Справа № 289/844/17
Номер провадження 2/289/596/17
13.07.2017 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Сіренко Н.С.,
за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,
позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 (інваліда ІІ групи з дитинства, в його інтересах діє його мати та опікун ОСОБА_1) до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог Радомишльське відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області про вселення в житловий будинок,
11.05.2017 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах свого недієздатного сина ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про вселення, усунення перешкод у користуванні будинком № 148 по вул. Поліська (до перейменування - Леніна) в с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що зазначений будинок належав рідній матері сторін ОСОБА_5, яка померла 10.08.2004 року. Позивач зазначає, що, починаючи з народження безперервно проживала в спірному будинку, фактично безперервно користувалася цією нерухомістю, так як доглядала за своєю матір'ю, після її смерті прийняла спадщину, зробила в будинку капітальний ремонт, провела газ, перекрила кришу, про що можуть підтвердити односельчани. Відповідач являється рідним братом позивача ОСОБА_1 і з 07.08.2016 року не допускає позивачів до спірного житла. Оскільки на теперішній час позивачі позбавлені можливості користуватися вказаним житловим будинком у зв'язку з тим, що відповідач замінив замки на вхідних дверях, просить вселити їх в житловий будинок № 148 по вул. Поліська в с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області та зобов'язати ОСОБА_4 не чинити їм перешкоди у користуванні житловим будинком, передати позивачам усі ключі від дверей в цьому будинку.
В судовому засіданні позивач, її представник підтримали позовні вимоги, наполягають на їх задоволенні, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні відмовити, посилаючись на те, що будинок йому належить на праві власності, так як ще в 1993 році цей будинок йому подарувала мати, він доглядав за будинком, перекрив кришу, побудував сарай та оформив на себе право власності на будинок. Позивач по справі ОСОБА_1 його рідна сестра, він дозволив їй користуватися городом та зберігати в будинку деякі речі, інколи позивачі ночували в будинку, але постійно там не проживали і право на проживання він останнім не надавав. Змінив замки на дверях будинку, так як сестра стала вести себе неналежним чином, сваритися з сусідами. Зазначив, що він не надавав ОСОБА_1 дозволу на газифікацію будинку, так як в будинку були хороші груби, які при газифікації будинку були зруйновані. Крім того повідомив, що ніякі речі позивачів він не палив, всі їх речі знаходяться в сараї і він не заперечує, щоб їх забрали їх власники. Також повідомив, що позивачі по справі ще в 2016 році намагалися заволодіти належним йому будинком шляхом звернення до суду із позовом про визнання права власності на спірний будинок, при цьому ОСОБА_4 про порушення справи в суді не повідомляла, стороною по справі не зазначила, апеляційним судом було скасовано рішення суду першої інстанції і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено.
Викликаний за клопотанням сторони позивача та допитаний в якості свідка слідчий Радомишльського ВП Рощенко О.О. повідомив про наявність кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 по ст. 356 КК України. По суті спору ніяких відомостей суду не надав.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є рідною сестрою сторін, повідомила, що укладення договору дарування спірного житлового будинку № 148 по вул. Поліська (до перейменування - Леніна) в с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області було ініційовано саме позивачем ОСОБА_1, саме вона переконала матір оформити договір дарування на брата - відповідача ОСОБА_4 перед тим, як забрала матір до себе в м. Київ, де доглядала за матір'ю, лікувала її. При цьому зазначила, що сестра ОСОБА_1 проживала в м. Києві, але часто приїздила в с. Велика Рача, доглядала за будинком, городом. Свідок зазначила, що вони всі допомагали матері і будувати хлів, і садити город, при цьому сарай в домоволодінні побудував брат, перекривав кришу також він, але вони всі допомагали йому і все робилося за материні гроші. Сварки за хату почалися після того, як сестра провела в будинок газ. Як брат виселяв сестру не бачила.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 кожен окремо пояснили, що вони сторони знають як сусідів, знають, що спір між сторонами виник за хату. Підтвердили, що позивач по справі ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_2 дійсно часто перебували в спірному домоволодінні, ОСОБА_1 обробляла город, провела газ в будинок. Коли була жива мати сторін саме ОСОБА_1 доглядала за матір'ю, займалася похованням. Повідомили, що відповідача ОСОБА_4 до того, як він змінив замки в будинку, не бачили.
Заслухавши пояснення сторін, представника позивачів, свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.
Суд виходить з вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку № 148 по вул. Поліська (до перейменування - Леніна) в с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області на підставі договору дарування від 19.07.1993 року, згідно якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар жилий будинок і господарські будівлі в с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області, що також стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.10.2016 року та виданими виконавчим комітетом Великорацької сільської ради Радомишльського району Житомирської області виписками з по господарських книг за 1986-1990, 1991-1995, 2016-2023 роки (а.с. 83, 84, 90, 91, 92).
Згідно з 1 ст. 316, ст. 317 ЦК України, право власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною першою статті 383 ЦК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
За змістом зазначених норм, правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Слід зазначити, що особа визнається членом сім'ї за одночасної наявності двох умов - ведення спільного господарства і постійного проживання члена сім'ї з власником житла у цьому помешканні. Лише ці дві умови у сукупності дають право користування житлом членам сім'ї його власника, і тому відсутність однієї з цих умов виключає визнання особи як члена сім'ї власника житлового приміщення.
Згідно довідки № 832 відповідач ОСОБА_4 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 та має склад сім'ї: дружина ОСОБА_10, дочка ОСОБА_11, дочка ОСОБА_12, син ОСОБА_4, онука ОСОБА_13, онук ОСОБА_14, онука ОСОБА_15, онука ОСОБА_16, онук ОСОБА_17 (а.с.78).
Твердження позивача, її представника про безперервне, починаючи з народження проживання у житловому будинку № 148 по вул. Поліська в с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області спростовуються наявними в справі документами, а саме:
- згідно наявної в матеріалах справи довідки з місця проживання сім'ї та реєстрації позивач ОСОБА_1 проживає та зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, та з нею проживають: син ОСОБА_2, дочка ОСОБА_18, онука ОСОБА_19, онука ОСОБА_20 (а.с.93);
- згідно паспортних даних, посвідчення № 852 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8,9,10);
із висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи хворий ОСОБА_2 проживає разом із ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с.13);
- копії розпорядження Святошинської РДА м. Києва від 19.03.2002 року № 409 про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним сином інвалідом ІІ групи, в якому також зазначено місце проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).
Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2, не являються членами сім'ї власника будинку ОСОБА_4, зареєстровані та проживають окремо та не ведуть з ним спільне господарство.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Житомирської області від 01.12.2016 року було скасовано рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 29.08.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 до Великорацької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, третя особа ОСОБА_21 про визнання права власності на спадкове майно. В своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що визнаючи за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок № 148 по вул. Леніна в с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області з господарськими будівлями і спорудами суд першої інстанції порушив принцип непорушності права власності ОСОБА_4 на вказаний будинок, який останнім зареєстрований ще 09.11.2015 року, тобто на час вирішення спору є законним власником спірного будинку.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України «обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній… справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».
В той же час суд, не приймає як доказ досліджену в судовому засіданні постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 року (а.с.85-87), так як відсутня інформація про набрання вказаною постановою законної сили.
За положеннями ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно Закону N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно п.33 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року, застосовуючи положення ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном саме власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Враховуючи встановлені у справі обставини та зазначені норми права, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 150, 155, ЖК України, ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 405 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року №2, з наступними змінами, «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 31, 60, 61, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 (інваліда ІІ групи з дитинства, в його інтересах діє його мати та опікун ОСОБА_1) до ОСОБА_4 третя особа без самостійних вимог Радомишльське відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області про вселення в житловий будинок - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення виготовлено 17.07.2017.
Суддя /підпис/ ОСОБА_22
Згідно з оригіналом
Суддя Н. С. Сіренко
"___" __________ 20 __
(дата засвідчення копії)