Справа № 357/14086/16-ц
2/357/267/17
Категорія 43
13 липня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,
при секретарі - Солом'яна Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Біла Церква позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора № 1» про виселення,
В грудні 2016 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом.
Вказувала, що є власником кімнати в квартирі АДРЕСА_1, при цьому в двох інших кімнатах цієї квартири проживає відповідач.
Посилаючись на постійні сварки, неадекватну та агресивну поведінку відповідача, що неодноразово призводило до виклику працівників поліції, які проводили з відповідачем профілактичні бесіди та попереджали її про недопущення в подальшому порушень громадського порядку та вчинення протиправних дій, позивач на підставі ч. 1 ст. 116 ЖК України просила виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та просили його задовольнити, пояснивши, що спірні кімнати, в яких проживає відповідач належать комунальній власності, а дві інші кімнати чотирьохкімнатної квартири № 30 приватизовані, одна з яких належить на праві власності позивачу, а інша ОСОБА_3, при цьому саме у відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи. Крім того, відповідач порушує правила співжиття, шляхом вчинення сварок та агресивної поведінки, неодноразово повідомляла мешканців квартири, що для припинення сварок вони повинні придбати їй окрему квартиру.
Відповідач в судовому засіданні від 26.04.2017 року просила відмовити в задоволенні позову, пояснивши, що саме позивач вчиняє сварки, подає необґрунтовані скарги та здійснює наклепи. В своїх кімнатах вона зареєстрована та проживає із народження, а ордер повинен зберігатися в житлово-комунальному господарстві.
Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити, оскільки спірні кімнати належать комунальній власності, тому тільки ЖЕК може пред'явити позов про виселення відповідача. Крім того, позивачем не надано доказів про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив проводити розгляд справи без його участі на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивачу на праві власності належить 19/100 частки квартири за адресою: Київська область, м. Біла Церква, ОСОБА_4АДРЕСА_2, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно довідки № 1720 від 15.05.2017 року Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, у вищевказаній квартирі в двох кімнатах житловою площею 26,3 кв.м. зареєстрована відповідач з 20.07.1990 року та її син ОСОБА_5 з ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до змісту наявної в матеріалах справи копії листа КП «ЖЕК № 1» від 16.12.2015 року № 1861 вбачається, що договір найму житла між ОСОБА_2 та ЖЕК № 4 при реорганізації останнього до ЖЕК № 1 не передавався. З листопада 2012 року між ЖЕК № 1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Заборгованості за надані послуги не має.
В матеріалах справи містяться копії висновків дільничних інспекторів за результатами звернень позивача до Білоцерківського відділу поліції від 07.07.2013 року, від 15.12.2015 року, від 29.02.2016 року, від 28.11.2016 року та від 03.12.2016 року.
За наслідками розгляду цих звернень перевірку закінчено, з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду з приводу недопущення в подальшому порушень громадського порядку та вчинення будь-яких протиправних дій, складено протокол за ст. 173 КУпАП.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала покази про те, що відповідач створює несприятливі умови для проживання інших мешканців квартири, три роки тому її син придбав кімнату у спірній квартирі, однак вони не можуть там проживати через агресивні дії відповідача, тому зараз проживають за іншою адресою.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надала покази про те, що до 2004 року вона проживала в одній з кімнат квартири № 30 в будинку № 6, ОСОБА_4 у м. Біла Церква. Відповідач створювала несприятливі умови для проживання, вчиняла сварки та бійки, поводила себе агресивно.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу Кривіцька та Кривіцький проти України (№ 8863/06) 02 грудня 2010 року, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло, останні були позбавлені процесуальних гарантій.
Міжнародною судовою установою встановлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.
Стаття 47 Конституції України закріплює, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 109 ЖК Української РСР (далі ЖК), виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер (ч.ч. 1-2 ст. 61 ЖК).
Положеннями ч. 1 ст. 116 ЖК закріплено, що наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
В судовому засіданні сторони не заперечували, що житлові кімнати, в яких проживає відповідач та її син належать комунальній власності, а дві інші кімнати в квартирі належать по одній позивачу та, відповідно, ОСОБА_3
З аналізу вищевказаних правових норм та встановлених в судовому засіданні обставин вбачається, що правом на пред'явлення позову про виселення відповідача з наведених у позовній заяві підстав наділений саме наймодавець.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).
Посилання позивача та її представника на неодноразове притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення правил співжиття, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищевикладене, а також оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог та необхідність в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_7