Справа №295/92/16-ц
Категорія 52
2/295/796/17
06.07.2017 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
за участі секретарів - Слончак А.С., Зубрицької Т.Л., Глущенко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
Позивач звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 25.07.1980 року була прийнята на роботу електромонтером зв'язку 3 розряду цеху міжміської телефонної станції Житомирської телеграфно-телефонної станції, яка в подальшому була реорганізована з 01.07.1998 року в Цех технічної експлуатації міжміського телефонно-телеграфного зв'язку Житомирської дирекції УДПЕЗ «Укртелеком» та з 26.04.2000 року був перетворений у Цех технічної експлуатації міжміського телефонно-телеграфного зв'язку Житомирської дирекції ВАТ «Укртелеком» і остаточно змінена назва з 17.06.2011 року на Цех технічної експлуатації міжміського телефонно-телеграфного зв'язку Житомирської філії ПАТ «Укртелеком». 30.12.2015 року їй стало відомо про існування наказу від 30.12.2015 року про звільнення її з займаної посади електромонтера електрозв'язку 5 розряду на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату працівників. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки сумлінно виконувала покладені функціональні обов'язки згідно затвердженої посадової інструкції, її неодноразово преміювали, заохочували грамотами та цінними подарунками, при звільненні не було враховано її переважне право на залишення на роботі, а саме те, що вона працювала безперервно на одному місці більш як 35 років, має високу кваліфікацію і є інвалідом ІІ групи. Крім того, не проведено належним чином попередження про звільнення та не було запропоновано наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку вона могла б виконувати з урахуванням її освіти та кваліфікації. Її посада, яка підлягала виключенню зі штатного розпису, на даний час не скорочена фактично та їй відомо, що її займає інший працівник. Незаконним звільненням їй завдано душевних страждань, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, вона втратила психологічну рівновагу та стан її здоров'я погіршився.
Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просить скасувати наказ ПАТ «Укртелеком» в особі Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» від 30.12.2015 року про звільнення її з роботи за скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити її на посаді електромонтера станційного устаткування електрозв'язку 5 розряду Житомирської філії ПАТ «Укртелеком», стягнути з ПАТ «Укртелеком» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2015 року по 06.07.2017 року в розмірі 50536,20 грн. та 50000,00 грн. на відшкодування моральної шкоду.
Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали вимоги позову з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач пояснила, що з наказом про своє звільнення вона ознайомилася, але підписувати відмовилася, так як не погоджувалася з ним. Її ознайомлювали зі списком вільних посад станом на 29.10.2015 року та вона також відмовилися ставити свій підпис про ознайомлення з ним, так як в ньому були відсутні посади, на яких вона могла працювати. З іншими списками, які складалися до її звільнення, її не ознайомлювали та інших посад не пропонували, за виключенням посади диспетчера, яка, як з'ясувалося у подальшому, не була вакантною. В інших списках, наданих представниками відповідача в судовому засіданні, містилися вільні посади в Житомирській філії ПАТ «Укртелеком», які відповідали її рівню кваліфікації, однак вони не були запропоновані їй. Всі документи щодо відмови нею від підпису складалися в її відсутності.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що на виконання наказу ПАТ «Укртелеком» від 22.10.2015 року № 919 «Про скорочення штату працівників окремих підрозділів Вінницької та Житомирської філій ПАТ «Укртелеком» і внесення змін до штатного розпису» адміністрацією відповідача було проведено аналіз переважного права на залишення на роботі електромонтерів станційного устаткування електрозв'язку 5 розряду станційної дільниці № 3 станційного цеху КЦТ № 214 м. Житомир серед 7 працівників та виходячи з результатів позивач та троє інших електромонтерів підлягали звільненню за скороченням штату згідно положень п. 1 ст. 40 КЗпП України. Посилання позивача на її переважне право залишитися на роботі, оскільки її преміювали, заохочували грамотами та цінними подарунками, є безпідставними, так як такими преміями, грамотами та цінними подарунками заохочувалися також і інші працівники, які працювали на посадах, що підлягали скороченню. Крім того, 29.10.2015 року позивача було запрошено до відділу управління персоналом та організаційного розвитку Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» з метою попередження про майбутнє звільнення, було запропоновано ознайомитися з пакетом документів, переліком вакантних посад станом на 22.10.2015 року та попередженням від 29.10.2015 року про майбутнє звільнення 30.12.2015 року. Через те, що засвідчувати своїм підписом запропонований пакет документів позивач відмовилась, відповідальними працівниками філії були складені відповідні акти. Протягом двох місяців до дня звільнення позивачу неодноразово було запропоновано ознайомитися з переліком вакансій ПАТ «Укртелеком» та у зв'язку з відмовою від ознайомлення з вакансіями були складені акти. Відповідачем 28.12.2015 року був виданий наказ про припинення трудового договору, про ознайомлення з яким позивач відмовилася ставити свій підпис, про що знову був складений акт. При звільненні позивача у зв'язку із скороченням дотримано норм законодавства щодо звільнення працівника, відповідні дії належним чином задокументовані, у зв'язку із чим просили відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, представників відповідача, свідків, з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.07.1980 року позивач була прийнята на роботу електромонтером 3 розряду цеху міжміської телефонної станції Житомирської телеграфно-телефонної станції, яка в подальшому була реорганізована з 01.07.1998 року в Цех технічної експлуатації міжміського телефонно-телеграфного зв'язку Житомирської дирекції УДПЕЗ «Укртелеком», та з 26.04.2000 року був перетворений у Цех технічної експлуатації міжміського телефонно-телеграфного зв'язку Житомирської дирекції ВАТ «Укртелеком», а з 17.06.2011 року перейменований на Цех технічної експлуатації міжміського телефонно-телеграфного зв'язку Житомирської філії ПАТ «Укртелеком», що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 5-8).
Згідно наказу (розпорядження) № 790-к від 30.12.2015 року позивача звільнено з посади електромонтера станційного устаткування електрозв'язку 5 розряду за скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 3). Позивач працювала на станційній дільниці № 3 комбінованого центру телекомунікацій № 214 (м. Житомир).
Як зазначено в наказі (розпорядженні) № 790-к від 30.12.2015 року, підставами звільнення позивача із займаної нею посади є наказ ПАТ «Укртелеком» «Про скорочення штату працівників окремих підрозділів Вінницької та Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» і внесення змін до штатного розпису» від 22.10.2015 року № 919, наказ Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» «Про попередження працівників про майбутнє звільнення» від 23.10.2015 року № 1011, попередження від 29.10.2015 року, згода профспілкової організації.
Відповідно до наказу ПАТ «Укртелеком» «Про затвердження штатного розпису ПАТ «Укртелеком»» від 30.12.2014 року № 764 в станційній дільниці № 3 м. Житомир Житомирської філії було передбачено 8 посад електромонтера станційного устаткування електрозв'язку 5 розряду (а.с. 43-44).
Наказом ПАТ «Укртелеком» «Про внесення змін до штатного розпису філій ПАТ «Укртелеком»» від 22.10.2015 року № 942 внесено зміни до штатного розпису ПАТ «Укртелеком» (щодо філій ПАТ «Укртелеком»), затвердженого наказом ПАТ «Укртелеком» 30.12.2014 року № 764 «Про затвердження штатного розпису ПАТ «Укртелеком» станом на 01.01.2015 року, в тому числі щодо Житомирської філії, згідно якого виведено 1 посаду електромонтера станційного устаткування електрозв'язку 5 розряду (а.с. 45, 46).
Наказом ПАТ «Укртелеком» «Про скорочення штату працівників окремих підрозділів Вінницької та Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» і внесення змін до штатного розпису» від 22.10.2015 року № 919 з метою удосконалення організаційної структури, оптимізації чисельності персоналу та операційних витрат товариства скорочено з 28.12.2015 року штат працівників технічної служби Житомирської філії ПАТ «Укртелеком», зокрема, виведено із штатного розпису 4 посади електромонтера станційного устаткування електрозв'язку 5 розряду з 28.12.2015 року (а.с. 47-49).
Таким чином, судом встановлено, що у зв'язку із внесеними змінами до штатного розпису окремих підрозділів Житомирської філії ПАТ «Укртелеком», внаслідок чого було скорочено штат працівників, відбулися зміни в організації виробництва і праці.
Із довідки для проведення скорочення електромонтерів станційного устаткування електрозв'язку 5 розряду станційної дільниці № 3 м. Житомир слідує, що згідно порівняльного аналізу з кваліфікації та продуктивності праці скороченню підлягали 5 працівників, серед яких зазначено позивача (а.с. 50). Відповідно до відомостей, викладених у довідці, позивач має професійно-технічну освіту, закінчила ПТУ № 1 м. Житомир, має стаж у галузі 35 років та може працювати тільки на АТС-54. Двоє з працівників (ОСОБА_2 та ОСОБА_3О.) є одинокими матерями, відносно яких скорочення не дозволяється, а ОСОБА_4, яка має неповну вищу освіту та закінчила Житомирський автошляховий коледж, має стаж у галузі 29 років, може працювати на двох типах АТС: АТС-54 та АТСКУ, отримує надбавку за високу профмайстерність, тобто відмічена як така, що має вищу в порівнянні з іншими працівниками кваліфікацію.
23.10.2015 року ПАТ «Укртелеком» видано наказ № 1011 «Про попередження працівників про майбутнє звільнення», серед яких також вказано позивача (а.с. 53, 54).
29.10.2015 року складено письмове попередження позивачу про майбутнє звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників (а.с. 55).
Позивач у судовому засіданні не заперечувала того, що їй було повідомлено про звільнення, але вона відмовилася підписувати попередження про майбутнє звільнення, так як з ним не погоджувалася.
29.10.2015 року складено акт про відмову позивача від ознайомлення з наказом ПАТ «Укртелеком» «Про скорочення штату працівників окремих підрозділів Вінницької та Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» і внесення змін до штатного розпису» від 22.10.2015 року № 919, наказ Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» «Про попередження працівників про майбутнє звільнення» від 23.10.2015 року № 1011 (а.с. 56).
29.10.2015 року також було складено акт про відмову позивача від ознайомлення зі списком запропонованих вакансій ПАТ «Укртелеком» (а.с. 57). Однак позивач у судовому засіданні визнала, що вона ознайомилася із даним списком, але в ньому були відсутні посади, на яких вона могла працювати, а тому вона не поставила свого підпису про ознайомлення з ним.
У подальшому 16.11.2015 року, 26.11.2015 року, 03.12.2015 року та 16.12.2015 року були складені акти про відмову позивача від ознайомлення зі списком запропонованих вакансій ПАТ «Укртелеком» та від запропонованої в телефонному режимі посади старшого спеціаліста з адміністративно-господарського забезпечення адміністративно-господарської групи (а.с. 58-61).
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили підписання зазначених актів. При цьому свідок ОСОБА_9, який вказаний в актах від 16.11.2015 року, 26.11.2015 року та 16.12.2015 року, надав показання про те, що він не був присутнім під час складання цих актів щодо відмови позивача від ознайомлення зі списком вакантних посад, їх не підписував, а підписував зовсім інший акт про відмову позивача від ознайомлення з наказом про звільнення з роботи.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, яка працювала безпосереднім керівником позивача - начальником станційної дільниці № 3 комбінованого центру телекомунікацій № 214 (м. Житомир), надала показання про те, що працівник ОСОБА_4, яка була залишена на роботі, працювала на більш складному обладнанні, на якому позивач не працювала. Робота електромеханіка та електромонтера практично не відрізняється, але електромеханік виконує більш складну роботу.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 надала показання про те, що вона працює на посаді електромеханіка в грудні 2015 року її було переведено зі станційної дільниці № 2 на станційну дільницю № 3, обслуговує другу тисячу, яку раніше обслуговувала позивач.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, яка займає посаду начальника комбінованого центру телекомунікацій № 214 (м. Житомир), надала показання про те, що при скороченні здійснювався порівняльний аналіз із кваліфікації та продуктивності праці працівників, відносно позивача було враховано, що вона має тривалий стаж роботи на одному підприємстві та має інвалідність. Питання скорочення позивача розглядалося на засіданні профспілкового комітету. Робота електромонтера є більш простою, ніж робота електромеханіка, яка вимагає більш високої кваліфікації. Протягом тривалого часу нові працівники на роботу не приймаються, а переміщення по підприємству в разі необхідності здійснювалося.
Відповідачем було складно перелік вакантних посад станом на 22.10.2015 року (а.с. 90-106), станом на 16.11.2015 року (а.с. 108-111), станом на 23.11.2015 року (а.с. 112-119), станом на 16.12.2015 року (а.с. 120-126). Ознайомившись із даними списками в судовому засіданні, позивач стверджувала, що серед вакантних на той час посад зазначено посади, які були вільними в Житомирській філії ПАТ «Укртелеком» і які відповідали її кваліфікації, однак у списках, які їй на той час надавалися для ознайомлення, вони були відсутні.
На підтвердження наявності вільних посад в Житомирській філії ПАТ «Укртелеком», вказаних у наведених вище списках, стороною відповідача надано копії наказів про переведення працівників на іншу роботу та про припинення трудового договору (контракту) (а.с. 202-211).
29.10.2015 року складено попередження про майбутнє звільнення позивача із займаної посади 30.12.2015 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України, в якому зазначено, що з текстом попередження вона ознайомлена шляхом зачитування 29.12.2015 року, проте підписувати попередження відмовилася, про що був складений відповідний акт (а.с. 55, 56).
На підставі ст. 43 КЗпП України 07.12.2015 року первинній профспілковій організації ЦТП м. Житомира Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» було направлено подання № 09-06/95 на отримання згоди на розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України з позивачем (а.с. 62). За результатом розгляду подання 21.12.2015 року профспілковий комітет надав згоду на розірвання трудового договору з позивачем у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 64).
Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
За частиною 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Пленум Верховного Суду України в п. 19 своєї Постанови від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами) роз'яснив судам, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Виходячи з нормативного тлумачення вищенаведених норм Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу. В першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, для виявлення яких роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишаються на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз повинен бути проведений з врахуванням ряду факторів, зокрема рівня освіти і присвоєної кваліфікації, підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, тимчасового виконання обов'язків більш кваліфікованого працівника, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи, суміщення професій, тощо. Крім цього, однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника, а тому при визначенні рівня продуктивності праці слід враховувати, в тому числі, й наявність в працівника дисциплінарних стягнень.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов до висновку, що внаслідок змін в організації виробництва і праці в ПАТ «Укртелеком» відбулося скорочення штату працівників, позивача було своєчасно попереджено про майбутнє звільнення, при порівняльному аналізі продуктивності праці і кваліфікації працівників було вірно встановлено, що позивач не мала переважного права на залишення на роботі, так як попри те, що вона має стаж роботи в галузі 35 років, а інший працівник ОСОБА_4, яка має стаж роботи в галузі 29 років та була залишена на роботі, має більш високу продуктивність праці з огляду на те, що вона може працювати на двох типах АТС, а позивач лише на одній. Окрім того, ОСОБА_4 має неповну вищу освіту та пройшла курси підвищення кваліфікації, а позивач має професійно-технічну освіту.
Разом з тим, стороною відповідача не доведено достатніми належними та допустимими доказами того, що позивач перед її звільненням була ознайомлена роботодавцем з наданими в судовому засіданні списками вакантних посад станом на 22.10.2015 року, 16.11.2015 року, 23.11.2015 року та 16.12.2015 року, або відмовилася від ознайомлення саме із цими списками, оскільки представниками відповідача не спростовано твердження позивача про те, що їй для ознайомлення було надано інші списки, в яких жодної вільної посади в Житомирській філії ПАТ «Укртелеком», яку вона могла займати, не було.
Окрім того, викликає сумнів відповідність дійсності відомостей, відображених в актах від 16.11.2015 року, 26.11.2015 року та 16.12.2015 року про відмову позивача від ознайомлення зі списком вакантних посад, так як вказаний у них працівник ОСОБА_9, допитаний в суді як свідок, заперечував підписання ним цих актів, зазначивши, що він не був присутнім під час їх складання.
Таким чином, на переконання суду, звільнення позивача з посади електромонтера станційного устаткування електрозв'язку 5 розряду є незаконним, зважаючи на те, щопри звільненні позивача були порушені її права на ознайомлення з усіма наявними до часу її звільнення вакантними посадами та на переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, де вона працювала, у зв'язку з тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу було запропоновано всі існуючі вакантні посади згідно переліку вакантних посад станом на 22.10.2015 року (а.с. 90-106), станом на 16.11.2015 року (а.с. 108-111), станом на 23.11.2015 року (а.с. 112-119), станом на 16.12.2015 року (а.с. 120-126), вона відмовилася від цих посад та від ознайомлення з ними, у справі відсутні.
За наведених обставин наказ про звільнення позивача з роботи є незаконним і тому оскільки трудові права позивача підлягають захисту, суд поновлює її на роботі з наступного дня після її звільнення, а саме з 31.12.2015 року.
Відповідно до ч. 1, 2 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
У п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Оскільки суд дійшов до висновку про незаконність звільнення позивача із займаної ним посади та поновлює його на роботі, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу по день постановлення рішення.
Розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, починаючи з наступного робочого дня після звільнення - 31.12.2015 року по день ухвалення рішення - 06.07.2017 року становить 47780,98 грн. за вирахуванням податків та обов'язкових платежів з розрахунку: 5449,89 грн. : 43 дні = 126,74 грн.; 377 днів х 126,74 грн. = 47780,98 грн., де 5449,89 грн. - розмір заробітної плати позивача за два повні останні місяці роботи (жовтень і листопад 2015 року), 43 дні - сумарна кількість робочих днів за жовтень і листопад 2015 року, 126,74 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, 377 - сумарна кількість робочих днів за період з 31.12.2015 року по 06.07.2017 року.
Розрахунок середнього заробітку проведено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та згідно довідки Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» від 18.01.2016 року (а.с. 17).
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами) роз'яснено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд вважає, що внаслідок незаконного звільнення позивача з роботи, тривалість часу, протягом якого право позивача було порушеним з вини відповідача, позивачу було завдано моральних страждань, які вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Однак заявлений позивачем розмір на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди нею достатньою мірою не підтверджений, а тому суд вважає за можливе частково задовольнити позов у цій частині і визначає, що на відшкодування моральної шкоди позивача з відповідача підлягає стягненню 1000,00 грн.
Оскільки позивач, будучи інвалідом ІІ групи, звільнена від сплати судового збору за подання позову, суд стягує з відповідача в дохід держави за вимогами немайнового та майнового характеру 1102,40 грн. судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 40, 42, 43, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами), Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами), Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (із змінами), ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) № 790-к керівника Житомирської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» від 30 грудня 2015 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 за скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді електромонтера станційного устаткування електрозв'язку 5 розряду Житомирської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» з 31 грудня 2015 року.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 47780,98 грн. за вирахування податків та обов'язкових платежів та 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укртелеком» у дохід держави 1102,40 грн. судового збору.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя Л.М. Семенцова