Провадження №2/359/1493/2017
Справа №361/139/17
Іменем України
13 липня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Журавського В.В.
при секретарі Алфімовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області до ОСОБА_1, третя особа: Державна судова адміністрація України про стягнення коштів, -
В січні 2017 року ТУ ДСА України в Київській області звернулося до суду з вищезазначеною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що згідно п.10 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року було встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати. При цьому, вказаним законом було доповнено ч.6 ст.149 Закону «Про судоустрій і статус суддів» таким змістом: «Загальна чисельність працівників апаратів судів не може перевищувати величину, визначену із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад суддів в цілому у місцевих та апеляційних судах». Листом ДСА України від 15 січня 2015 року №1-315/15 повідомлено, що «...у разі скорочення чисельності працівників суду у межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати». З метою виконання зазначених норм закону на підставі наказу начальника ТУ ДСА України в Київській області від 02 лютого 2015 року №15/0 (про проведення скорочення) територіальним управлінням проведено скорочення штатних одиниць працівників місцевих загальних судів Київської області (у межах необхідних для належного організаційно забезпечення суду, суддів, та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати працівників суду та суддівської винагороди). Крім цього, в рішенні Ради суддів України №6 від 05 лютого 2015 року також було зазначено, що у разі скорочення чисельності працівників суду (відповідно до положень зазначеного Закону), у межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати. На виконання норм Закону та рекомендаційного листа ДСА України № -315/15 від 15 січня 2015 року, територіальним управлінням було проведено скорочення у місцевих загальних судах області та на підставі наказу начальника територіального управління №13 від 10 лютого 2015 року виплачена суддям суддівська винагорода у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Проте, після проведення ДСУ України у ТУ ДСА України в Київській області фінансового аудиту та аудиту відповідності, ДСА України було складено звіт в якому зазначено, про недотримання вимог п.10 розділу III Прикінцевих положень Закону №76-VIII та перевищено максимальний місячний розмір суддівської винагороди, внаслідок чого, у лютому-березні 2015 року суддям понад встановлених обмежень виплачена суддівська винагорода у загальній сумі 919,59 тис.грн. Тобто виплату суддівської винагороди суддям у розмірі 10 мінімальних заробітних плат ДСА України визнала порушенням. Листом голови ДСА України №6-6511/16 від 14 вересня 2016 року було повідомлено про притягнення начальника ТУ ДСА України в Київській області до дисциплінарної відповідальності через неусунення порушень, виявлених під час аудиту, зокрема щодо невжиття заходів по стягненню з суддів та працівників апаратів судів надмірно виплачених коштів. У зв'язку з цим, 29 вересня 2016 року позивач звернувся до судді Броварського міськрайонного суду Київської області Шевчука М.П. з інформацією про необхідність добровільного повернення надмірно виплачених коштів. Тому ТУ ДСА України в Київській області просить стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7308 гривень.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2017 року підсудність цивільної справи за позовом ТУ ДСА України в Київській області до ОСОБА_1, третя особа: Державна судова адміністрація України про стягнення грошових коштів визначено Бориспільському міськрайонному суду Київської області.
Сторони у судове засідання не з'явились.
Представник позивача ОСОБА_2 направила електронною поштою заяву, якою просила проводити розгляд справи за її відсутності та вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися та про своє ставлення до пред'явленого позову суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Тому, на підставі ч.1 ст.224 ЦПК України суд вирішив проводити заочний розгляд цивільної справи, про що в судовому засіданні оголосив протокольну ухвалу.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні пред'явленого позову належить відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді судді Броварського міськрайонного суду Київської області та 19 квітня 2016 року звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, на підставі постанови Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року №1119-VIII.
Відповідно до положення п.10 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року було встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, що становить 8526 гривень, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати - 12180 гривень.
Крім цього, даним Законом було доповнено положення ч.6 ст.149 Закону «Про судоустрій і статус суддів» наступним змістом: «Загальна чисельність працівників апаратів судів не може перевищувати величину, визначену із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад суддів в цілому у місцевих та апеляційних судах».
При цьому, Законом «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014 року в категоричній формі не зазначалося про необхідність проведення скорочення працівників у відповідному суді для отримання підстави для виплати суддівської винагороди в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
На виконання вимог норм Закону, ДСА України було направлено територіальним управлінням лист від 15 січня 2015 року №1-315/15, в якому зазначалося, що «...у разі скорочення чисельності працівників суду у межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати».
Питання щодо обмеження розміру заробітної плати та суддівської винагороди в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, було врегульовано рішенням Ради суддів України №6 від 05 лютого 2015 року.
У зв'язку з цим, на підставі положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року, ч.6 ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також враховуючи рішення Ради суддів України №6 від 05 лютого 2015 року, рекомендаційний лист ДСА України №1-315/15 від 15 січня 2015 року, ТУ ДСА України в Київській області було проведено скорочення у місцевих загальних судах Київської області та на підставі наказу начальника територіального управління №13 від 10 лютого 2015 року суддям була виплачена суддівська винагорода у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що виплата суддям суддівської винагороди у вказаному розмірі в повній мірі відповідає вимогам Закону.
Крім цього, суд вважає за необхідне, звернути увагу на положення п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України. У відповідності до якого не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку та недобросовісність з боку набувача.
За правилами ч.1 та ч.4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч цьому, позивачем не доведено належними доказами факту виплати суддівської винагороди судді Броварського міськрайонного суду Київської області Шевчуку М.П. недобровільно чи помилково.
Аналогічні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України у справі №6-151цс13 від 22 січня 2014 року та у справі №6-91цс14 від 02 липня 2014 року.
У відповідності до ч.1 ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні пред'явленого позову.
Судом враховано також єдність статусу суддів незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді (ст.52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (з подальшими змінами), ст.52 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), що ґрунтується на загальних конституційних і міжнародних вимогах щодо рівності прав та рівності перед законом, зокрема, на недопущенні звуження змісту та обсягу існуючих прав при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, а так само забороні обмежень за тими чи іншими ознаками (ст.ст.22, 24 Конституції України).
Визначені Конституцією України та законами України гарантії незалежності суддів як невід'ємні елементи їх статусу поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Однією з таких гарантій є, зокрема, призначення суддям матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання). Належне матеріальне забезпечення спрямоване на гарантування гідного життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Як зазначав Конституційний Суд України у рішеннях, конституційний принцип незалежності суддів означає, зокрема, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення №5-рп/2002від 20 березня 2002 року, №19-рп/2004 від 01 грудня 2004, №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року).
Суд поділяючи правові європейські позиції, за якими принцип рівного статусу для суддів має також поширюватись і на суддівську винагороду, зокрема Консультативної ради європейських суддів, на думку якої необхідно забезпечити, щоб усі судді з однаковим стажем отримували однакову винагороду, за виключенням будь-яких обов'язкових та особливих додаткових доплат за виконання інших обов'язків (п.п.56, 57 висновку від 05-06 листопада 2012 року №15).
З огляду на наведені національні конституційні та європейські гарантії статусу суддів, їх незалежності та матеріального забезпечення суд вважає, що позивач, здійснивши скорочення штатних одиниць у місцевих загальних судах Київської області, як це вимагалося за Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII, мав правові підстави для обмеження суддям суддівської винагороди 10 розмірами мінімальної заробітної плати, забезпечивши одночасно дотримання єдиного статусу суддів та рівність оплати їх праці в межах своєї територіальної компетенції.
Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З платіжного доручення №82 від 27 грудня 2016 року (а.с.1) вбачається, що при пред'явленні позову ТУ ДСА України в Київській області сплатило судовий збір у розмірі 1378 гривень. Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, тому підстави для відшкодування позивачу судових витрат, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись п.10 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року, ч.6 ст.149 Закону «Про судоустрій і статус суддів», ч.1 ст.88, ч.1 та ч.4 ст.60, п.2 ч.1 та ч.3 ст.208, ст.ст.213-215, ст.218, ч.1 ст.224, ч.1 ст.360-7 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області до ОСОБА_1, третя особа: Державна судова адміністрація України про стягнення коштів, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, та може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський