Справа № 159/2329/17
Провадження № 2-а/159/180/17
13 липня 2017 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Лесика В.О.
при секретарі - Жукової Ю.В.
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - Романець А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону УПП у м. Луцьку ДПП лейтенанта поліції Романець Андрія Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення АР№865761 від 20 червня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Позов обґрунтовується наступними обставинами: постановою у справі про адміністративне правопорушення АР№865761 від 20 червня 2017 року винесеною інспектором роти №1 батальйону УПП у м.Луцьку ДПП Романець Андрієм Юрійовичем позивача піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Згідно оскаржуваної постанови він 20 червня 2017 року о 10.20 год. на автодорозі М-19 (Доманове- Ковель-Чернівці-Теребляче) 125 км, під час руху транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN Caddy» н.з.НОМЕР_1 користувався засобами зв'язку тримаючи їх у руках, а саме розмовляв по мобільному телефоні, чим порушив вимоги п.2.9 (д) Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Заперечує факт вчинення ним правопорушення, зазначеного у оскаржуваній постанові і вважає оскаржувану постанову незаконною. Зокрема, не заперечуючи факту проїзду вказаним в оскаржуваній постанові транспортним засобом у час та місці зазначених у оскаржуваній постанові, однак заперечує факт вчинення ним правопорушення, зазначеного у постанові. Не заперечує тієї обставини, що був зупинений відповідачем у справі, який назвав причиною зупинки порушення позивачем вимоги п.2.9 (д) ПДР. З вказаними звинуваченнями інспектора роти №1 батальйону УПП у м.Луцьку ДПП позивач не погодився, зазначивши останньому свої заперечення. Разом з тим, за відсутності будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, відповідачем було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. З посиланням на норми чинного законодавства прохає задовольнити позов.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з підстав, зазначених у адміністративному позові. Прохають суд визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення АР№865761 від 20 червня 2017 року щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідач Романець А.Ю. позову не визнав і заперечив проти його задоволення. Пояснив, що в той час разом зі своїм колегою ОСОБА_4 на службовому автомобілі слідували назустріч ОСОБА_1 та бачили як останній під час руху розмовляв по мобільному телефону, а тому ними було прийнято рішення про зупинку автомобіля. Після зупинки було запропоновано ОСОБА_1 надати мобільний телефон з метою перевірки та фіксування часу розмови на що той відповів відмовлено, а тому було прийнято рішення про винесення відповідної постанови.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_4 дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов безпідставний і задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно оскаржуваної постанови позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 20 червня 2017 року о 10.20 год. на автодорозі М19 (Доманове-Ковель-Чернівці-Теребляче) 125 км, під час руху транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN Caddy» н.з.НОМЕР_1 користувався засобами зв'язку тримаючи їх у руках, а саме розмовляв по мобільному телефоні,чим порушив вимоги п.2.9 (д) Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. За скоєне правопорушення позивача було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Як убачається з адміністративного позову позивач визнав обставини, зазначені у оскаржуваній постанові, зокрема факт проїзду у час та місці вказаних у оскаржуваній постанові по автодорозі на 125 км М19 (Доманове+Ковель-Чернівці-Теребляче) .
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам ст. 283,284 КУпАП України. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Із змісту адміністративного позову убачається, що постанова про адміністративне правопорушення винесена у присутності порушника, тобто позивача за адміністративним позовом. Позивачеві було надано право надати свої пояснення щодо наявності в його діях складу інкримінованого правопорушення, висловити свої доводи та зазначити докази на заперечення своєї вини у вчиненні правопорушення.
Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову позивач посилається на відсутність в його діях складу правопорушення, вказуючи що під час руху транспортним засобом, не розмовляв по мобільному телефоні.
У статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, які встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він 20.06.2017 року здійснював патрулювання разом з інспектором поліції Романець А.О.та рухались на службовому автомобілі назустріч ОСОБА_1 і бачили як останній під час руху розмовляв по мобільному телефону, а тому ними було прийнято рішення про зупинку автомобіля. Після зупинки було запропоновано ОСОБА_1 надати мобільний телефон з метою перевірки та фіксування часу розмови на що той відмовив, а тому було прийнято рішення про винесення відповідної постанови. Позивач ОСОБА_1 не був згідний з даним порушенням, тому він (свідок) склав відповідний рапорт.
Об'єктивні дані, якій б свідчили про зацікавленість свідка у результаті розгляду даної справи, позивачем суду не надані. Той факт, що свідок ОСОБА_4 є співробітником поліції, сам по собі, на думку суду, не свідчить про його зацікавленість у результаті розгляду даної справи.
Зазначений свідок приведений судом до присяги та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від дачі показань за ст.ст. 384, 385 КК України, що підтверджується його підписом, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів дані покази.
Таким чином, факт порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме: «користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання)» є встановленим в судовому засіданні.
Судом також встановлено, що поліцейський в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція) затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853.
Згідно з п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, частина друга і третя статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Аналізуючи вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку, що постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено; факт вчинення позивачем правопорушення знайшов своє підтвердження в суді. А тому, відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 8-11, 86, 69-70, 94, 105, 128, 158-163 КАС України, ч.2 ст.122, 245, 258, 279, 286, 280 КпАП України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону УПП у м. Луцьку ДПП лейтенанта поліції Романець Андрія Юрійовича про визнання дій інспектора незаконними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - відмовити.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає
Головуючий:В. О. Лесик