Справа № 161/5413/17
Провадження № 2/161/2230/17
11 липня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
при секретарі - Козак О.А.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1,
відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач звернулась в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.05.2016 року помер її колишній чоловік ОСОБА_8.
Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, яка складається з житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями в с. Липини Луцького району вул. Шкільна, 3.
На випадок своєї смерті ОСОБА_8 склав заповіт, яким все належне йому майно заповів їй.
Зазначає, що не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок та земельну ділянку.
У зв'язку з чим просить визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті чоловіка, а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в с. Липини Луцького району вул. Шкільна, 3.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у заяві та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_9 та її представник в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні, пояснивши, що спорудження будинку проводилось за спільні кошти подружжя, отже він є сумісною власністю подружжя.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнали, не заперечували щодо його задоволення.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідків, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.05.2016 року помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕГ №198004 від 29.11.2016 року (а.с. 5).
Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями в с. Липини Луцького району вул. Шкільна, 3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с. ), витягом з погосподарської книги №7 за 2016 рік (а.с. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до заповіту від 14.03.2013 року, посвідченого Липинською сільською радою, ОСОБА_8 все належне йому майно заповів ОСОБА_6 (а.с. 10).
Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, з 04.07.2008 року ОСОБА_8 перебував у шлюбі з ОСОБА_2, який зареєстрований виконавчим комітетом Липинської сільської ради Луцького району Волинської області, актовий запис №4, що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження серії І-УГ №104743 (а.с. ).
При цьому, як вбачається із акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку,його будівництво розпочато в червні 2007 року і завершено у вересні 2007 року (а.с. ).
Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 суду вказали, що будівництво спірного будинку та господарських споруд було розпочато спільно ОСОБА_8 та ОСОБА_13 ще до реєстрації шлюбу за кілька років.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 Сімейного Кодексу України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Таким чином, зваживши на представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що спірне будинковолодіння є спільною власністю подружжя і ОСОБА_13 відповідно належить ? його частини.
Частиною 1 ст. 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Як вбачається із пенсійного посвідчення серії ААИ №538356, ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ-ї групи (а.с. ), а тому у відповідності до ч.1 ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_8, тобто ще на ? його частину (1/2:2).
При цьому, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів і спадкової справи, судом встановлено, що ОСОБА_6 прийняли спадщину шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину в порядку ст. 1269 ЦК України. Про відмову від прийняття спадщини не заявляла.
Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи частку в майні подружжя і обов'язкову частку ОСОБА_2, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на ? частку спадкового майна після смерті ОСОБА_8
Відповідно до ст. 88 ЦАК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 слід стягнути 269,31 грн. судових витрат пропорційно до задоволених вимог.
Разом з тим, доводи представника позивача про будівництво спірного будинку за кошти померлого, які він отримав від реалізації іншого спадкового майна і тим самим належність його на праві особистої приватної власності спростовується письмовими доказами, а саме: свідоцтвом про право власності на вказану нерухомість, з якого слідує, що дане право зареєстроване 20.08.2008 року, тобто в період шлюбу і відповідно до вимог чинного законодавства саме з цього часу особа набуває на відповідній правовій підставі юридичне право на нього.
А тому, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 58, 60, 88, 130, 209, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 1222, 1235, 1241, 1268 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частину спадкового майна після смерті ОСОБА_8, який помер 29.05.2016 року, а саме: на ? частину житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами і будівлями в с. Липини Луцького району, вул. Шкільна, 3.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 31 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк