ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.07.2017Справа №910/8176/17
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.
За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»
до Приватного підприємства «Парк»
3-я особа, яка не ОСОБА_1
заявляє самостійних
вимог на предмет
спору, на стороні
відповідача
про стягнення 5365,72 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Морозова О.В. (довіреність №277 від 12.06.2017р.);
відповідача:Дарієвич І.Ю. (довіреність №163 від 31.05.2017р.); Хмиров Е.О. (довіреність №161 від 29.05.2017р.)
3-ї особи:ОСОБА_1 (паспорт громадянина України НОМЕР_3);
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (надалі - ПрАТ «СК «Альфа Страхування», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Парк" (надалі - ПП «Парк», відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 5365,72 грн.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника транспортного засобу і сплативши, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як страховик, що застрахував цивільну відповідальність винної у пригоді особи. Враховуючи лише часткову виплату страхового відшкодування зі сторони страховика відповідача, позивач звернувся із позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2017р. порушено провадження у справі №910/8176/17, розгляд справи призначено на 07.06.2017р.
07.06.2017р. господарським судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.06.2017р. та залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (водій винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди).
21.06.2017р. у судовому засіданні оголошено перерву до 05.07.2017р.
26.06.2017р. позивачем подано через відділ документообігу (канцелярія) суду клопотання про доручення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвал суду.
04.07.2017р. відповідачем подано через відділ документообігу (канцелярія) суду відзив із запереченнями на позовну заяву.
04.07.2017р. позивачем подано через відділ документообігу (канцелярія) суду клопотання про доручення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвал суду
У судовому засіданні, що відбулось 05.07.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позову.
Третя особа проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/8176/17.
Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва
19.11.2015р. між ПрАТ "СК "Альфа Страхування" (надалі - страховик) та ОСОБА_5 (надалі - страхувальник), як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування №046.0892829.555, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки/моделі Honda Civic державний номерний знак НОМЕР_1.
Згідно довідки №86203630 про дорожньо-транспортну пригоду, 09.02.2016р. в м. Києві на б-р. Тараса Шевченка сталася ДТП (зіткнення) за участю транспортного засобу марки/моделі Богдан А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки/моделі Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, внаслідок якої ТЗ останнього отримав механічні пошкодження бокової лівої та передньої лівої частин.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва № 761/8302/16-п від 15.03.2016р., встановлено вину ОСОБА_1 у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до звіту №108 від 24.02.2016р., про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу марки/моделі Honda Civic державний номерний знак НОМЕР_1, розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту №0182.206.16.02.01 від 28.04.2016р. розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу марки/моделі Honda Civic державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП склав 14743,88 грн., які були перераховані згідно платіжного доручення №8917 від 06.05.2016р., копія якого наявна в матеріалах справі. (а.с. 65)
На момент ДТП, його винуватець був працівником Приватного підприємства "Парк", про що зазначено у постанові Шевченківського районного суду міста Києва, а цивільно-правова відповідальності водія транспортного засобу марки/моделі Богдан А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахованою в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Галицька» з лімітом відповідальності за шкоду по майну 50000 грн., франшиза 510 грн.
Платіжним дорученням №5634 від 27.10.2016р. ПрАТ «СК «Галицька» (страховик винної у ДТП особи) сплатило на користь позивача регресне страхове відшкодування у розмірі 9378,16 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області №909/1152/16 від 31.01.2017р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Альфа Страхування» до ПрАТ «СК «Галицька» із відшкодування різниці матеріальної шкоди без врахування фізичного зносу у розмірі 4855,72 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою до заподіювача шкоди.
Водночас, відповідачем не визнаються позовні вимоги з підстав того, що:
- рішенням господарського суду Івано-Франківської області №909/1152/16 від 31.01.2017р. встановлено, що здійснення страхового відшкодування повинно здійснюватись позивачем з урахуванням фізичного зносу відповідно до п. 7.1. договору добровільного страхування №046.0892829.555 від 19.11.2015р.;
- правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові №910/22731/14 від 23.09.2015р. розмежовано суброгацію та регресні вимоги, отже позивач, на думку відповідача, необґрунтовано посилався на ст. 1191 ЦК України, яка не підлягає застосуванню у даних правовідносинах;
- винною у ДТП особою самостійно було сплачено на рахунок позивача грошові кошти за франшизу у розмірі 510 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".
Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. (ст. 1188 ЦК України)
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Оскільки, ОСОБА_1 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ПП "Парк" та виконував свої трудові, службові обов'язки, то в даному випадку відповідно до вимог ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 1194 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав.
При цьому заперечення відповідача, з посиланням на правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові №910/22731/14 від 23.09.2015р., суд вважає необґрунтованими, оскільки предметом розгляду у вищевказаній справі є стягнення шкоди в порядку регресу між страховиками учасників ДТП та визначення порядку обчислення та початку перебігу позовної давності.
Відносно заперечень відповідача щодо того, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області №909/1152/16 від 31.01.2017р. встановлено, що здійснення страхового відшкодування повинно здійснюватись позивачем з урахуванням фізичного зносу відповідно до п. 7.1. договору добровільного страхування №046.0892829.555 від 19.11.2015р., суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Водночас, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.10.2004р. у справі №6/408-942 зазначено, що помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою.
Згідно п. 7.1. наявного у матеріалах справи договору добровільного страхування №046.0892829.555 від 19.11.2015р. (а.с. 39) вбачається, що страхове відшкодування здійснюється без врахування фізичного зносу.
Відтак, сплачена позивачем на користь ОСОБА_5 сума страхового відшкодування у розмірі 14743,88 грн. без врахування фізичного зносу визнається судом обґрунтованою.
Матеріалами справи підтверджується твердження відповідача щодо безпідставного включення позивачем до ціни позову франшизи у розмірі 510 грн., оскільки згідно квитанції №0.0.574321546.1 від 25.06.2016р. третьою особою - ОСОБА_1 було сплачено вищевказану суму франшизи у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1172, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді різниці суми виплаченого страхового відшкодування, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню із вирахуванням сплаченої суми франшизи (14743,88 грн. - 9378,16 грн. - 510 грн. = 4855,72 грн.).
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Парк» (03062, місто Київ, вулиця Червонозаводська, будинок 7, код за ЄДРПОУ 24102067) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»" (02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 19, код за ЄДРПОУ 30968986) сплачене страхове відшкодування у розмірі 4855 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 1447 (одна тисяча чотириста сорок сім) грн. 92 коп.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 07.07.2017 року.
Суддя В.В. Князьков