Справа № 369/9985/16-ц
Провадження № 2/369/4264/16
Іменем України
26.06.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Завойській В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулаись до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що слідчим відділом Києво-Святошинського ВП ГУ Національної поліції в Київській області до Києво-Святошинського районного суду Київської області передано обвинувальний акт, складений за наслідками досудового розслідування матеріалів кримінального провадження № 12015110200004068 по обвинуваченю ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що 28 жовтня 2015 року близько 09 год. 10 хв. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки КІА Соренто, реєстраційний номер НОМЕР_1, на 21 км. (+550м) автодороги Київ-Одеса, біля заїзду до АЗС "АМІС", що знаходиться за адресою: Київська область, с. Віта Поштова, вул. Боярська, 4, порушив вимоги п. 1.5., п.п. б п. 2.3., п. 10.1., п. 10.3. Правил доржнього руху України, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки або перешкод для руху іншим учасникам руху, перестроюючись в ліву смугу руху, змінив напрямок руху та виїхав на ліву смугу руху попутного напрямку, при цьому не надав дорогу автомобілю марки Шкода Фабіа, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, котра рухалась в лівій смузі руху в попутному напрямку, внаслідок чого допустив зіткнення з даним автомобілем.
Постановою слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ Національної поліції в Київській області Буруна А.М. від 02 листопада 2015 року позивача ОСОБА_1 визнано законним представником позивача ОСОБА_6 та його допущено до участі в кримінальному провадженні в якості адвоката як ОСОБА_6 так і ОСОБА_2.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітня ОСОБА_6 отримала тілесні ушклодждення, а саме закритий багатоуламковий перелом плечової кістки зі зміщенням уламків та забої обох ніг. Цього ж дня її було госпіталізовано спочатку до ЦПЛ Києво-Святошинського району, де було надано медичну допомогу та проведено гіпсову іммобілізацію, а потім з метою обстеження та вирішення тактики подальшого лікування, направлено до Ортопедологічного центру. 30 жовтня 2015 року її виписано з стаціонарного лікування та рекомендовано проводити амбулаторне лікування, що підтверджується Випискою з історії хвороби стаціонарного хворого від 30 жовтня 2015 року. Втім, згодом стан здоров"я ОСОБА_6 став погіршуватись, турбували перодичні болі в ділянці лівого плеча, утворився набряк лівої кисті та перестав розгинатися великий палець, що підтверджується Випискою з історії хвороби № 532525 від 23 листопада 2015 року. Згідно Висновку експерта № 8-02/1065 отримані ОСОБА_6 внаслідок ДТП тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Крім того, у зв"язку з отриманим ОСОБА_6 переломом лівої плечової кістки зі зміщенням уламків остання двічі зазнала операційного втручання у Інституті травматології та ортопедії НАН України, що підтведжується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого № 532525 від 22 січня 2016 року. Загальний курс лікування ОСОБА_6, починаючи з 28 жовтня 2015 року по 29 січня 2016 року, склав 94 дні.
Таким чином, внаслідок злочинних дій ОСОБА_3, які виразились в грубому порушенні Правил дорожнього руху України, позивачі зазнали значних матеріальних збитків та моральної шкоди.
Всього розмір матеріальних збитків, заподіяних відповідачем ОСОБА_3 ОСОБА_2 і ОСОБА_6, становить 51 865 грн. 98 коп..
Моральна шкода ОСОБА_6 полягає у наступному: нестерпний фізичний біль та психологічна травма від перелому руки, фізичний біль після проведення двох операцій, а також під час щоденних перев"язок, що проводилися протягом 3 місяців, значна психологічна травма, внаслідок якої дитина боїться їздити в автомобілі, переривання учбового поцесу протягом трьох місяців, неможливість відвідування святкових заходів. Отримані тілесні ушкодження і моральні страждання є прямим наслідком протиправної та винної поведінки відповідача.
Крім того, після того, як відповідач вчинив злочинні дії, внаслідок яких ОСОБА_6 отримала вищевказані тілесні ушкодження, останній жодним чином не намагався якось виправити вчинене, відшкодувати шкоду або навіть просто вибачитись. Така поведінка відповідача обурює та пригнічує ОСОБА_6, оскільки свідчить про те, що останній не усвідомлює протиправність своїх дій та їх наслідки, а також не розкаюється у вчиненому і намагатиметься уникнути цивільної відповідальності. Відтак, спричинену ОСОБА_6 внаслідок протиправних винних дій ОСОБА_3 моральну шкоду оцінено в розмірі 300 000 грн..
Моральна шкода ОСОБА_2, яка є матір"ю ОСОБА_6, полягає в душевному болі та значному емоційно-психологічному навантаженні від спостерігання за тим, як плаче та потерпає від нестерпного болю її дитина із-за отриманих травм та усвідомленні своєї безпорадності та неможливості їй чимось допомогти, глибокі психологічні переживання під час проведення дитині операції, а також післяопераційний період під час щоденних перев"язок протягом 94 днів-з 28 жовтня 2015 року по 29 січня 2016 року. Після операції дитині важко було ходити, вона нем могла самостійно харчуватися, одягатися та відвідувати туалет. В таких умовах в стані постійних морально-психологічних страждань ОСОБА_2 перебувала протягом 24 днів-у період з 05 листопада 2015 року по 23 листопада 2015 року (18 днів) та ще протягом 4 днів. Більше того, свій день народження ОСОБА_2 теж провела в лікарняному закладі.
Вищевикладені обставини дуже вплинули на емоційно-психологічний стан ОСОБА_2, що призвели до частих головних болів, болі в шийному відділі хребта, порушення сну. З огляду на це, позивач ОСОБА_2 неодноразово зверталась до лікарняних закладів для отримання консультацій та лікування вказаних проблем зі здоров"ям, що підтверджується відповідними висновками, довідками та чеками про оплату послуг.
Крім того, після того, як відповідач вчинив злочинні дії, внаслідок яких ОСОБА_6 отримала вищевказані тілесні ушкодження, останній жодним чином не намагався якось виправити вчинене, відшкодувати шкоду або навіть просто вибачитись. Така поведінка відповідача обурює та пригнічує ОСОБА_2, оскільки свідчить про те, що останній не усвіломлює протиправність своїх дій та їх наслідки, а також не розкаюється у вчиненому і намагатиметься уникнути цивільної відповідальності.
Також позивач зазначала, що вона має трьох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Менші діти не отримували материнської турботи і ласки, і вона була обмеженау спілкуванні з ними.
Відтак, спричинену ОСОБА_2 внаслідок протиправних, винних дій ОСОБА_3 моральну шкоду оцінено в розмірі 100 000 грн..
Моральна шкода позивача ОСОБА_1, який є батьком ОСОБА_6, полягає в душевному болі та значному емоційно-психологічному навантаженні від спостерігання за тим, як плаче та потерпає від нестерпного болю її дитина із-за отриманих травм та усвідомленні своєї безпорадності та неможливості їй чимось допомогти. Глибокі психологічні переживання під час проведення дитині операції, а також у післяопераційний період під час щоденних перев"язок протягом 94 днів-з 28 жовтня 2015 року по 29 січня 2016 року, після операції дитині важко було ходити, вона нем могла самостійно харчуватися, одягатися та відвідувати туалет.
Також позивачі зазначали, що ОСОБА_1, сподіваючись на людяність відповідача, сподівався на те, що останній візьме участь по фінансуванню витрат по лікуванню його дитини та її посиленому харчуванні. Втім, відповідач відмовився від участі в лікуванні травмованої дитини та порадив звертатись до страхової компанії. Після того, як відповідач вчинив злочинні дії, внаслідок яких ОСОБА_6 отримала вищевказані тілесні ушкодження, останній жодним чином не намагався якось виправити вчинене, відшкодувати шкоду або навіть просто вибачитись. Така поведінка відповідача обурює та пригнічує ОСОБА_2, оскільки свідчить про те, що останній не усвідомлює протиправність своїх дій та їх наслідки, а також не розкаюється у вчиненому і намагатиметься уникнути цивільної відповідальності.
Також позивач ОСОБА_1 зазначив, що протягом всього часу перебування ОСОБА_6 і ОСОБА_2 (24 дні) в лікарні він знаходився у вкрай важкому емоційно-психологічному стані. Оскільки старша дочка знаходилась в лікарні і він не міг приділяти їй батьківської уваги та любові, а менші діти не отримувати материнської ласки та турботи, так як він не міг їм цього дати, він щодня відвідував ОСОБА_6 і ОСОБА_2 в лікарні, возив їм їжу, медикаменти, одяг. Враховуючи те, що він проживає за межами м. Києва, а лікарня знаходиться в м. Києві на вул. Бульварно-Кудрявській, 27, то йому доводилось витрачати по дві години на день лише на поїздки до лікарні, не кажучи вже про витрати на пальне. Спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду внаслідок протиправних і винних дій ОСОБА_3 він оцінив у розмірі 100 000 грн..
Враховуючи викладене, позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, 300 000 грн.., на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, 100 000 грн., на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, 100 000 грн., та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків, заподіяних внаслідок скоєння відповідачем злочину, суму коштів у розмірі 53 288 грн. 08 коп..
У січні 2017 року позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначали, що в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди дочка позивачів малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді осколкового, гвинтового перелому лівої плечової кістки. Дитині двічі проводилось операційне втручання у зв""язку з необхідністю встановлення на руку стержневого апарату "Костюка" та його демонтажем. З огляду на заподіяні відповідачем матеріальні збитки та моральну шкоду, позивачами було заявлено цивільний позов про стягнення на їхню користь майнової і моральної шкоди.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року ОСОБА_3 було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі. Крім того, даним вироком цивільні позови потерпілої та цивільних позивачів було задоволено частково, а позов прокурора, поданий в інтересах медичних закладів, задоволено у повному обсязі. Так, даним вироком з засудженого ОСОБА_3 було стягнуто на користь малолітньої потерпілої ОСОБА_6 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_1-31603 грн. 52 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 25 000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_2-2090,50 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 25000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року в частині призначення ОСОБА_3 Покарання залишено без змін, а в частині задоволення цивільних позовів частково скасовано та направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства. Так, суд апеляційної інстанції скасував вирок суду першої інстанції в частині задоволення цивільних позовів позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди з тих підстав, що позивачі не сплатили судового збору. Так, вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року, зміненого ухвалою апеляційного суду Київської областиі від 30 червня 2016 року, з відповідача ОСОБА_3 було стягнуто на користь дочки позивачів ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн., позивача ОСОБА_1-31603,52 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди; ОСОБА_2-2090,50 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.
Заявляючи цивільний позов у кримінальному повадженні, позивачі просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. кожному. Тобто, цивільні позови ОСОБА_9 та ОСОБА_2 залишилися нерозглянутими лише в частині позовних вимг щодо стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. кожному.
Натомість, вказані вище судові рішення мають преюдиційне значення для даної справи, так як ними встановлено вину відповідача ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, а також причинно-наслідковий зв"язок між протиправними діями відповідача та їх наслідками-заподіяння як тілесних ушкоджень дочці позивачів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також моральної шкоди позивачам.
Тобто, у даному випадку позивачі звільняються від доказування вини відповідача ОСОБА_3 у заподіянні моральної шкоди позивачами внаслідок заподіяння відповідачем тілесних ушкоджень дочці позивачів.
Як зазначалось вище, вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року, зміненого ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року, з відповідача ОСОБА_3 було стягнуто на користь дочки позивачів ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн., позивача ОСОБА_1-31603,52 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди; ОСОБА_2-2090,50 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 31 ЦПК України, позивачі в заяві зазначали, що вони зменшують обсяг позовних вимог до відповідача ОСОБА_3, відмовляючись від стягнення на свою користь майнової шкоди, а також моральної шкоди на користь своєї дочки ОСОБА_6 у розмірі 50 000 грн., та залишаючи вимоги лише в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. кожному.
Враховуючи викладене, позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2.з посиланням на вимоги ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 23 ЦК України просили стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння відповідачем кримінального правопорушення, суму коштів у розмірі по 100 000 грн. кожному, та понесені судові витрати.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, який є також представником позивача ОСОБА_2, позов підтримав і просив його задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав і заперечував проти його задоволення.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов»язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2015 року близько 9 години 10 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_3, рухався на 21 км. +550м. автодороги "Київ-Одеса" в напрямку м. Києва. Рухаючись у вказаному напрямку, а саме у правій смузі руху, водій ОСОБА_3, перестроюючись в ліву смугу руху, змінив напрямок руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на ліву смугу руху попутнього напрямку, при цьому не надав дорогу автомобілю марки "Шкода Фабіа", д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, котра рухалась в лівій смузі руху в попутному напрямку, та допустив здійснення з нею зіткнення.
В результаті ДТП неповнолітній пасажир автомобіля марки "Шкода Фабіа", д/н НОМЕР_2, ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому діафізу лівої плечової кістки із зміщенням уламків. Описане тілесне ушкодження згідно висновку експерта № 360/Д від 17 грудня 2015-08.01.2016 року відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для зрощення перелому необхідний термін більше 21 дня.
В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 1.5. (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров"ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п.п. "б" п. 2.3. (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов"язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі); п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху); п. 10.3 ( у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтись; з одночасним перестроюванням транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Порушення обвинуваченим ОСОБА_3 вимог п. 1.5. п.п. "б" п. 2.3., п. 10.1., п. 10.3 Правил дорожнього руху України стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв"язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП,-отриманням неповнолітньою потерпілою ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі вимог ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді 2 років обмеження волі, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки, передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи та проживання, періодично з"являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. Цивільний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6, ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 31603 грн. 52 коп. завданої майнової шкоди та 25 000 грн. завданої моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2090 грн. 50 коп. та 25000 грн. завданої моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 50 000 грн. завданої моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 80525 грн. 19 коп. завданої майнової шкоди. В решті позовних вимог ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 відмовлено.
Позов прокурора в інтересах Київської обласної клінічної лікарні, Інституту травматології та ортопедії НАМН України задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" 763 грн. 54 коп.. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Державної установи "Інститут травматології та ортопедії Національної Академії Наук" 5800 грн.. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 2256 грн. 84 коп..
Речові докази у справі: диск, чотири фотознімки, які приєднані до матеріалів кримінального провадження,-залишено в матеріалах кримінального провадження; автомобілі, які передані на відповідальне зберігання власникам/користувачам, залишено у їх розпорядженні.
Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року щодо ОСОБА_3 в частині задоволення цивільних позовів, а саме стягнення на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2-по 25000 грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_10 80825 грн. майнової шкоди скасовано і справу в цій частині направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду залишено без змін.
Згідно вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов"язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначала позивач ОСОБА_2 у позові та представник позивача у судовому засіданні, моральна шкода ОСОБА_2, яка є матір"ю ОСОБА_6, полягає в душевному болі та значному емоційно-психологічному навантаженні від спостерігання за тим, як плаче та потерпає від нестерпного болю її дитина із-за отриманих травм та усвідомленні своєї безпорадності та неможливості їй чимось допомогти, глибокі психологічні переживання під час проведення дитині операції, а також післяопераційний період під час щоденних перев"язок протягом 94 днів-з 28 жовтня 2015 року по 29 січня 2016 року. Після операції дитині важко було ходити, вона нем могла самостійно харчуватися, одягатися та відвідувати туалет. В таких умовах в стані постійних морально-психологічних страждань ОСОБА_2 перебувала протягом 24 днів-у період з 05 листопада 2015 року по 23 листопада 2015 року (18 днів) та ще протягом 4 днів. Більше того, свій день народження ОСОБА_2 теж провела в лікарняному закладі. Вищевикладені обставини дуже вплинули на емоційно-психологічний стан позивачки, що призвели до частих головних болів, болі в шийному відділі хребта, порушення сну. З огляду на це, позивач ОСОБА_2 Зазначпла, що вона неодноразово зверталась до лікарняних закладів для отримання консультацій та лікування вказаних проблем зі здоров"ям. Крім того, після того, як відповідач вчинив злочинні дії, внаслідок яких ОСОБА_6 отримала вищевказані тілесні ушкодження, останній жодним чином не намагався якось виправити вчинене, відшкодувати шкоду або навіть просто вибачитись. Така поведінка відповідача обурює та пригнічує ОСОБА_2, оскільки свідчить про те, що останній не усвіломлює протиправність своїх дій та їх наслідки, а також не розкаюється у вчиненому і намагатиметься уникнути цивільної відповідальності. Також позивач зазначала, що вона має трьох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Менші діти не отримували материнської турботи і ласки, і вона була обмеженау спілкуванні з ними. Відтак, спричинену ОСОБА_2 внаслідок протиправних, винних дій ОСОБА_3 моральну шкоду оцінено позивачкою в розмірі 100 000 грн..
Моральна шкода позивача ОСОБА_1, який є батьком ОСОБА_6, у викладенні обставин, якими позивач обгрунтовував свої позовні вимоги, полягає в душевному болі та значному емоційно-психологічному навантаженні від спостерігання за тим, як плаче та потерпає від нестерпного болю його дитина із-за отриманих травм та усвідомленні своєї безпорадності та неможливості їй чимось допомогти, глибокі психологічні переживання під час проведення дитині операції, а також у післяопераційний період під час щоденних перев"язок протягом 94 днів-з 28 жовтня 2015 року по 29 січня 2016 року, після операції дитині важко було ходити, вона нем могла самостійно харчуватися, одягатися та відвідувати туалет. Також позивач зазначав, що ОСОБА_1, сподіваючись на людяність відповідача, сподівався на те, що останній візьме участь по фінансуванню витрат по лікуванню його дитини та її посиленому харчуванні. Втім, відповідач відмовився від участі в лікуванні травмованої дитини та порадив звертатись до страхової компанії. Після того, як відповідач вчинив злочинні дії, внаслідок яких ОСОБА_6 отримала вищевказані тілесні ушкодження, останній жодним чином не намагався якось виправити вчинене, відшкодувати шкоду або навіть просто вибачитись. Така поведінка відповідача обурює та пригнічує ОСОБА_2, оскільки свідчить про те, що останній не усвідомлює протиправність своїх дій та їх наслідки, а також не розкаюється у вчиненому і намагатиметься уникнути цивільної відповідальності. Також позивач ОСОБА_1 зазначав, що протягом всього часу перебування ОСОБА_6 і ОСОБА_2 (24 дні) в лікарні він знаходився у вкрай важкому емоційно-психологічному стані. Оскільки старша дочка знаходилась в лікарні і він не міг приділяти їй батьківської уваги та любові, а менші діти не отримувати материнської ласки та турботи, так як він не міг їм цього дати, він щодня відвідував ОСОБА_6 і ОСОБА_2 в лікарні, возив їм їжу, медикаменти, одяг. Враховуючи те, що він проживає за межами м. Києва, а лікарня знаходиться в м. Києві на вул. Бульварно-Кудрявській, 27, то йому доводилось витрачати по дві години на день лише на поїздки до лікарні, не кажучи вже про витрати на пальне. Спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду внаслідок протиправних і винних дій ОСОБА_3 він оцінив у розмірі 100 000 грн..
Згідно роз"яснень, даних у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "По судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі, незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв"язку з ушкодженням здоров"я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв"язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно роз"яснень, даних у п. 5 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов"язковому з"ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з"ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Відповідно до роз"яснень, даних у п. 9 вказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне-за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Що стосується відшкодування моральної шкоди позивачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2, то суд вважає доведеним факт заподіяння їм моральної шкоди, оскільки з вини ОСОБА_3 у зв"язку із вчиненням злочину позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 понесли моральні і психологічні переживання і страждання, змінився їх звичний образ життя, відбулось порушення їхніх нормальних життєвих зв"язків у зв"язку із заподіянням в дорожньо-транспортній пригоді їхній дочці ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
З урахуванням зазначених моральних страждань, ступеня їх тяжкості та тривалості, а також матеріального стану відповідача ОСОБА_3, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, суд визначає розмір заподіяної моральної шкоди на користь позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в розмірі по 7500 грн. на кожного з позивачів, яку стягує з відповідача ОСОБА_3. У решті вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити у зв»язку з необгрунтованістю заявлених вимог.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп. кожному з позивачів.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 23 ЦК України, п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст. ст. 3, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 7500 грн..
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в розмірі 7500 грн..
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп..
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп..
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.
Суддя Ковальчук Л. М.