню не підлягають.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зміна предмету або підстав позову є правом позивача.
Суд вважає позовні вимоги з підстав, які заявлено, необґрунтованими, недоведеними, тому у задоволенні позову по даному предмету спору слід відмовити. Позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав з іншим предметом позову.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про розірвання договору.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 12.07.2017.
СуддяВ.В.Сівакова