ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 24/341 21.10.09
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
Про стягнення 5 501,30 грн.
Суддя: Смілянець В.В.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_4 (довіреність від 17.09.2009р.)
Від відповідача: не з'явився
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 4553,20 грн. заборгованості за договором, 855,40 грн. пені, 78,12 грн. збитків від інфляції, 34,78 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
24.09.2009р. Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надав суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив стягнути з Відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 4553,20 грн. заборгованості за договором, 1674,40 грн. пені, 114,55 грн. збитків від інфляції, 68,86 грн. 3% річних, 172,00 грн. збитків, пов'язаних з явкою до суду представника позивача, 102,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач у засідання суду не з'явився, пояснення по суті заявлених вимог, установчі документи суду не надав (позивачу не надіслав), відзив на позов не надіслав. Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними документами у справі.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд
24 березня 2009 року між Позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений Договір про технічне обслуговування та ремонт автомобілів (далі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору Відповідач (Замовник) доручає, а Позивач (Виконавець) зобов'язувався прийняти на себе комплекс робіт з технічного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів, двигунів та паливної апаратури.
Згідно п. 3.4. Договору розрахунок за обслуговування, ремонт та необхідні запасні частини Відповідач (Замовник) зобов'язувався здійснювати шляхом 100% передплати.
24 березня 2009 року Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 виставив Відповідачу рахунок-фактуру № СМ-0000017 від 24.03.2009р. на суму 6553,20 грн.
На виконання умов Договору 24 березня 2009 року Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надав Відповідачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 послуги з технічного обслуговування автомобілів загальною вартістю 6553,20 грн., що підтверджується Актом здачі-прийомки робіт (надання послуг) № СМ-0000013 від 24.03.2009р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.
25 березня 2009 року Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 направила Позивачу гарантійний лист вих. № 11 від 25.03.2009р., відповідно до якого гарантувала оплату послуг згідно по Акту здачі-прийомки робіт (надання послуг) № СМ-0000013 від 24.03.2009р. в строк до 25.04.2009р.
Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 частково виконав зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг у сумі 2000,00 грн.
29.05.2009р. Позивач надіслав Відповідачу лист вих. № 22 з вимогою оплати боргу в розмірі 4553,20 грн., яку Відповідач залишив без відповіді та задоволення.
На день розгляду справи заборгованість Відповідача по договору про технічне обслуговування та ремонт автомобілів від 24.03.2009р. складає 4553,20 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Таким чином вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по договору про технічне обслуговування та ремонт автомобілів від 24.03.2009р. в розмірі 4553,20 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком Позивача розмір збитків від інфляції становить - 114,55 грн., 3% річних - 68,86 грн.
Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача збитків від інфляції в розмірі 114,55 грн. та 3% річних в розмірі 68,86 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за порушення строків оплати послуг.
Відповідно до п. 4.4. Договору в разі порушення Замовником (Відповідачем) строків оплати за виконані роботи Відповідач (Замовник) сплачує Позивачу (Виконавцю) пеню у розмірі 0,2% від суми виконаних робіт за кожний день невиконання своїх зобов'язань.
Згідно з розрахунком Позивача розмір пені становить 1674,40 грн.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Як встановлено ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищевикладене, пеня, нарахована Позивачем, підлягає перерахунку, оскільки розмір пені, передбачений умовами Договору та застосований Позивачем при здійсненні розрахунку пені, перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Отже, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в сумі 512,52 грн.
Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача 172,00 грн. - збитків, пов'язаних з явкою до суду представника Позивача.
Вищевказані витрати підтверджені проїзними документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб, котрі можуть будуть також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.
Вказані норми не обмежують юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.
Відповідно до п. 29 Інформаційного листа ВГСУ від 18.03.2008р. № 01-8/164, якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників) або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.
Таким чином, стягненню з Відповідача підлягає також 172,00 грн. - збитків, пов'язаних з явкою до суду представника Позивача.
Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (04070, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1; р/р НОМЕР_3 в ВАТ КБ "Експобанк" м. Києва, МФО 320597; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69015, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_2; р/р НОМЕР_4 в ЗРУ КБ "Приватбанк", МФО 313399) 4553 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят три) грн. 20 коп. заборгованості за договором, 512 (п'ятсот дванадцять) грн. 52 коп. пені, 114 (сто чотирнадцять) грн. 55 коп. збитків від інфляції, 68 (шістдесят вісім) грн. 86 коп. 3% річних, 172 (сто сімдесят дві) грн. 00 коп. збитків, пов'язаних з явкою до суду представника позивача, 84 (вісімдесят чотири) грн. 00 коп. державного мита та 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Рішення надіслати сторонам.
6. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду протягом 10 днів.
Суддя В. В. Смілянець