26 квітня 2007 р.
№ 2-176/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Відкритого акціонерного товариства “Будівництво, матеріали, технології»
на ухвали
Корольовського районного суду міста Житомира від 21.12.04 та Апеляційного суду Житомирської області від 22.02.05
у справі
№ 2-176/05
за позовом
ОСОБА_1
до
Відкритого акціонерного товариства “Будівництво, матеріали, технології»
про
визнання такими, що не відбулися загальні збори акціонерів та визнання рішення загальних зборів недійсними
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: ОСОБА_1- паспорт;
від відповідача: не з'явилися, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.
ОСОБА_1 у січні 2003 року заявлений позов до Відкритого акціонерного товариства “Будівництво, матеріали, технології» про визнання загальних зборів акціонерів товариства від 11.01.03 такими, що не відбулися та визнання рішення і протоколу вказаних зборів недійсними. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що загальні збори скликані та проведені з порушенням статті 43 Закону України “ Про
Доповідач: Добролюбова Т.В.
господарські товариства», пункту 12.7, підпункту 12.3.1 пункту 12.3 Статуту, оскільки акціонери не були вчасно повідомлені про час і місце проведення зборів. При цьому, позивач вказував на те, що рішення прийняте на загальних зборах не є правомочним та прийняте на підставі сфальсифікованих доручень акціонерів чим також порушені статті 10 Закону України “Про господарські товариства» та пункт 11.1 Статуту щодо прав учасників в управлінні товариством.
За клопотанням ОСОБА_1, з метою забезпечення позову Корольовський районний суд міста Житомира ухвалою від 29.01.03, прийнятою суддею Колупаєвим В.В., заборонив ВАТ “Будівництво, Матеріали, Технології» вчиняти будь-які дії з передачі майнових прав третім особам, в тому числі в участі у статутних фондах інших підприємств. Ця ухвала сторонами не оскаржена.
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 11.07.03, ухваленим суддею Колупаєвим В.В., позовні вимоги задоволені повністю. Визнано загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівництво, матеріали, технології» від 11.01.03 такими, що не відбулися, а прийняте на ньому рішення та протокол загальних зборів недійсними. Вмотивовуючи рішення суд посилався на приписи статті 43 Закону України “Про господарські товариства» щодо належного повідомлення акціонерів, пункту 12.7 Статуту, якими встановлено порядок скликання зборів. Разом з тим, суд встановив, що загальні збори були проведені за іншою адресою, ніж було повідомлено в бюлетені “Цінних паперів» від 22.11.02. Також, суд визнав, що доручення акціонерів - фізичних осіб були сфальсифіковані.
Апеляційний суд Житомирської області у складі колегії суддів: Франовської К.С.- головуючого, Худякова А.М., Товянської О.В. ухвалою від 10.12.03, перевірене рішення у справі скасував через його невідповідність вимогам статті 203 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки рішення обґрунтоване припущеннями. Справа скерована на новий розгляд до суду першої інстанції.
Переглядаючи в касаційному порядку ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 10.12.03 про скасування рішення по суті спору, Верховний суд України ухвалою від 23.06.04 в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовив.
Під час нового розгляду спору Відкритим акціонерним товариством “Будівництво, матеріали, технології» 28.10.04 заявлено клопотання до районного суду про скасування ухвали цього суду щодо забезпечення позову від 29.01.03 в порядку статті 155 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки вона прийнята за відсутності підстав та порушує права відповідача на ведення господарської діяльності.
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 21.12.04, прийнятою суддею Бондарчук В.В., клопотання відповідача залишено без задоволення у зв'язку з тим, що скасування ухвали може утруднити виконання майбутнього рішення. Крім того, суд послався на те, що відповідачем не надано доказів порушення його прав на ведення господарської діяльності.
Апеляційний суд Житомирської області у складі колегії суддів: Головчук С.В. - головуючого, Худякова А.М., Невмержицької Т.І. ухвалою від 22.02.05, перевірену ухвалу від 21.12.04 залишив без змін. Вмотивовуючи ухвалу суд визнав, що необхідність забезпечення позову не відпала, а отже відсутні підстави для задоволення клопотання ВАТ “Будівництво, матеріали, технології» про скасування цього забезпечення.
Відкрите акціонерне товариство “Будівництво, матеріали, технології» звернулось до Верховного суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу від 21.12.04 та ухвалу від 22.02.05 скасувати, як прийняті з порушенням норм процесуального і матеріального права. Обґрунтовуючи вимоги скаржник посилається на незастосування районним судом приписів статті 232, 234 Цивільного процесуального кодексу України та частини 2 статті 313 цього ж Кодексу. Заявник вважає, що апеляційним судом не спростовано доводів та фактів на які він посилався. При цьому заявник зазначає, що заявлений позов носить немайновий характер, тому немає підстав для застосування заходів із забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо майна відповідача. Разом з тим, скаржник стверджує, що заборона вчиняти будь-які дії з передачі майнових прав, унеможливлює здійснення ним продажу власної продукції і свідчить про порушення його прав при веденні господарської діяльності.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» Верховний суд України супровідним листом від 12.02.07 №6-9354 кс 05 дану касаційну скаргу передав Вищому господарському суду України.
Згідно приписів пункту 5 Прикінцевих положень цього Закону касаційні скарги на судові рішення у названих справах, розглядаються касаційною інстанцією за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. і пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівництво, матеріали, технології» у порядку статті 155 Цивільного процесуального кодексу України в редакції чинній станом на 2004 рік подав заяву про скасування забезпечення позову. Заявник просив райсуд скасувати свою ухвалу про забезпечення позову від 29.01.2003 року. При цьому, мотивував заяву доводами про незаконність ухвали про забезпечення позову від 2003 року. Проте, строк оскарження ухвали про забезпечення позову на цей час сплинув. Згідно приписів статті 155 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про забезпечення позову може бути скасована судом, який розглядає справу, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Колегія суддів визнає, що відмовляючи у скасуванні ухвали про забезпечення позову суд апеляційної інстанції правильно встановив, що клопотання відповідача не підтверджено належними доказами, котрі б свідчили про те, що відпала потреба або змінились обставини, які були підставою для забезпечення. Посилання скаржника на порушення приписів статей 232, 234 Цивільного процесуального кодексу України, якими унормовано вимоги до змісту і форми ухвал суду першої інстанції та статтю 313 Цивільного процесуального кодексу України про зміст ухвали суду апеляційної інстанції не спростовують встановленого судами. Згідно приписів статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових актів є порушення або неправильне застосування норм процесуального права. В матеріалах справи відсутні докази про невірне застосування судами статті 155 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи наведені позивачем, фактично зводяться до незаконності ухвали про забезпечення позову від 29.01.03. Проте строк на її оскарження сплинув.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22.02.05 у справі №2-176/05 залишити без змін.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Будівництво, матеріали, технології» залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т.Гоголь
Л.Продаєвич