ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/144 11.11.09
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про визнання договору недійсним
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл» -Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІВІН -БУД»
про стягнення 143 548, 75 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»: не з'явились
від Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1: ОСОБА_2
від третьої особи: не з'явились
Позивач за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про визнання договору оренди від 15.01.08 р., укладеного між Товариствомз обмеженою відповідальністю «Турселл»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недійсним та зобов'язання Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 прийняти об'єкт оренди за актом прийому-передачі. Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вказаному договорі не зазначена вартість майна, переданого в оренду, що є істотною умовою договору. Метою оренди за оспорюваним договором є використання житлового приміщення під офіс, в той час як ст. 6 ЖК Української РСР передбачено, що надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. Отже, позивач за первісним позовом вважає, що за вказаних обставин укладений між сторонами договір є недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.08.08 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 проти первісних позовних вимог заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що умови оспорюваного договору погоджені сторонами, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі приміщення.
Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Турселл» фактично намагається уникнути відповідальності за шкоду, заподіяну орендодавцю, внаслідок руйнування приміщень та сплати орендної плати відповідно до умов договору.
У процесі розгляду справи Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 пред'явив зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості по орендній платі у сумі 143 548, 75 грн., яка ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.09 р. прийнята до розгляду з первісним позовом; залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 -Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІВІН -БУД».
Представник третьої особи надав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІВІН -БУД»не мало договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Турселл»та ремонтно-будівельних робіт у приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 не виконувало. Також третя особа зазначає, що договір на ремонтно-будівельні роботи від 18.02.2008 р., про який зазначає відповідач за зустрічним позовом, не вступив в дію, оскільки екземпляр з підписом директора та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»третій особі переданий не був.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»надав суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просить визнати недійсним договір оренди від 15.01.08 р., що укладений між сторонами та зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 прийняти об'єкт оренди за актом прийому-передачі.
Розгляд справи неодноразово переносився через нез'явлення у судові засідання повноважних представників сторін, неналежне виконання ними вимог суду, залучення до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»- Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІВІН -БУД»та необхідність витребування нових доказів, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
У дане судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»не з'явився, відзив на зустрічну позовну заяву в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.
Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та підтримав зустрічні позовні вимоги.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»та третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
15.01.2008 р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Турселл»укладено договір оренди приміщення, за умовами якого відповідач за первісним позовом зобов'язався передати, а позивач за первісним позовом -прийняти у користування житлове приміщення загальною площею 130, 00 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення офісу та не допускається використання об'єкту за іншим призначенням.
За актом приймання-передачі відповідач за первісним позовом передав, а позивач за первісним позовом -прийняв приміщення за договором від 15.01.2008 р., а також майно, яке передається разом з приміщенням. В акті зазначається, що майно передається в задовільному стані та є придатним для використання за його цільовим призначенням.
Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Турселл»зазначає, що об'єктом оренди є житлове приміщення -квартира, що не переведена в нежитловий фонд, а отже може використовуватись лише для проживання в ньому фізичних осіб, тоді як метою оренди за договором є використання приміщення під офіс, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди від 15.01.2008 р., укладеного між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Турселл»підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 810 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Частиною 2 ст. 813 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 815 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Пунктом 1.1. договору встановлено, що позивач за первісним позовом приймає в користування житлове приміщення, а відтак, у відповідності до положень ст.ст. 813, 815 Цивільного кодексу України зобов'язаний використовувати його для проживання в ньому фізичних осіб.
В той же час п. 1.3. договору встановлено, що позивач за первісним позовом приймає вищевказане приміщення для розміщення в ньому офісу.
З цього приводу суд також зазначає, що згідно даних Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (лист № 40962 від 28.10.2008 р.) по нежитловому фонду нежиле приміщення загальною площею 130 кв.м. АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстровано.
Крім того, в матеріалах справи міститься лист Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 3002\1\09 від 12.06.2009 р., у якому зазначається, що квартира АДРЕСА_1 до нежитлового фонду не переведена.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір оренди від 15.01.2008 р. суперечить вимогам ст. 813 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що житло має використовуватись лише для проживання у ньому фізичних осіб.
Суд відхиляє посилання позивача за первісним позовом на ст. 6 Житлового кодексу Української РСР, якою передбачено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється, з тих підстав, що житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для промислових потреб в оренду не передавалось та, відповідно, не використовувалось.
Крім того, судом встановлено, що укладаючи договір оренди від 15.01.2008 р. позивач не мав необхідного обсягу прав розпоряджатись зазначеним приміщенням.
Згідно з листом Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» № 33412 від 30.07.2009 р. станом на 15.01.2008 р., тобто на день укладення оспорюваного договору, кв. АДРЕСА_1 була зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Українській біржі «Десятинна»20.04.1995 р. за реєстраційним № Б1/2449-2505 .
Також у вказаному листі зазначається, що після ОСОБА_3 право власності на вищезгадану квартиру перейшло до ОСОБА_1 та зареєстровано за ним на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 8-ю Київською державною нотаріальною конторою 15.07.2008 р. за реєстраційним № 4-716.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: реєстраційного посвідчення, виданого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» реєстрацію права власності ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_1 здійснено 03.11.2008 р., про що зроблено запис в реєстрову книгу № д. 884-119 за реєстровим № 5164.
При цьому відповідно до листа Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» № 33412 від 30.07.2009 р. за даними інвентаризаційної справи, яка ведеться з 1938 адреса будинку АДРЕСА_1 та вул. Червоноармійська, 43 відповідають одному об'єкту нерухомого майна. Даних про зміну будівлі на адресу АДРЕСА_1 в інвентаризаційній справі немає. При цьому Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» пропонує вважати вірною адресою: АДРЕСА_1
У відповідності до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України ящо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином з наведеного вбачається, що станом на момент укладення договору оренди від 15.01.2008 р., у ОСОБА_1 були відсутні права власника житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а відтак -у нього були відсутні повноваження розпоряджатись вказаним приміщенням.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що договір оренди від 15.01.2008 р., укладений між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Турселл», суперечить положенням Цивільного кодексу України та укладений відповідачем за первісним позовом за відсутності у нього у нього прав розпоряджатись об'єктом оренди, а відтак -вимога про визнання недійсним договору оренди від 15.01.2008 р., укладеного між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Турселл»підлягає задоволенню.
Що ж до зустрічних позовних вимог Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 143 548, 75 грн., то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
У відповідності до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Тож, з наведеного випливає, що зобов'язання щодо сплати орендних платежів має бути врегульовано договором.
Крім того, відповідно до листа Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 3002\1\09 від 12.06.2009 р. житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не використовується.
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»заборгованості з орендної плати, а відтак -зустрічні позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача, за зустрічним -на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»про визнання недійсним договору оренди від 15.01.2008 р. задовольнити.
2. Визнати недійсним договір оренди від 15.01.2008 р., укладений між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Турселл».
3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (03194, АДРЕСА_3, ідент. код. НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Турселл»(01054, м. Київ, вул. О.Гончара, 52, оф. 22, код ЄДРПОУ 35451056) 85, 00 (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) грн. -державного мита та 118, 00 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Пригунова А.Б.