ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/150 10.11.09
Справа №23/150 10.11.2009
За позовомАкціонерної страхової компанії «Оранта-Лугань»
доАкціонерного страхового товариства «Вексель»
простягнення 28 763,01 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники сторін:
Від позивача:нач. юридичного управління Анненкова А.А. (довір. від 22.09.2009 року)
Від відповідача:представник Васютін А.Г. (довірен. №220 від 12.05.2009 року)
Акціонерна страхова компанія «Оранта - Лугань»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з акціонерного страхового товариства «Вексель»заборгованості за генеральною угодою про факультативне перестрахування №50ПР від 17.03.2000 року та ковер-ноту №336ЛГ-ТР від 01.02.2008 року у сумі 28 763,01 грн.
Позов обґрунтований тим, що Відповідач не належним чином виконує свої зобов'язання за договором перестрахування ризиків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2009 року порушено провадження у справі № 23/150 та призначено її до розгляду на 22.09.2009 року.
Сторони у судове засідання 22.09.09 року своїх представників не направили, витребуваних судом документів не надали.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2009 року у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання розгляд справи №23/150 було відкладено на 13.10.2009 року.
13.10.2009 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю у іншому судовому засіданні.
Перед початком розгляду справи по суті у судовому засіданні 13.10.2009 року учасникам судового процесу було роз'яснено їх права та обов'язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Позивача у судовому засіданні надав витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2009 року матеріали, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
У судове засідання 13.10.2009 року представник відповідача повторно не з'явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва по справі № 23/150 від 19.08.2009 року та від 22.09.2009 року не виконав.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року у зв'язку з неявкою представника Відповідача у судове засідання розгляд справи № 23/150 відкладено. Ухвалою Голови Господарського суду м. Києва від 19.10.2009 року, у зв'язку із необхідністю вивчення великого обсягу документів та витребування додаткових документів, строк розгляду справи №23/150 продовжено на один місяць.
У судовому засіданні 10.11.2009 року представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Позивач не звертався до Відповідача з письмовою пропозицією про участь у визначені розміру збитків та їх врегулюванню.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Між Позивачем та Відповідачем було укладено генеральну угоду про факультативне перестрахування №50ПР від 17.03.2000 року, предметом якої є загальні умови взаємного перестрахування страхових ризиків. Пунктом 2.3 генеральної угоди №50ПР від 17.03.2000 року передбачено, що передача ризиків у факультативне перестрахування відбувається шляхом підписання сторонами та скріплення печатками договорів, ковер-нотів, сертифікатів, у яких викладені основні положення передачі страхових ризиків від Перестрахувальника до Перестраховика і які є невід'ємними частинами генерального договору.
Передані у перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах страховика, що уклав договір страхування (пункт 2.6 генеральної угоди №50ПР від 17.03.2000 року).
Сторони погодили, що пропозиція певного страхового ризику здійснюється шляхом надання контрагенту проекту договору, підписаного перестрахувальником та скріпленого його печаткою (пункт 4.1 генеральної угоди №50ПР від 17.03.2000 року). У випадку прийняття викладених у проекті договору умов, уповноважена особа перестраховика підписує наданий документ та скріплює його печаткою.
Відповідно до умов генеральної угоди №50ПР від 17.03.2000 року сторонами було укладено договір перестрахування (ковер-нот) №336ЛГ-ТР від 01.02.2008 року, за яким Позивач передав у страхування Відповідачу ризик виконання власних зобов'язань за укладеним ним договором страхування транспортного засобу. Виконання сторонами умов цього договору стало предметом позову.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахуванням визначається страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Означена правова норма кореспондується зі статтею 987 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Таким чином, законодавцем чітко визначено коло суб'єктів правовідносин в галузі перестрахування шляхом визначення вичерпного їх переліку. Сторонами у договорі перестрахування можуть виступати виключно страховики.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про страхування»страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про страхування», а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Таким чином, судом встановлено, що генеральна угода №50ПР від 17.03.2000 року та ковер-нот №336ЛГ-ТР від 01.02.2008 року відповідають вимогам чинного законодавства в частині суб'єктного складу учасників цих правовідносин та за своєю формою -вимогам статті 981 Цивільного кодексу України.
Договором (ковер-нотом) №336ЛГ-ТР від 01.02.2008 року Позивач застрахував власні ризики виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту №338 від 01.02.2008 року, укладеним з Корсунським С.О. Предметом договору страхування №338 від 01.02.2008 року визначені майнові інтереси страхувальника (Корсунського С.О.), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Toyota Land Cruiser Prado, ідентифікаційний номер JTEBZ29JX00077346, державний номерний знак АН0209АР. Пунктом 3.1 договору страхування №338 від 01.02.2008 року страховим випадком, тобто подією, яка породжує обов'язок страховика здійснити страхову виплату на користь страхувальника, визначається пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
23 квітня 2008 року на 49 кілометрі автодороги Таловка - Луганськ, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, державний номер АН 0209 АР. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Toyota Land Cruiser Prado отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою №83 від 05.05.2008 року, виданою ЛР ДПС УДАІ УМВС України в Луганській області.
25 квітня 2009 року Позивачем було направлено Відповідачу повідомлення №05-04/336 про настання події, яка має ознаки страхового випадку, із застрахованим автомобілем Toyota Land Cruiser Prado.
Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України та статті 25 Закону України «Про страхування»виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника та акта, який складається страховиком чи уповноваженою ним особою.
02 червня 2008 року Позивачем складено страховий акт, відповідно до якого було визнано вищеозначену подію страховим випадком.
Відповідно до пункту 8.1.4 договору №338 від 01.02.2008 року у Позивача виник обов'язок сплатити на користь страхувальника протягом 15 днів суму страхового відшкодування.
23 липня 2008 року Позивач повністю виконав свої зобов'язання перед страхувальником сплативши йому 107 847,79 грн. страхового відшкодування, що підтверджується видатковим касовим ордером №474 від 22.07.2008 року та видатковим касовим ордером №477 від 23.07.2008 року.
01 серпня 2008 року Позивач направив на адресу Відповідача письмову вимогу №05-04/603 від 01.08.2008 року про здійснення виплати страхового відшкодування у сумі 28 763,01 грн. відповідно до умов генеральної угоди №50ПР від 17.03.2000 року та договору перестрахування (ковер-ноту) №336ЛГ-ТР від 01.02.2008 року. До вимоги Позивачем було додано документи, передбачені пунктом 7.1.7 договору генеральної угоди №50ПР від 17.03.2000 року.
Відповідно до вимог пункту 7.1 договору №173/ПР/03-ГН від 18.03.2008 року Відповідач зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування на користь Позивача протягом 7 робочих днів з моменту отримання повного пакету документі, тобто до 10.09.2008 року.
Посилання Відповідача на пункт 7.1.6 генерального договору №50ПР від 17.03.2000 року не може бути визнано судом належною підставою для відмови Відповідачем від виконання своїх зобов'язань (тобто, для застосування оперативно-господарської санкції), оскільки невиконання Позивачем свого обов'язку направити письмове запрошення для участі у врегулюванні збитку не визначається договором як підстава для застосування оперативно-господарських санкцій. Відповідно до пункту 2 статті 235 Господарського кодексу України до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання застосовуються тільки ті оперативно-господарські санкції, які передбачені договором. Договором не передбачено, що у разі ненадання письмового запрошення прямим правовим наслідком є відмова перестраховика від виплати страхового відшкодування.
Крім того, суд вважає, що відсутність запрошення не позбавила Відповідача проводити будь-які власні розслідування з метою встановлення обставин страхового випадку та розміру завданих збитків. За таких обставин, суд встановлює, що відмова від виконання основного зобов'язання за договором не може бути адекватною санкцією за ненадання Позивачем письмового запрошення.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Таким чином, суд встановлює порушення господарського зобов'язання з боку Відповідача в частині своєчасної та у повному обсязі виплати суми страхового відшкодування за договором перестрахування (ковер-нотом) №336ЛГ-ТР від 01.02.2008 року, яке мало бути сплаченим до 10.09.2008 року у сумі 28 763,01 грн.
Всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов акціонерної страхової компанії «Оранта-Лугань»до акціонерного страхового товариства «Вексель»підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з акціонерного страхового товариства «Вексель»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3, ідентифікаційний код 20031391) на користь акціонерної страхової компанії «Оранта - Лугань»(91031, м. Луганськ, вул. Оборонна, 20, ідентифікаційний код 02305867) суму боргу - 28 763,01 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят три гривні 01 коп.); державне мито в сумі 287,63 грн. (двісті вісімдесят сім гривень 63 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок).
3. Видати наказ.
Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Дата підписання 13.11.2009 року