Справа №359/8458/16-к
Провадження №1-кп/359/82/2017
11 липня 2017 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_7 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду в режимі відеоконференції з Вінницькою установою виконання покарань №1, кримінальне провадження за провадження №12016110100001833, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2016 року, що найшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вища Кропивна Немирівського району Вінницької області, громадянина України, тимчасово не працюючого, неодруженого, раніше неодноразово судимого, останній раз згідно вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 29.03.2013 року за ч.2 та ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, до п'яти років позбавлення волі, звільненого за ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 01.01.2015 року умовно-достроково на невідбуту частину покарання терміном 1 рік 7 місяців 11 днів, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, за наступних обставин.
Так, 10.09.2016 р. близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився перед входом до гуртожитку по АДРЕСА_2 .
Поряд з ним біля гуртожитку знаходились ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші невстановлені досудовим слідством особи.
У зв'язку з неприязними відносинами до ОСОБА_10 , у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на заподіяння йому тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 взяв із купи дров, складених там же біля в ходу в гуртожиток, дерев'яне поліно, довжиною близько 50-60 см., шириною близько 5-10 см., та підійшов до ОСОБА_10 . Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_6 із значною силою наніс один удар зверху вниз вказаним дерев'яним поліном у праву бокову частину голови ОСОБА_10 , спричинивши йому тілесне ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді: забою головного мозку з формуванням епідуральної гематоми в правій та лівій скроневих ділянках, багатоуламкового вдавленого перелому лобно-скронево-тім'яної кісток справа, з переходом на основу черепа, лінійного перелому лівої скронево-тім'яної ділянки, - яка ускладнилась набряком-набуханням головного мозку.
Вказане тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 24.10.2016 р. № 91д, за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.
Таким своїми злочинними діями, які виразились в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_10 тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.
ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений показав, що 10.09.2016 р. близько 20:00-21:00 год., точного часу не пам'ятає, він приїхав додому з роботи, та пішов до магазину, який знаходиться неподалік, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , щоб купити собі продукти харчування. Перебуваючи в магазині, він вирішив купити собі пива, оскільки було дуже жарко та він був стомлений після роботи. Взявши пляшку пива, він вийшов з магазину, та сів разом зі своїми знайомими за столик, який стояв поруч, щоб випити пиво. За сусіднім столиком, в палатці, сиділа якась компанія з 5 чоловіків, які також вживали алкогольні напої, та перебували вже у нетверезому стані. Дані чоловіки вели себе некультурно та досить зухвало, і почали чіплятися до молодої дівчини, яка працює продавцем в цьому магазині. Побачивши це, він зробив цій компанії зауваження, з приводу їхньої поведінки, та попросив, що вони відчепилися від продавщиці. При цьому він сказав їм це в нормальній формі, не виражаючись в їх сторону будь-якими нецензурними словами. Однак, останні на дане зауваження взагалі не відреагували та продовжували себе поводити так само. Також продавщиця попросила в цих хлопців, щоб після того, як вони посидять, допомогли занести їй стіл та стільці до магазину. На що останні відповіли їй в грубій формі, що не будуть нічого роботи. Після цього, він ще раз зробив зауваження цій компанії, та сказав, щоб вони занесли після себе стіл та стільці до магазину. Почувши це, ОСОБА_12 та його товариш, ім'я, якого він вже не пам'ятає, почали висловлюватися в його адресу різними нецензурними словами, та штовхати його руками. Розуміючи, що між ними виникає конфлікт, він махнув рукою та пішов до магазину, щоб мати змогу його уникнути. Він не знав, що ці чоловіки приїхали на тимчасові заробітки, та проживають разом з ним в одному гуртожитку, оскільки раніше він їх ніколи не бачив, а тому думав, що вони підуть додому. Після цього конфлікту, близько 22:00 год., він вийшов з магазину та пішов до гуртожитку, де він проживає. Зайшовши до своєї кімнати, він взяв необхідний посуд та продукти харчування, та пішов до кухні, щоб приготувати собі на їжу на наступний день. В цей момент, як він звернув до кухні, різко перед ним з'являється ОСОБА_10 та його товариши, які запропонували вийти йому на вулицю, щоб вирішити конфлікт, який між ними виник біля магазину. Він думав, що вони спокійно поговорять та мирним шляхом вирішать цей конфлікт, без будь-яких бійок. Як тільки вони вийшли на подвір'я біля гуртожитку, товариш ОСОБА_10 відразу почав опиратися на нього, штовхати його, при цьому погрожуючи йому фізичною розправою. Після чого товариш ОСОБА_10 удар його в обличчя, і він також наніс йому один удар кулаком в обличчя. Потім між ними відбувалася тяганина, бійка, останній повалив його на асфальт, обличчям донизу, сів на нього зверху та почав його душити. ОСОБА_10 в цей час наносив йому численні удари руками та ногами, в голову, спину та в інші частини тіла. Він намагався від них хоч якось відбитися, викручуючись в різні сторони. Вирвавшись від них, товариш ОСОБА_10 побіг за ним, і він наніс йому ще один удар в ніс, і в нього пішла кров. ОСОБА_10 в цей момент намагався його вдари, махаючи ногами та кулаками, однак він ухилився, і потерпілий відчепився від нього, та підійшов до когось із його колег, які також перебували на подвір'ї. Він в цей час побіг, взяв дерев'яну палку, довжиною близько 50 см. та товщиною 5-10 см., яка лежала на землі неподалік, та наніс нею удар у праву бокову частину голови ОСОБА_10 , від чого останній відразу впав на асфальт та в нього пішла кров. Його товариш почав останнього поливати водою, а він пішов в гуртожиток, взяв сигарети та пішов до вікна, щоб покурити. До потерпілого він не підходив, біля нього перебували його товариш, і він надавав йому допомогу. Він його завів до гуртожитку та викликав швидку допомогу. В якому саме стані після цього удару перебував ОСОБА_10 він не знав. На наступний день йому зателефонували з поліції та попросили його з'явитися до відділу поліції, і він самостійно до них прийшов близько 16:00-17:00 год. Вже у відділі поліції йому повідомили, що ОСОБА_10 перебуває у тяжкому стані, внаслідок завданого ним удару. Також зазначив, що будь-якого умислу на те, щоб нанести удар потерпілому, і тим паче по голові, він не мав, та спеціально для цього не цілився. Він взагалі не думав його бити, та побачивши першу дерев'яну палку, яка лежала на подвір'ї, він її схопив, для того, щоб налякати потерпілого, замахнувшись даною палкою на нього, аби останній більше його ніколи не чіпав. Будь-якого наміру бити потерпілого він не мав, а даний удар він наніс спонтанно, а тому він і не контролював ні силу удару, ні те, куди він буде його наносити. Палку також для цього він спеціально не вибирав, оскільки там на подвір'ї знаходиться ціла куча дров та дерев'яних палок, частина з яких складена, а частина розкидана по двору, а тому вирвавшись, він схопив першу дерев'яну палку, яку побачив. Бити потерпілого він не хотів, а вдарив його випадково, оскільки перебував у нервовому стані, дуже злякався за своє життя, та був ображений на нього, так як останній бив його та постійно виражався в його адресу нецензурними словами. Також додав, що своїми такими діями ОСОБА_10 та його товариш завдали і йому значних тілесних ушкоджень. Щиро кається у скоєному, та розуміє, що внаслідок його дій було заподіяно серйозні тілесні ушкодження ОСОБА_10 . Однак, ударив ОСОБА_10 не умисно, а лише для того, щоб мати змогу захистити себе від нього та його товариша. Таким чином, він наніс ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження не умисно, а випадково, і не думав, що так вийде. Також зазначив, що він згоден відшкодувати ОСОБА_10 матеріальні збитки, а саме його витрати на лікування, оскільки дійсно внаслідок його дій була завдана шкода здоров'ю потерпілого. Тому, заявлений потерпілим цивільний позов він визнає частково, а саме в частині витрат, понесених ним на лікування. В іншій частині, а саме розмір заробітку, втраченого потерпілим внаслідок втрати загальної працездатності та моральну шкоду, не визнає.
Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винним лише частково, його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується, дослідженими в судовому засіданні, доказами.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що в нього є товариш ОСОБА_13 , який працює в ТОВ "АЛЬТІС" на посаді начальника виробництва.10.09.2016 р. близько 16:30 год. він перебував на робочому місці, та в цей час до нього зателефонував ОСОБА_14 та запропонував випити пива біля магазину, неподалік від гуртожитку № 12 по вул. Запорізькій в м. Бориспіль. На дану пропозицію він погодився та близько 17.00 год. зустрівся з ОСОБА_15 та ще одним їхнім знайомим ОСОБА_16 , і вони всі разом пішли до вказаного магазину. Підійшовши до магазину, в палатці за столиком сиділи незнайомі йому чоловіки. ОСОБА_13 підійшов до вказаних чоловіків та познайомив його з ними, сказавши, що вони щойно приїхали на роботу в ТОВ "АЛЬТІС". Вказані чоловіки представилися як ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Після знайомства вони сіли до вказаних чоловіків за столик та почали пити разом пиво. Неподалік від них, за іншим столиком, сиділа компанія якихось чоловіків, які також вживали алкогольні напої. Вказані чоловіки гучно себе поводили, та постійно про щось сварилися. Через деякий час ОСОБА_19 , а пізніше і ОСОБА_13 , пішли додому, а він разом з ОСОБА_20 та ОСОБА_21 залишилися біля магазину. Близько 22:00 год. магазин почав зачинятися, а продавщиця почала прибирати зі столиків сміття та заносити стільці зі столиками до приміщення. Обвинувачений почав допомагати продавщиці заносити столики. Потім підійшов до них, та сказав їм, щоб вони також допомогли продавщиці занести столик та стільці. Він з цього посміявся, оскільки для нього це було смішне прохання. На цьому ґрунті між обвинуваченим та потерпілим виник незначний словесний конфлікт, який продовжувався на протязі декількох хвилин, але бійки не було. Відразу після цієї сварки, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 запропонували йому піти до гуртожитку АДРЕСА_2 , де вони проживали, щоб випити там ще трохи горілки, яку вони привезли із собою. Він погодився та вони всі разом пішли до гуртожитку. Зайшовши до гуртожитку, він разом з ОСОБА_22 та ОСОБА_23 випили по декілька чарок самогонки, а потім всі в трьох, близько 22:45 год., вийшли з кімнати, щоб піти покурити. В цей момент, в коридорному приміщенні гуртожитку, їм на зустріч йшов обвинувачений разом з іншими чоловіками. Між ОСОБА_22 та даним чоловіком знову розпочалася словесна сварка. Він почав говорити їм, що всі питання треба вирішувати на подвір'ї, оскільки в гуртожитку заборонено шуміти, та за це їх можуть звільнити з роботи. Після цього, вони всі разом вийшли на подвір'я біля гуртожитку, де між ОСОБА_22 та обвинуваченим продовжився конфлікт, який ще розпочався в них біля магазину. На вулиці вони стали один навпроти одного, та між ними була словесна сварка, оскільки кожен хотів доказати свою правоту. Крім того між ними відбувалася ще якась штовханина, що могло б перерости в бійку. Однак, останні не билися. В цей час перебував поряд з ними, а тому відразу став між ними, і почав розбороняти ОСОБА_20 та обвинуваченого з метою уникнення бійки. Також він їм зазначив, що взагалі на території гуртожитку не потрібно влаштовувати ніяких розбірок. Під час того як він їх розбороняв, обвинувачений наніс йому удар по голові якимось предметом, і в нього пішла кров. Він не бачив чим він його удар, оскільки в момент удару він стояв задом по відношенню до обвинуваченого. Він взагалі не очікував такого удару. Після чого між ним та обвинуваченим почалася незначна бійка, тяганина, оскільки він його не бив, в ході якої він схопив обвинуваченого, заламав його, та повалив на асфальт. Зрозумівши, що обвинувачений заспокоївся, він відпустив його, та пішов до гуртожитку змивати кров зі свого обличчя. Через кілька хвилин до гуртожитку зайшов ОСОБА_18 , тримаючи ОСОБА_24 , та сказав, що обвинувачений, наніс один удар дерев'яною палицею по голові ОСОБА_25 . Побачивши ОСОБА_20 , він зрозумів, що його стан здоров'я погіршується. Тому ОСОБА_18 відразу викликав швидку медичну допомогу, та ОСОБА_20 було доставлено до реанімаційного відділення Бориспільської ЦРЛ.
Крім показань свідка, вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину підтверджується також наступними доказами:
- протоколом огляду місця події - територія подвір'я гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , від 11.09.2016 р. з фотоілюстрація до даного протоколу (а.с.74-75, 76-79). В ході цієї слідчої дії при в ході до подвір'я, з лівого боку від входу, було виявлено значну кількість дров різної довжини, ширини та форми. Дрова являють собою дерев'яні пеньки округлої, прямокутної та трикутної форми. Значна кількість дров складена в купу під навісом на металевих опорах. За даною купою дров виявлена ще одна менша купа дров, здебільшого округлої форми у вигляді дерев'яних палиць довжиною в середньому 50 см., шириною 10-15 см., які розміщені в хаотичному порядку;
- даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 15 вересня 2016 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю свідка ОСОБА_11 (а. с. 70-71, 80), переглянутого в судовому засіданні. В ході цієї слідчої дії свідок пояснив, що він разом зі своїм племінником ОСОБА_10 10.09.2016 р. приїхав на заробітки до м. Бориспіль. Так, поселившись до гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_2 , вже ввечері, близько 18:00 год., вони пішли до магазину, який знаходиться неподалік, щоб випити там пива. Пізніше до них підійшов їх начальник ОСОБА_21 з товаришем на ім'я ОСОБА_26 (свідок ОСОБА_9 ). Так, вони сіли до них за столик, і вони разом пиши пиво. Неподалік від них, за іншим столиком, сиділа компанія чоловіків, які також вживали алкогольні напої. Вказані чоловіки постійно про щось сварилися та штовхалися. Через деякий час начальник пішов додому, а вони залишилися біля магазину. Близько 22:00 год., коли вже закривався магазин, між ними та компанією, яка сиділа поряд виник словесний конфлікт, оскільки один з цих чоловіків (обвинувачений) підійшов до них та сказав, щоб вони після себе занести стіл та стільці до магазину. Даний конфлікт тривав декілька хвилин, бійки не було. Після чого він з племінником та знайомим ОСОБА_26 пішли до них в гуртожиток, щоб випити ще трохи горілки. Прийшовши до гуртожитку, в їхній кімнаті вони випили пару чарок горілки, та вирішили піти покурити. Вийшовши в коридор, вони побачили чоловіка з яким був конфлікт біля магазину з його товаришами. Між його племінником та цим чоловіком (обвинувачений) знову розпочалася словесна сварка, і ОСОБА_26 їм відразу сказав, щоб вони вийшли на вулицю і там розбиралися, оскільки в гуртожитку шуміти не можна. Вийшовши на подвір'я біля гуртожитку, ОСОБА_26 відразу став між ОСОБА_10 та цим чоловіком, і сказав, щоб вони взагалі вийшли за територію гуртожитку. В цей момент чоловік з яким виник конфлікт (обвинувачений) ударив ОСОБА_26 по голові. Після чого між ними розпочалася бійка, в ході якої цей чоловік (обвинувачений) наніс ще один удар ОСОБА_26 , і в нього пішла кров. ОСОБА_26 його не бив, а лише заламав його та повалив на асфальт, щоб заспокоїти його. Коли цей чоловік (обвинувачений) заспокоївся, то ОСОБА_26 відпустив його та пішов умиватися до гуртожитку. ОСОБА_10 не приймав участь у цій бійці, він в цей момент відійшов від них і стояв у стороні. Також зазначив, що на подвір'ї перебували ще якісь хлопці із компанії обвинуваченого. ОСОБА_10 підійшов до одного із них, який стояв біля металевих воріт, якими закрито технічне приміщення, що знаходиться в гуртожитку, і поросив, щоб вони заспокоїли свого товариша, оскільки він поводить себе неадекватно. Він весь цей час сидів на лавочці біля гуртожитку та побачив, як чоловік з яким був конфлікт (обвинувачений), тримаючи при цьому в руках дерев'яне поліно, йде в сторону до ОСОБА_10 , нічого при цьому не говорячи, та підійшовши до якого, мовчки, різко замахнувшись, наніс йому сильний удар по голові, від якого останній відразу впав на асфальт та в нього пішла кров. ОСОБА_10 в момент удару стояв задом до цього чоловіка (обвинуваченого), та розмовляв з його товаришем. В ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_11 показав місце де саме та як стояв потерпілий ОСОБА_10 в момент удару. Також, взявши схоже дерев'яне поліно, а саме за його формою та розміром, на те, яким наніс удар обвинувачений потерпілому, відобразив механізм і локалізацію заподіяного потерпілому тілесного ушкодження. Так, свідок ОСОБА_11 за допомогою статиста, вищевказаним дерев'яним поліном, зімітував нанесений обвинуваченим потерпілому ОСОБА_10 удару по голові;
- даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 12 вересня 2016 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_6 (а. с. 72-73, 80), переглянутого в судовому засіданні. В ході цієї слідчої дії, на місці події, ОСОБА_6 розповів про обставини, які сталися 10.09.2016 р., а саме у зв'язку з чим в нього виник конфлікт з потерпілим та його товаришем та як саме він розвився, що повністю співпадає з його показаннями, наданими в ході судового розгляду. Також в ході слідчого експерименту ОСОБА_6 показав як стояв потерпілий в момент нанесення ним удару, а саме обличчям до гуртожитку, тобто по відношенню до нього задом. При цьому детально розповів, та за допомогою статиста та дерев'яного поліна, яке було схоже на знаряддя злочину, показав, як саме він наніс ним удар по голові потерпілого, відобразивши його механізм, локалізацію та силу нанесення. Зазначив, що удар він наніс у праву бокову частину голови ОСОБА_10 . Також, обвинувачений розповів про свою поведінку після вчинення даного злочину, зокрема, що допомогу потерпілому він не надав, та відразу після цього зайшов до гуртожитку. Крім того, в ході даного слідчого експерименту обвинувачений зазначив, що взяв дерев'яне поліно для, щоб налякати останнього, замахнувшись ним на нього, або ударити потерпілого цим поліном, однак не сильно, злегка, щоб можливо в нього була гуля або подряпина, оскільки він його образив своєю поведінкою по відношенню до нього;
- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 12.09.2016 р. з фотоілюстрація до даного протоколу (а.с.237-241). В ході цієї слідчої дії свідок ОСОБА_11 вказав, що особа під номером 3 (обвинувачений ОСОБА_6 ) - це особа, яка нанесла тілесне ушкодження ОСОБА_10 10.09.2016 р. в АДРЕСА_2 ;
- висновком експерта № 91д від 24.10.2016 р. (а.с.57-59), з якого вбачається, що у ОСОБА_10 було виявлено тілесне ушкодження, яке є відкритою черепно-мозковою травмою у вигляді: забій головного мозку з формуванням епідуральної гематоми в правій та лівій скроневій ділянці, багатоуламковий вдавлений перелом лобно-скронево-тім'яної кісток справа, з переходом на основу черепа, лінійний перелом лівої скронево-тім'яної ділянки, - яка ускладнилась набряком-набуханням головного мозку. Вказане тілесне ушкодження виникло від дії тупого (тупих) предмету (предметів), що травмує, з обмеженою поверхнею, індивідуальні і характерні властивості якого (яких) не відобразились, і могли утворитись не менш як від одного травмуючого впливу в праву лобно-скронево-тім'яну ділянку голови. Вказана відкрита черепно-мозкова травма могла утворитись в строк та за обставин, на які вказано у постанові про призначення судово-медичної експертизи, а саме: "... ОСОБА_6 взяв із купи дров, біля входу в гуртожиток, дерев'яне поліно довжиною 50 см. та шириною 10 см., підійшов до ОСОБА_10 , та із значною силою наніс один удар зверху вниз вказаним поліном по голові останнього", в тому числі, за обставин, які відображені на відеозаписі слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_11 . Тілесне ушкодження, виявлене у гр. ОСОБА_10 у вигляді відкритої черепно-мозкової травми за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Враховуючи характер виявленої у гр. ОСОБА_10 відкритої черепно-мозкової травми, вважаю малоймовірним, що у потерпілого залишалась здатність до активних дій (ходити, говорити, повзати) після її заподіяння. Тілесних ушкоджень, характерних для захисту від ударів, що наносяться, згідно представленої медичної документації, у гр. ОСОБА_10 не виявлено;
- висновком експерта № 243 від 13.09.2016 р. (а.с.235-236), з якого вбачається, що при судово-медичному обстеженні у гр. ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна на спині справа, двох саден на зовнішній поверхні правого плеча та правого ліктьового суглобу, по одному синцю на передніх поверхнях обох колінних суглобів. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмету (предметів), індивідуальні і характерні властивості якого (яких) не відобразились, і могли утворитись в строк та за обставин, на які вказано у постанові про призначення судово-медичної експертизи. Всі тілесні ушкодження, виявлені у гр. ОСОБА_6 , за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень. Тілесних ушкоджень, "які б свідчили про обопільну бійку", а також ушкоджень, характерних для захисту від ударів, що наносяться, на тілі гр. ОСОБА_6 при судово-медичному обстеженні не виявлено.
Потерпілий ОСОБА_10 , за погодженням між сторонами кримінального провадження, не допитувався судом, у зв'язку з його неможливістю прибути в судове засідання по стану здоров'я, оскільки йому була проведене чергова операція. Сторона захисту з цього приводу не наполягала на допиті останнього. Указані обставини, на думку суду, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 , в частині того, що він наніс удар ОСОБА_10 дерев'яною палкою лише для того, щоб захистити себе від нього, в повному обсязі спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Так, свідок ОСОБА_9 у своїх показаннях, які були надані ним безпосередньо в судовому засіданні, та свідок ОСОБА_11 , у своїх показаннях, які були надані ним в ході проведення слідчого експерименту, вказали, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 в коридорі гуртожитку знову розпочалася словесна сварка, у зв'язку з конфліктом, який стався через раптово виниклі неприязні відносини між ними біля магазину. Вийшовши на подвір'я біля гуртожитку, даний конфлікт продовжувався у словесній формі, і свідок ОСОБА_9 , ставши між ними, почав їх розбороняти з метою уникнення бійки. В цей момент обвинувачений ударив свідка ОСОБА_9 по голові, та в нього пішла кров. Після чого між ними розпочалася незначна бійка, в ході якої свідок ОСОБА_9 схопив ОСОБА_6 , та застосовуючи фізичну силу, заламав його та повалив на асфальт, щоб заспокоїти останнього. Зрозумівши, що він заспокоївся, останній відпустив його, та пішов до гуртожитку змивати кров зі свого обличчя. ОСОБА_10 участі у цій бійці не приймав, і взагалі не бив обвинуваченого. Між ними був лише словесний конфлікт. В момент коли відбувалася бійка між обвинуваченим і свідком ОСОБА_9 потерпілий відійшов від них, і стояв у стороні. Так, дані покази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, не суперечать один одному, а тому суд приймає їх до уваги.
Аналізуючи дані покази суд приходить до висновку, що на подвір'ї гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_2 , 10.09.2016 р. близько 23:00 год. між потерпілим і обвинуваченим продовжився словесний конфлікт, який розпочався ще біля магазину, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, в ході якого вони виражалися в бік один одного нецензурною лайкою, не застосовуючи при цьому будь-якого фізичного насильство. Тобто у даному випадку мало місце не протиправне насильство з боку потерпілого ОСОБА_10 , а побутова сварка між потерпілим та обвинуваченим, внаслідок взаємних образ.
Також, як вбачається з показань свідка ОСОБА_11 , наданих в ході проведення слідчого експерименту, ОСОБА_10 , в момент нанесення удару обвинуваченим, будь-яких активних дій не вчиняв, не рухався та стояв на одному місці повернутий обличчям до гуртожитку, тобто задом до обвинуваченого.
Такі покази свідка ОСОБА_11 повністю узгоджуються з показами, наданими обвинуваченим під час проведення слідчого експерименту проведеного за його участю, а також його показами, які він надав під час його допиту в судовому засіданні, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності.
Отже, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що потерпілий застосував до обвинуваченого фізичне насильство шляхом нанесення йому ударів руками та ногами по всьому тілу, у зв'язку з чим, покази обвинуваченого в цій частині, суд оцінює критично.
В свою чергу, вищезазначені обставини свідчить про те, що у обвинуваченого ОСОБА_6 не було необхідності негайного відвернення або припинення посягання на нього з боку потерпілого, тому що останній по відношенню до нього не застосував фізичне насильство, взагалі від нього відійшов, та в момент удару перебував в нерухомому стані, стоячи поряд біля гуртожитку з його товаришем.
В той же час, з показів свідка ОСОБА_9 , наданих безпосередньо у судовому засіданні, а також свідка ОСОБА_11 , які він надав під час проведення слідчого експерименту, а також досліджених під час судового розгляду письмових доказів, судом встановлено, що в конфлікті, який виник між потерпілим та обвинуваченим приймав участь свідок ОСОБА_9 , який намагався їх розборонити. Саме між цим свідком та обвинуваченим відбувалася незначна бійка. В ході цієї бійки ОСОБА_9 не наносив удари обвинуваченому, а лише схопив його, застосовуючи фізичну силу, заламав його та повалив на асфальт, щоб заспокоїти. Зазначені вище докази узгоджуються між собою та показаннями обвинуваченого у відповідній частині, зокрема, щодо того, що він наніс удар свідку ОСОБА_9 , який в подальшому, заламавши його, повалив на асфальт.
В той же час, окремі дрібні суперечності та неточності в показаннях свідків, в частині того, скільки ударів наніс обвинувачений свідку ОСОБА_9 , один чи два, є наслідком суб'єктивного сприйняття перебігу події, у тому числі з причин знаходження свідків на різній відстані від місця події, її швидкоплинності, та не впливають на оцінку досліджуваних судом правовідносин в цілому.
Згідно висновку експерта № 243 від 13.09.2016 р., у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна на спині справа, двох саден на зовнішній поверхні правого плеча та правого ліктьового суглобу, по одному синцю на передніх поверхнях обох колінних суглобів, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, були спричинені тупим предметом. Тілесних ушкоджень, "які б свідчили про обопільну бійку", а також ушкоджень, характерних для захисту від ударів, що наносяться, на тілі гр. ОСОБА_6 при судово-медичному обстеженні не виявлено.
Так, сам характер дій свідка ОСОБА_9 у бійці з обвинуваченим, які полягали у поваленні останнього на асфальт із застосуванням фізичної сили, а також механізм нанесення, вид та розташування тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6 , вказують на те, що вони могли утворитися, саме внаслідок падіння обвинуваченого на асфальт.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявні у ОСОБА_27 тілесні ушкодження також не свідчить про застосування до нього фізичного насильство з боку потерпілого.
Таким чином, дії потерпілого ОСОБА_10 та його поведінка, в даному конфлікті не свідчить про застосування до ОСОБА_6 суспільно-небезпечного посягання, яке створювало б реальну загрозу заподіянню шкоди його здоров'ю чи життю, та змушувало б останнього від нього захищатися із застосуванням такого знаряддя як дерев'яне поліно. З огляду на вищевикладене позиція обвинуваченого ОСОБА_6 щодо самозахисту не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.
В той же час, з цих підстав показання обвинуваченого про те, що він завдавав потерпілому ОСОБА_10 удар дерев'яною палкою, у зв'язку з тим, що діяв з метою оборони та захисту від останнього, суд вважає неправдивими та відкидає їх, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище. Тому, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 надав показання в цій частині, з метою введення суду в оману, переслідуючи, при цьому, мету уникнення більш суворого покарання.
Таким чином, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належним та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані:
-за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.
Як зазначає Верховний Суд України в своїй постанові від 24 квітня 2014 року у справі № 5-13кс14, умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (стаття 121 КК) з об'єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв'язку між зазначеним діянням та наслідками. Із суб'єктивної сторони злочин може бути вчинений із прямим або непрямим умислом (умисна форма вини). Кримінальна відповідальність за необережне тілесне ушкодження (стаття 128 КК) настає за наявності таких самих елементів об'єктивної сторони, як і складу злочину, передбаченого статтею 121 КК, за умови, якщо були заподіяні тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, а за суб'єктивною стороною цей злочин проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
У правовому висновку ВСУ про ознаки розмежування умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (частина перша статті 121 КК) і необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (стаття 128 КК) зазначено, що розмежування вказаних складів злочину здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною сторонами цих злочинів. Окрім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
Так, ОСОБА_6 вчинив діяння у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, тому воно заборонене кримінальним законом під загрозою кримінального покарання. Обставин, що виключають злочинність діяння обвинуваченого, не встановлено. Викладене свідчить про наявність в діяннях ОСОБА_6 ознак протиправності. Обвинувачений завдав із значною силою один удар зверху вниз дерев'яним поліном, довжиною 50-60 см. та шириною 5-10 см., у праву бокову частину голови ОСОБА_10 , спричинивши йому тілесне ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді: забою головного мозку з формуванням епідуральної гематоми в правій та лівій скроневих ділянках, багатоуламкового вдавленого перелому лобно-скронево-тім'яної кісток справа, з переходом на основу черепа, лінійного перелому лівої скронево-тім'яної ділянки, - яка ускладнилась набряком-набуханням головного мозку.
При цьому твердження обвинуваченого про небажання умисно заподіювати тяжке тілесне ушкодження потерпілому, повністю спростовуються його ж показаннями, наданими під час проведення з ним слідчого експерименту, і показаннями свідка ОСОБА_11 , наданими ним також у ході слідчого експерименту, які повністю узгоджуються з іншими доказами, дослідженими у суді.
Так, на початку проведення слідчого експерименту обвинувачений зазначив, що він схопив дерев'яну палку для того, щоб налякати потерпілого, замахнувшись нею на нього, бо в цій ситуації він був впевнений, що потерпілий буде його ображати та чіпати в майбутньому. Однак, вже в ході проведення експерименту, а саме показуючи на статисті, як він наніс удар потерпілому, обвинувачений зазначає, що він бажав завдати цією дерев'яною палкою ушкодження потерпілому, але незначне, зокрема у вигляді гулі або поверхневе ушкодження шкіри голови. Це свідчить про те, що умисел ОСОБА_6 від самого початку був спрямований на нанесення потерпілому удару у життєво важливий орган - голову. При цьому для реалізації якого ним було взято габаритне дерев'яне поліно.
Також про умисел на заподіяння ОСОБА_10 тілесного ушкодження свідчить поведінка обвинуваченого перед нанесенням удару. Так, із показів свідка ОСОБА_11 , наданих ним в ході проведення слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_6 перед тим як нанести удар потерпілому дерев'яною палкою не вчинив жодних попереджуючих дій відносно потерпілого. Після того, як обвинувачений взяв дерев'яну палку, з його боку не було будь-яких криків у бік обвинуваченого з метою його залякування, останній мовчки підійшов до потерпілого, та вдарив його даною палкою по голові. Дані покази повністю узгоджуються з показами обвинуваченого, які останній надав в ході проведення слідчого експерименту, де він зазначив, що нічого потерпілому не кричав, не погрожував йому дерев'яною палкою, а підійшов до нього і відразу наніс йому удар.
Цими доказами повністю спростовується покази обвинуваченого, надані в судову засіданні, в частині того, що останній схопив дерев'яне поліно, яке лежало на подвір'ї, з метою налякати потерпілого, замахнувшись даною палкою на нього, аби останній більше його ніколи не чіпав, оскільки він не промовляючи жодного слова та не вчиняючи будь-яких попереджувальних дій, підійшов до потерпілого ОСОБА_10 , який в той момент стояв задом до нього, та відразу вдар його по голові із значною силою.
Така послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим ОСОБА_6 , характер, спосіб, механізм та сила нанесення удару, і його спрямованість, нанесення у життєво важливу частину тіла потерпілого, а саме голову, а також знаряддя, яким він був завданий, свідчать про цілеспрямованість умислу ОСОБА_6 саме на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого.
Також суд аналізує поведінку обвинуваченого, який після нанесення потерпілому такого сильного удару, бачачи, що останній, відразу впав на землю та в нього пішла кров з голови, не намагався надати йому будь-яку допомогу, залишивши його безпорадного лежати на асфальті, не поцікавившись його станом і необхідністю медичної допомоги, та байдуже ставлячись до цього інциденту пішов до гуртожитку. В подальшому також не цікавився станом здоров'я потерпілого, та дізнався про нього лише тоді, коли вже перебував у відділі поліції.
Так, за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_6 носили активний характер, були протиправними, між цими діями і їх наслідками у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_10 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння, існував прямий причинний зв'язок, яке було спричинено шляхом нанесення обвинуваченим одного сильного удару зверху вниз дерев'яним поліном, довжиною 50-60 см. та шириною 5-10 см., у праву бокову частину голови потерпілого.
Таким чином, надмірна сила удару, його раптовість, враховуючи відсутність жодних попереджувальних дій з боку обвинуваченого, та направленість, в таку частину тіла людини, нанесення в яку є небезпечним для життя, предмет, яким він був завданий, удар, а саме габаритне дерев'яне поліно, відсутність реальної загрози для життя та здоров'я обвинуваченого, а також його поведінка після вчинення інкримінованого злочину, свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_6 об'єктивно усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілого, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. Тобто він діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду, у даному випадку - за умисне заподіяння ОСОБА_10 тяжкого тілесного ушкодження.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_6 наявні всі ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що узгоджується з матеріалами кримінального провадження, оскільки, як встановлено судом, умисел останнього був направлений саме на умисне заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого ОСОБА_10 . Тому ОСОБА_6 повинен відповідати за фактично спричинені його протиправними діями наслідки, а саме заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
За таких обставин, суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_6 , в частині заперечення наявності умислу на спричинення потерпілому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, та розцінює їх як бажання виправдати свою протиправну поведінку та добитися покарання за більш м'якою статтею КК України, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.
З огляду на ці обставини суд дійшов до переконання, що ОСОБА_6 , повинен бути засуджений:
- за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.
Так, судом враховується те, що ОСОБА_6 вчинив умисний тяжкий злочин.
Щодо наявності пом'якшуючих його відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом відповідно до ст. 67 КК України, визнається вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочину.
Обвинувачений раніше судимий та неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, за місцем свого проживання характеризуються з посередньої сторони, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, проживає у цивільному шлюбі, має на утриманні одну малолітню дитину та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, до затримання був офіційно працевлаштований та працював на посаді будівельника в ТОВ "Альтіс", жодних заходів до відшкодування завданих збитків потерпілому не вжив.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.
Враховуючи особу обвинуваченого, ту обставину, що раніше до нього вже застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинення ним нового злочину під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного попереднім вироком, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та належних висновків для своєї поведінки не зробив.
Відповідно до абз. 7 п. 26 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р., у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Тому перевиховання та виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства. Підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відсутні.
Із урахуванням обставин вчинення злочину, його тяжкості, пом'якшуючих та обтяжуючих обставин та даних про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_27 належить призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений в санкції даної статті.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 був ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 01.10.2015 року, умовно-достроково звільнений від відбування покарання, та протягом невідбутої частини покарання вчинив новий злочин, суд відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України, застосовує правила, передбачені ст. ст. 71,72 КК України та до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 29.03.2013 року.
Підсумовуючи вищезазначене суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є достатньою для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи, тяжкість злочину та особу обвинуваченого.
В ході розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_10 пред'явив до ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_6 матеріальну шкоду, а саме витрати, які він поніс на придбання лікарських засобів, препаратів і матеріалів медичного призначення, в розмірі 87 163 грн. 39 коп., а також заробіток втрачений ним, внаслідок втрати загальної працездатності, в розмірі 21 750 грн. 00 коп., та моральну шкоду в розмірі 300 000 грн. 00 коп.
У судовому засіданні представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 даний цивільний позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, з викладених у ньому підстав.
Обвинувачений цивільний позов визнав частково, в частині витрат на лікування.
Даний цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, внаслідок неправомірних дій обвинуваченого було завдано шкоди здоров'ю потерпілому ОСОБА_10 , внаслідок чого останній поніс вимушені матеріальні витрати на: невідкладну медичну допомогу, придбання лікарських препаратів та матеріалів медичного призначення, на заявлену в позові суму 87 163 грн. 39 коп., що підтверджується відповідною випискою з історії хвороби, квитанціями та фіскальними чеками. Дані витрати понесені в період лікування потерпілого ОСОБА_10 та відповідно до медичних призначень, тобто вони направлені на відновлення стану здоров'я, внаслідок отриманої травми дерев'яним поліном по голові.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до ст.1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Слід вказати, що загальною працездатністю вважається здатність особи до виконання будь-якої некваліфікованої роботи взагалі, яка не потребує спеціальних знань та навичок.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_10 на час отримання тяжкого тілесного ушкодження працював на посаді водія у відділі культури Новгород-Сіверській РДА, та його середньомісячний заробіток складає 1 629 грн. 73 коп. (а.с.40).
Згідно ст. 8 ЗУ "Про державний бюджет України на 2016 рік", який діяв на момент заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.
З вищевикладеного випливає, що середньомісячний заробіток потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а тому розмір втраченого заробітку (доходу) має обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Встановлено, що потерпілий ОСОБА_10 через отриману травму голови, з 12.09.2016 р. по 18.11.2016 р. перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 17, що підтверджується випискою з історії хвороби № 1351, а після виписки по день подання даної позовної заяви, а саме 12.12.2016 р., проходив амбулаторне лікування в Новгород-Сіверській районній лікарні, що підтверджується довідкою Новгород-Сіверської районної лікарні.
Враховуючи вказаний розмір мінімальної заробітної плати, а також факт непрацездатності потерпілого, суд приходить до висновку, що розмір втраченого потерпілим ОСОБА_10 заробітку за період часу з 10.09.2016 р. по 12.12.2016 р., виходячи з 100% втрати працездатності за даний період, складає 21 750 грн. 00 коп. (1450 грн.*5/31*93 дні). Тому розмір втраченого потерпілим заробітку підлягає стягненню з ОСОБА_6 в повному обсязі, оскільки ОСОБА_10 втрачена працездатність, у зв'язку з тілесним ушкодженням, яке наніс обвинувачений.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого матеріальної шкоди у розмірі 108 913 грн. 39 коп. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлено, що у зв'язку із отриманим тяжким тілесним ушкодженням потерпілий ОСОБА_10 зазнав фізичний біль, а також сильні душевні переживання та страждання. Так, останній перебув в комі та існувала реальна загроза втрати його життя. При цьому він до сих пір повністю не одужав від завданої травми, та потребує лікування з оперативним втручанням. У зв'язку з отриманою травмою останній проходив тривалий курс лікування, а тому відбулися вимушені зміни в житті потерпілого, від чого останній відчував значні незручності. Так, повністю змінився його звичний спосіб життя, а саме неможливість протягом тривалого періоду часу у повній мірі доглянути за собою та необхідність залучення для цього інших людей, неможливість в повній мірі реалізовувати свої звички, бажання, уподобання, а також позбавлення можливості продовжувати активне нормальне життя тощо. Таким чином, від отриманої травми потерпілий ОСОБА_10 не може жити повноцінним життям. У такий спосіб йому була заподіяна моральна шкода. З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_10 , пов'язаних з отриманням останнім тяжкого тілесного ушкодження, що призвело до порушенні його звичного способу життя, стану здоров'я потерпілого, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, ступеня вини ОСОБА_6 , та з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_10 , становить 150 000 тисяч гривень.
В ході судового розгляду ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.04.2017 р. у задоволенні клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відмовлено. Обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту терміном на два місяці з моменту проголошення ухвали суду, дія якого закінчилася 08.06.2017 р. Підстав для його продовження судом не встановлено, з цього приводу відповідних клопотань з боку обвинувачення не надійшло.
В той же час обвинувачений ОСОБА_6 на час розгляду даної справи утримується у Вінницькій установі виконання покарань управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області, оскільки ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 08.05.2017 року до підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під вартою, у зв'язку з обраним відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рамках іншого кримінального провадження, ризики відсутні, то з урахуванням наведеного, підстави для обрання запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні, відсутні.
Таким чином, строк відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з моменту оголошення вироку, тобто з 11.07.2017 року.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Строк попереднього ув'язнення ОСОБА_6 , виходячи з аналізу ст. 72 КК України та ЗУ "Про попереднє ув'язнення", складає період дії, обраного відносно нього, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках даного кримінального провадження, а саме з 11.09.2016 року по 11.04.2017 року.
Процесуальних витрат не встановлено. Речові докази прокурором не заявлялись.
Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст.ст. 217, 373 ЦПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання згідно вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 29.03.2013 року терміном 1 рік 7 місяців 11днів, та остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_6 термін перебування в кримінальному провадженні №12016110100001833, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2016 року, під вартою в якості запобіжного заходу, в період з 11.09.2016 року по 11.04.2017 року.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_6 перебування в установах попереднього ув'язнення з 11.09.2016 року по 11.04.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту проголошення вироку судом.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 , - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вища Кропивна Немирівського району Вінницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_2 ), - 87163 грн. 39 коп. витрат, пов'язаних з лікуванням, 21750 грн. 00 коп. втраченого заробітку, та 150000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди, а всього 258913 (двісті п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 39 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог потерпілого ОСОБА_10 , - відмовити.
До моменту набрання вироком суду законної сили залишити тимчасове перебування ОСОБА_6 у Вінницькій виправній установі №1 для можливості проведення відеоконференції.
Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя ОСОБА_1