ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/520 16.11.09
За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Корона -2000"
про повернення безпідставно одержавних коштів у сумі 1 006 449,17грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Мельник О.М.(дов. від 16.01.2009)
Комісаренко А.В.(дов. від 15.09.2009)
Третяк Л.В.
Від відповідача Ялі К.А.(дов. від 15.07.2009)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача безпідставно одержаних коштів у сумі 1 006 449,17грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.07.2009 порушено провадження у справі №50/520 та призначено до розгляду на 22.07.2009.
В судове засідання 22.07.2009 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі подали докази та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на строк більший, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.
Представник відповідача подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що вимагаючи повернення коштів, перерахованих на адресу ТОВ “Корона 2000”, позивач приховав той факт, що між сторонами по справі було досягнуто домовленість про виконання будівельних робіт на об'єкті позивача, а саме - роботи з ремонту покрівлі машзалу Южноукраїнської АЕС, яка є відокремленим підрозділом позивача. Домовленість була досягнута шляхом отримання позивачем пропозиції відповідача на виконання робіт та прийняття її шляхом направлення акцепту на адресу відповідача.
Пропозиція була прийнята шляхом відповідного повідомлення, що підписано головою тендерного комітету позивача. Відповідно до Постанови КМУ від 17 жовтня 2008 N 921 “Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, керівництво роботою тендерного комітету здійснює його голова, який призначається рішенням замовника та є особою, що має право на підписання договорів про закупівлю.
Також відповідач у відзиві зазначив, що факт виконання ремонтних робіт підтверджується актом приймання виконаних робіт. Саме цей акт і став підставою для перерахування на їх адресу коштів відповідно до ст. 854 ЦК України.
Акт підписано керівником відокремленого структурного підрозділу -Южноукраїнської АЕС, який діяв на підставі відповідної довіреності. Крім того, його дії з виконання договірних відносин схвалені позивачем шляхом перерахування грошових коштів за актом виконаних робіт.
Виходячи з викладеного, відповідач вважає встановленим той факт, що між сторонами по справі сталися договірні відносини, на виконання яких відповідачем були виконані будівельні роботи, які, у свою чергу, були оплачені позивачем.
Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.
Розгляд справи було відкладено на 16.09.2009.
16.09.2009 розгляд справи не відбувся у зв"язку з хворобою судді, оголошена перерва на 30.09.2009.
В судове засідання 30.09.2009 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали докази.
Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про призначення по справі колегіального розгляду справи. Суд вирішив відкласти розгляд справи для вирішення керівництвом суду питання щодо призначення колегіального розгляду справи.
Розгляд справи було відкладено на 14.10.2009.
Ухвалою Голови Господарського суду м. Києва від 02.10.2009 заяву позивача про призначення по справі колегіального розгляду справи було залишено без задоволення.
14.10.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали докази.
Через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про оголошення повного тексту рішення по справі. Суд задовольнив дане клопотання.
Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.
Розгляд справи було відкладено на 04.11.2009.
04.11.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Судом була оголошена перерва в судовому засіданні на 16.11.2009 для оголошення повного тексту рішення по справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Корона-2000"(далі відповідач) було досягнуто домовленість про виконання будівельних робіт на об'єкті позивача, а саме -роботи з ремонту покрівлі машзалу Южноукраїнської АЕС, яка є відокремленим підрозділом позивача.
Судом встановлено, що домовленість була досягнута шляхом отримання відповідачем пропозиції відповідача на виконання робіт та прийняття її шляхом направлення акцепту( в матеріалах справи) позивачем на адресу відповідача.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд м. Києва вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Позивач просить повернути йому «безпідставно сплачені відповідачу кошти».
Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється Главою 83 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. В даному випадку відповідач дійсно набув майно в розмірі 1 002 740,40 грн.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. В даному випадку відповідач набув майно в розмірі 1 002 740,40 грн. шляхом перерахування даних коштів позивачем.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. В даному випадку набуття відповідачем коштів в розмірі 1 002 740,40 грн. відбулося в результаті виконання господарських зобов'язань, що існували між позивачем, відповідачем та TOB «Промислові захисні покриття».
Відповідно до абзацу другого пункту 1.24) ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковим переказом вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Крім того, порядок повернення помилково перерахованих коштів, отриманих неналежним отримувачем без достатніх підстав, регулюється постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (надалі - Інструкція). Відповідно до пункту 1.4. Інструкції під терміном помилкове списання/зарахування коштів розуміється списання/зарахування коштів, внаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. У вищевказаному пункті Інструкції під терміном неналежний платник розуміється особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, в свою чергу під терміном неналежний отримувач розуміється особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
У відповідності з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідач в судових засідання подав суду належні та допустимі докази в підтвердження наявності обов'язків у позивача на перерахування йому спірної суми. Зокрема відповідач подав:
1. Копію листа Южноукраїнської АЕС на адресу Мінекономіки України. З вказаного листа вбачається, що керівництво ЮУАЕС погодило виконання ремонтних робіт товариством з обмеженою відповідальність «Промислові захисні покриття».
2. Договори підряду між TOB «Промислові захисні покриття»(надалі - «ПЗП») та TOB «Корона 2000», з якого вбачається, що TOB «ПЗП»доручило TOB «Корона 2000»виготовлення матеріалів виконання робіт з технагляду по застосуванню матеріалів TOB «Корона 2000».
3. Акти освідування прихованих робіт, з яких вбачається, що саме ті ремонтні роботи, що відображені в акті приймання-передачі виконаних робіт, наданому відповідачем, виконувалися TOB «ПЗП».
4. Договір відступлення права вимоги між TOB «ПЗП»та TOB «Корона 2000», яким підтверджується право TOB «Корона 2000»на отримання оплати за роботи, виконані TOB «ПЗП».
5. Акти приймання товарно-матеріальних цінностей (матеріалів), які підтверджують походження матеріалів від TOB «Корона 2000».
6. Копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують переміщення матеріалу на об'єкт будівництва.
Усі перелічені документи приймаються судом у якості доказів в підтвердження факту наявності заборгованості з боку позивача перед TOB «ПЗП»та факт переходу до відповідача права вимоги з оплати виконаних робіт та права підписання акту виконаних робіт.
Крім того, сам позивач до позовної заяви додав підписаний генеральним директором лист позивача від 31.03.2009 № 51/4004, з якого вбачається, що сума в розмірі 1 002 740,40 грн. була перерахована позивачем відповідачу за виконані роботи по ремонту покрівлі енергоблоків № 1, 2 ОП ЮУ АЕС. В даному листі позивач просить відповідача повернути перераховані кошти оскільки були виявлені недоліки у виконаних роботах.
Суд вважає, що цей лист спростовує доводи позивача про помилковість перерахування спірної суми коштів відповідачу. Цей лист підтверджує факт виконання робіт на об'єкті позивача ТОВ «Корона 2000».
Відповідач в судовому засіданні також подав акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року на суму 1 002 740,40 грн., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками даних господарюючих суб'єктів. Саме зазначену суму і просить позивач стягнути з відповідача як нібито помилково перераховану.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ).
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З огляду на викладене суд вважає, що відповідач набув кошти в розмірі 1 002 740,40 грн. правомірно в результаті виконання господарських домовленостей, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін. Отже, в даному випадку не може йти мова про безпідставність одержання коштів відповідачем, оскільки підстава для їх отримання була.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач належним чином не довів, що відповідач набув спірні грошові кошти у розмірі 1 002 740,40 грн. неправомірно.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.