"13" липня 2017 р.Справа № 916/2615/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ліпчанської Н.В.,
суддів: Лисенко В.А., Принцевської Н.М.,
(Склад колегії суддів визначено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.05.2017)
секретар судового засідання: Іванов І.В.
За участю повноважних представників сторін:
від ДП «Санаторій «Лермонтовський»- ОСОБА_1,
від ПрАТ ЛОЗ ПУ «Укрпрофоздоровниця»- ОСОБА_2,
від ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський» ЗАТ ЛОЗ ПУ «Укрпрофоздоровниця»- ОСОБА_2,
від Міністерства юстиції ОСОБА_3,
від Фонду державного майна ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Санаторій "Лермонтовський" та Міністерства юстиції України
на рішення господарського суду Одеської області від 10 квітня 2017 року
у справі №916/2615/15 за нововиявленими обставинами
за заявою Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій “Лермонтовський” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” на рішення господарського суду Одеської області від 03 вересня 2015 року у справі №916/2615/16
за позовом Державного підприємства “Санаторій “Лермонтовський”
до відповідачів:
1.Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” ;
2.Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій “Лермонтовський” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1.Міністерства юстиції України;
2.Фонду державного майна України,
про виселення з займаних нежитлових приміщень,
26 червня 2015 року Державне підприємство «Санаторій «Лермонтовський» (далі- ДП «Санаторій «Лермонтовський») звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (далі- ПрАТ ЛОЗ ПУ «Укрпрофоздоровниця») та Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій “Лермонтовський” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (далі- ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський» ЗАТ ЛОЗ ПУ «Укрпрофоздоровниця») про виселення з займаних нежитлових приміщень (т.1, а.с.4-12).
Позовні вимоги вмотивовані порушенням з боку посадових осіб ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський» ЗАТ ЛОЗ ПУ «Укрпрофоздоровниця» речових прав позивача на володіння та користування належним йому майном - комплексом будівель та споруд загальною площею 12 663 кв.м., що знаходяться у м. Одесі по провулку Лермонтовському, 2.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03 вересня 2015 року (т.3, а.с. 17-29), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року (т.3, а.с.135-148) та постановою Вищого господарського суду України від 26 січня 2016 року (т.4, а.с.10-18), відмовлено в задоволенні позову ДП „Санаторій „Лермонтовський” до ПрАТ ЛОЗ ПУ «Укрпрофоздоровниця». Задоволено частково позов ДП „Санаторій „Лермонтовський” до ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський» ЗАТ ЛОЗ ПУ «Укрпрофоздоровниця». Виселено ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський» ЗАТ ЛОЗ ПУ «Укрпрофоздоровниця» з займаних будівель та споруд., що знаходяться у м. Одесі по провулку Лермонтовському, 2: літера „В” - лікувальний корпус; літера „Д” - корпус №2; літера „Е, Е1, Е2” - корпус №1; літера „Ж” - корпус № 5; літера „З,М” - грязелікарня; літера „Н” - котельна; літера „О” - майстерня; літера „Л” - сушка; літера „И” - клуб та поліклініка; літера „Й” - кінобудка; літера „ЬІ” - естрада; літера „П” - водонапірна башта; літера „С” - їдальня; літера „Р, Ю” - адмін. корпус; літера „Я, Я1” - експериментально-монтажний цех; літера „Т” -дитячий садок та аптека; літера „Ф, Э, Щ” - житлові; літера „Ш” - радонова лабораторія; літера „Ч” - приймальне відділення; літера „У” - корпус №4; №1, 2, 26, 36 - кіоски; №10,31, „Ц” - трансформаторні будки; №24 - газобалонна; №11, 12, 13, 14, 15, 16 - аеросолярій; №25, 23, 4, 5, 6, 7, 8, 27, 28 - сараї; №32 - гараж; №3, 17, 18, 21, 22 - навіси; №19 - душова літня; № 20, 9 - убиральні; №35 - танцювальний майданчик; №37 - спортивний майданчик; №38 - метео-майданчик; №ІІІ - VIII - оранжерея; №І - мостіння; №39 - 47 - ворота; №48 - 52 - забори; №29 - резервні запаси води; №11 - бетонний борт; №ІХ - фонтан; №Х-ХХІХ - грязеві басейни. Відмовлено в задоволенні позову ДП „Санаторій „Лермонтовський” до ДП „Клінічний санаторій „Лермонтовський” ЗАТ „ЛОЗ ПУ „Укрпрофоздоровниця” про виселення з займаних будівель та споруд, що знаходяться у м. Одесі по провулку Лермонтовському, 2: літера „Г” - гуртожиток та пральня, літера „X” - бібліотека та перукарня, а також вирішено питання щодо судових витрат.
13 березня 2017 року Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Лермонтовський» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» звернулось до господарського суду Одеської області з заявою в порядку ст.112 ГПК України про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 03 вересня 2015 року у справі №916/2615/15 за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що на момент розгляду справи Державне підприємство “Санаторій “Лермонтовський” не мало жодних речових прав на будівлі та споруди санаторію “Лермонтовський”, розміщені у м. Одесі по пров. Лермонтовському, 2, про що не було і не могло бути відомо ні сторонам у справі, ні суду (т.5, а.с.1-7).
Рішенням господарського суду Одеської області від 10 квітня 2017 року задоволено заяву Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами скасовано Рішення Господарського суду Одеської області від 03 вересня 2015 року, в задоволені позову Державного підприємства «Санаторій «Лермонтовський» до ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» відмовлено у повному обсязі, а також вирішено питання щодо судових витрат (т.5, а.с.87-98).
Місцевий господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду Одеської області від 03 вересня 2015 року за нововиявленими обставинами, дійшов висновку, що на час розгляду справи існували матеріально-правові факти, які мали значення для правильного вирішення спору та були б підставами для відмови у позові, зокрема те, що на момент розгляду справи Державне підприємство «Санаторій «Лермонтовський» не мало жодних речових прав на будівлі та споруди санаторію «Лермонтовський», розміщені у м. Одесі по пров. Лермонтовському, 2, оскільки за Міністерством юстиції України було незаконно зареєстровано право власності на будівлі та споруди санаторію «Лермонтовський», у зв'язку з чим останнє за час незаконної реєстрації не мало права розпоряджатись зазначеним майном, в тому числі передавати його у господарське відання Державному підприємству «Санаторій «Лермонтовський».
Не погоджуючись з рішенням суду, Державне підприємство «Санаторій «Лермонтовський» (вх.№2011/17 від 03.05.2017) та Міністерство юстиції України (вх.№2153/17 від 12.05.2017) звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення місцевого господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким залишити в силі Рішення Господарського суду Одеської області від 03 вересня 2015 року.
Державне підприємство «Санаторій «Лермонтовський» у скарзі зазначає, що судом в порушення приписів ст. 113 ГПК України не перевірено дотримання заявником строку подачі заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Підприємство зауважує, що звернення Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» із заявою про перегляд рішення суду відбулось із порушенням процесуального строку.
При цьому, на думку особи, яка звернулась з апеляційною скаргою, в основу перегляду рішення господарського суду від 03.09.2015 покладено рішення Господарського суду Одеської області від 11.01.2017 у справі № 916/2876/16, яке не набрало законної сили, відтак факти та обставини цього судового рішення не могли прийматись судом до уваги під час перегляду у даній господарській справі.
В апеляційній скарзі Підприємство зазначає про необгрунтованість та надуманість визначення нововиявленої обставини, зокрема, яка міститься в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 у справі № 815/1468/15 та/або встановлення наслідкових зв'язків із позбавлення цим рішенням права власності держави в особі Міністерства юстиції України та господарського відання Державного підприємства «Санаторій «Лермонтовський» на нежитлові приміщення санаторію.
Державне підприємство «Санаторій «Лермонтовський» вважає, що місцевий господарський суд дійшов невірних висновків щодо вказаної постанови, результатом чого стало прийняття незаконного рішення.
Також, на думку Підприємства, місцевим господарським судом не надано належної оцінки праву власності держави на нежитлові приміщення санаторію «Лермонтовський», яке зареєстровано 01.03.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При цьому, Міністерство юстиції України в апеляційній скарзі наполягає на порушенні судом вимог процесуального законодавства згідно з приписами ст. ст. 112, 113 ГПК України. Підставами перегляду рішення суду, заявником визначені факти та висновки, викладені у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 у справі №815/1468/15 та рішенні Господарського суду Одеської області від 11.01.017 у справі №916/2876/16.
На думку Міністерства, господарським судом першої інстанції не враховано, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 у справі №815/1468/15 була підставою для перегляду зазначеного рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами за заявою Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 25.02.2016.
Крім того, Міністерство зауважує, що чинним законодавством не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в повному обсязі. Господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. Аналогічна позиція викладена у пункті 8.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17«Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» від 26 грудня 2011 року № 17 (далі - Постанова).
В апелянтом зазначено, що місцевим господарським судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 у справі №815/1468/15 були визнанні протиправними дії щодо проведення реєстрації за державою в особі Міністерства юстиції України права власності на нежитлові будівлі майнового комплексу, як наслідок протиправності подальшої передачі майна в господарське відання Державному підприємству «Санаторій «Лермонтовський» та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також суд зазначає, що у позивача Державного підприємства «Санаторій «Лермонтовський» на день розгляду справи були відсутні речові права на державне майно, у тому числі на спірний майновий комплекс.
При цьому, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 у справі № 815/1468/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_5, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_6, треті особи: ДП «Санаторій «Лермонтовський» про визнання дій протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 закрито провадження в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності.
Ухвалою роз'яснено право, що позовна вимога позивача про скасування свідоцтва про право власності № 33658051 від 16.02.2015 року, що стало підставою виникнення у держави в особі Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622 права власності на нежитлові будівлі майнового комплексу, що розміщені за адресою: м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2, належить до розгляду у Господарському суді в порядку господарського судочинства, оскільки вона стосується захисту порушених майнових прав.
Ухвала набрала законної сили, не оскаржувалась.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Клінічний санаторій Лермонтовський Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Дочірнього підприємства Клінічний санаторій Лермонтовський Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця задоволено частково.
Визнано незаконним та скасувано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19351779 від 14.02.2015року 14:56:35год., прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби України ОСОБА_5.
Визнано протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 стосовно внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 8737146 від 14.02.2015року о 09:58:37год. про реєстрацію за державою в особі Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, права власності на нежитлові будівлі майнового комплексу, що розміщені за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2 та скасувати цей запис.
Визнано протиправною видачу державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 свідоцтва про право власності № 3365805 Івід 16.02.2015року. У задоволенні решти позову відмовлено.
Отже, станом на сьогоднішній день свідоцтво про державну реєстрацію права власності на приміщення Санаторію «Лермонтовський» за державою в особі Міністерства юстиції України чинне та не скасовано.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що рішення господарського суду Одеської області від 11.01.2011 у справі № 916/2876/16, 6на яке посилається суд, - скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю на підставі .Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2017. Таким чином, факти та обставини рішення суду першої інстанції у справі № 916/2876/16 не можуть прийматись судом до уваги.
Щодо зазначення нововиявленої обставини в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 по справі № 815/1468/15 та/або встановлення наслідкових зв'язків із позбавлення цим рішенням права власності держави в особі Міністерства юстиції України та господарського відання Державного підприємства «Санаторій «Лермонтовський» на нежитлові приміщення санаторію є необґрунтованими.
Суд першої інстанції дійшов не вірних висновків щодо вказаної постанови, результатом чого стало винесення незаконного рішення.
Також, судом не надано належної оцінки тому, що право власності держави на нежитлові приміщення санаторію «Лермонтовський» 01.03.2017 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про віднесення нерухомого майна санаторію «Лермонтовський» у м. Одесі до сфери управління Міністерства юстиції» № 52-р від 21.01.2015, накази Міністерства юстиції України від 28.01.2015 року № 29/7 «Щодо деяких питань управління майном Міністерства юстиції», від 28.01.2015 року № 28/7 «Про проведення інвентаризації», від 30.01.2015 № 31/7 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції від 28.01.2015 № 28/7 «Про проведення інвентаризації» є чинними та не скасовані.
До Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Дочернього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (вх.№2011/17 від 12.06.2017) просить залишити рішення без змін, а скаргу- без задоволення.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.05.2017 у складі колегії суддів Ліпчанської Н.В., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М. прийнята апеляційна скарга Державного підприємства "Санаторій Лермонтовський " до свого провадження.
На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.05.2017 склад колегії змінено у зв'язку з перебуванням судді Діброви Г.І. у відрядженні. Склад колегії суддів визначено : ОСОБА_7 - головуючий, судді Лисенко В.А., Принцевська Н.М.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у складі колегії суддів Ліпчанської Н.В., суддів Лисенко В.А., Принцевської Н.М. прийнята апеляційна скарга Міністерства юстиції України до свого провадження з об'єднанням для спільного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Санаторій Лермонтовський " .
Ухвалами суду від 31 травня та 10 липня 2014 р. розгляд справи призначено на іншу дату у зв'язку з перебуванням судді Ліпчанської Н.В. на лікарняному.
Судове засідання 13.07.2017, у зв'язку з проблемами з голосовими зв'язками за дорученням головуючого судді Ліпчанської Н.В. проведено суддею-учасником колегії ОСОБА_8
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із протоколом від 13.07.2017 у судовому засіданні суддею-учасником колегії ОСОБА_8 відкрито судове засідання, повідомлено про повне технічне фіксування судового засідання, перевірено повноваження та оголошено явку учасників процесу. Представникам роз'яснено процесуальні права та обов'язки, в тому числі право заявляти відводи. Після зазначеного, суд перейшов до розгляду справи по суті, після чого представник ДП «Санаторій «Лермонтовський» почав виступ. В подальшому судом було оголошено технічну перерву на дві години, у зв'язку з повідомленням про мінування будівлі суду.
Після проведення слідчих дій фахівцями вибухотехнічної служби та Національної поліції вибухових пристроїв не було виявлено. Роботу суду поновлено.
При цьому, як вбачається з протоколу судового засідання, 13.07.2017 після технічної перерви розгляду справи по суті продовжено.
Від представника Міністерства юстиції України надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому Міністерство зазначає про необхідність доручення до матеріалів спраи копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.03.2017 та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.04.2017.
Між тим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання Міністерства юстиції України (вх..№2011/17 від 13.07.2017).
Відповідно до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів зазначає.
З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, що рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2011р., залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. і Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013р. у справі № 9/17-4164-2011, задоволено у повному обсязі позов Прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів - Виконавчого комітету Одеської міської ради, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій “Лермонтовський” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”: визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради “Про оформлення свідоцтв на право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” на об'єкти нерухомого майна санаторію “Лермонтовський” розташовані за адресами: пров. Лермонтовський, 2, вул. Белінського, 7” від 04.07.2002 р. № 151; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі № 021961 від 17.07.2002 р., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (код ЄДРПОУ 02583780); визнано за державою в особі Фонду Державного майна України право власності на нежитлові будівлі майнового комплексу санаторію “Лермонтовський”, загальною площею 12663кв.м., що знаходяться у м. Одесі по провулку Лермонтовському,2.
В подальшому, Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про віднесення нерухомого майна санаторію “Лермонтовський” у м. Одесі до сфери управління Міністерства юстиції” від 21.01.2015 р. №52-р з метою реалізації соціальної функції держави в частині створення умов для реабілітаційного лікування і оздоровлення працівників системи органів юстиції, Державної пенітенціарної служби, Державної архівної служби, у тому числі тих працівників та членів їх сімей, які переміщуються з тимчасово окупованої території України (Автономної Республіки Крим та м. Севастополя) та районів проведення антитерористичної операції (Донецької і Луганської областей), а також учасників антитерористичної операції, будівлі та споруди санаторію “Лермонтовський” по пров. Лермонтовському, 2 у м. Одесі за переліком згідно з додатком віднесені до сфери управління Міністерства юстиції України для забезпечення ефективного використання цього майна за цільовим призначенням.
Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2015р. №29/7 “Щодо деяких питань управління майном Міністерства юстиції” до сфери управління Мінюсту прийнято нерухоме майно санаторію “Лермонтовський” за переліком згідно із додатком 1. Утворено на базі нерухомого майна санаторію “Лермонтовський”, прийнятого до сфери управління Мін'юсту, державне підприємство “Санаторій “Лермонтовський” (пров. Лермонтовський, 2, м. Одеса, 65014). Встановлено, що статутний капітал державного підприємства “Санаторій “Лермонтовський” формується шляхом передачі у встановленому порядку до нього нерухомого майна санаторію “Лермонтовський”. Майно та майнові права закріплюються за державним підприємством “Санаторій “Лермонтовський” на праві господарського відання.
Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 16.02.2015р. індексний номер 33658051, відповідно до якого нежитлові будівлі майнового комплексу за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2, загальною площею 12633 кв.м., належать Державі в особі Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 00015622, із розміром частки 1/1.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.02.2015р. №33659305 об'єкт нерухомого майна, право власності на який належить Державі в особі Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 00015622, із розміром частки 1/1, в цілому складається з нежитлових будівель майнового комплексу за адресою Одеська область, м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2, загальною площею 126663кв.м., а саме: літ. “В” - лікувальний корпус; літ. “Г” - гуртожиток та пральня; літ. “Д” - корпус № 2; літ. “Е, Е1, Е2” - корпус № 1; літ. “Ж” - корпус № 5; літ. “З,М” - грязелікарня; літ. “Н” - котельна; літ. “О” - майстерня; літ. “Л” - сушка; літ. “И” - клуб та поліклініка; літ. “Й” - кінобудка; літ. “ЬІ” - естрада; літ. “X” - бібліотека та перукарня; літ. “П” - водонапірна башта; літ. “С” - їдальня; літ. “Р, Ю” - адмін. корпус; літера “Я, Я1” - експериментально-монтажний цех; літ. “Т” - дитячий садок та аптека; літ. “Ф, Э, Щ” - житлові; літ. “Ш” - радонова лабораторія; літ. “Ч” - приймальне відділення; літ. “У” - корпус № 4; № 1, 2, 26, 36 - кіоски; №10,31, “Ц” - трансформаторні будки; №24 - газобалонна; № 11, 12, 13, 14, 15, 16 - аеросолярій; № 25, 23, 4, 5, 6, 7, 8, 27, 28 - сараї; № 32 - гараж; № 3, 17, 18, 21, 22 - навіси; № 19 - душова літня; № 20, 9 - убиральні; № 35 - танцювальний майданчик; № 37 - спортивний майданчик; № 38 - метео-майданчик; № ІІІ-VIII - оранжерея; № І - мостіння; № 39 - 47 - ворота; № 48 - 52 - забори; № 29 - резервні запаси води; № 11 - бетонний борт; № ІХ - фонтан; № Х-ХХІХ - грязеві басейни.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.03.2015 № 34458116 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2015р. № 29/7 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 19738130 від 03.03.2015р. та внесено запис про реєстрацію господарського відання Держаного підприємства “Санаторій “Лермонтовський” на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі майнового комплексу за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2, загальною площею 126663 кв.м.
За вищевикладених обставин, суд першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, частково задовольнив позовні вимоги Державного підприємства “Санаторій “Лермонтовський”, оскільки відповідно до ст.ст.326,328,329 ЦК України, ст.ст.136,144 ГК України, положень Закону України “Про управління об'єктами державної власності” позивач був особою, яка на момент розгляду справи здійснювала повноваження господарського відання стосовно спірного майна, а Дочірнє підприємство “Клінічний санаторій “Лермонтовський” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” чинить йому перешкоди у користуванні власністю, утримуючи об'єкти нерухомості санаторію “Лермонтовський”.
Однак, як стало відомо заявнику, на час розгляду справи існували матеріально-правові факти, які мали значення для правильного вирішення спору, зокрема те, що на момент розгляду справи Державне підприємство “Санаторій “Лермонтовський” не мало жодних речових прав на будівлі та споруди санаторію “Лермонтовський”, розміщені у м. Одесі по пров. Лермонтовському, 2, оскільки за Міністерством юстиції України незаконно зареєстровано право власності на будівлі та споруди санаторію “Лермонтовський”, що встановлено Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015р. у справі № 815/1468/15, яка набрала законної сили.
Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Зокрема, підставою для перегляду судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є:
-існування під час розгляду справи, але не були відомі заявнику;
- є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а, отже, і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта;
- виявлені після набрання чинності судовим актом.
Згідно ст. 113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При ньому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 1 12 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.
Статтею 114 ГПК України передбачено, що перегляд за нововиявленими обставинами рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським суд прийняв ці судові рішення.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 “Про деякі питання практику перегляду, рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” необхідними ознаками існування ново виявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те. що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Приймаючи рішення у даній справі, яким були задоволені вимоги Державного підприємства “Санаторій “Лермонтовський”, суд першої, апеляційної та касаційної інстанцій виходили з того, що зі змісту норм ст.ст.326,328,329 ЦК України, ст.ст.136,144 ГК України, положень Закону України “Про управління об'єктами державної власності” Державне підприємство “Санаторій “Лермонтовський” є особою, яка на момент розгляду справи здійснювала повноваження господарського відання стосовно спірного майна, а Дочірнє підприємство “Клінічний санаторій “Лермонтовський” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” чинити йому перешкоди у користуванні власністю, утримуючи об'єкти нерухомості санаторію “Лермонтовський”.
Однак, судом встановлено, що Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015р. у справі № 815/1468/15 частково задоволено адміністративний позов Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій “Лермонтовський” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих профспілок України “Укрпрофоздоровниця” до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора реєстраційної служби України ОСОБА_5, Реєстраційної служби ГУЮ в Одеській області, Державного реєстратора Реєстраційної служби ГУЮ в Одеській області ОСОБА_6 про визнання дій протиправними та скасування рішень, а саме:
-визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19351779 від 14.02.2015р. 14:56:35 год., прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби України ОСОБА_5;
-визнано протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 стосовно внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності №8737146 від 14.02.2015р. о 09:58:37 год. про реєстрацію за державою в особі міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, права власності на нежитлові будівлі майнового комплексу, що розміщені за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2, та скасовано цей запис;
-визнано протиправною видачу державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 Свідоцтва про право власності №33658051 від 16.02.2015р.
Частиною 5 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлена протиправність проведення реєстрації за державою в особі Міністерства юстиції України права власності на нежитлові будівлі майнового комплексу, розміщені за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2.
Згідно ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 135 Господарського кодексу України встановлено, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 3 статті 73 ГК України передбачено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи оперативного управління.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 74 ГУ України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, для наявності у позивача - Державного підприємства “Санаторій “Лермонтовський” права господарського відання на нежитлові будівлі майнового комплексу, розміщеного за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, за органом управління державним майном, яким є Міністерство юстиції України, має бути зареєстровано відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на це нерухоме майно.
Приймаючи до уваги встановлення Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015р. у справі № 815/1468/15 протиправності проведення реєстрації за державою в особі Міністерства юстиції України права власності на нежитлові будівлі майнового комплексу, розміщені за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2, останнє як на момент звернення позивача з позовом по цій справі, так і на момент вирішення спору, не мало права передавати спірні будівлі у господарське відання Державного підприємства “Санаторій “Лермонтовський”, відповідно станом на день розгляду справи у позивача були відсутні права господарського віданні на нежитлові будівлі майнового комплексу загальною площею 12663кв.м., розташовані за адресою: м.Одеса, пров. Лермонтовський, 2, оскільки право розпорядження державним майном у органу управління цим майном може існувати тільки за наявності державної реєстрації за державою в особі відповідного органу управління права державної власності на вищевказане нерухоме майно.
Таким чином, обставини, які були покладені в основу Рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2015р. у даній справі та діяли на момент його прийняття судом на даний час визнані протиправними та скасовані, у зв'язку з чим вказане рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відтак, вищезазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. При цьому, захисту підлягає не будь-який інтерес, а саме охоронюваний законом, законний.
Так, інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави чи “всіх співвітчизників” або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права.
Поняття “охоронюваний законом інтерес” треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (рішення Конституційного суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004).
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Федоренко проти України” від 30.06.2006р. визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути “існуючим майном” або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні “виправданими очікуваннями” щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Таким чином суд пкершої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову за відсутністю державної реєстрації речового права.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права не приймаються судовою колегією до уваги як безпідставні.
Так звертаючись із відповідногю заявою заявник поклав у якості підстав судове рішення по справі № 916/2876/16 , про існування якого дізналось лише 27 лютого 2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. На той час ніяких відомостей про його скасування не було зазначено.
Частиною 1 ст. 113 ГПК України встановлено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» № 17 від 26 грудня 2011 року днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 ГПК ( 1798-12 ), слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» № 17 від 26 грудня 2011 року до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками .існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Таким чином судова колегія вважає, що заявником не пропущений строк на звернення до суду із зазнаяеною заявою, а тому доводи, визначені в апеляційних скаргах про порушенням строків звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами судова колегія відхиляє.
Доводи апеляційних скарг про скасування судового рішення по справі № 916/2876/16, яке покладено в основу прийнятого рішення, приймаються судовою колегією до уваги, внаслідок чого посилання суду на зазначене рішення підлягає виключенню. Але з урахуванням того, що на час прийняття рішення не було доказів реєстрації права власності за позивачем, зазначені обставини не впливають на правильність прийнятого рішення.
Доводи апеляційних скарг про реєстрацію речового права за позивачем на час розгляду справи не приймаються до уваги, оскільки зазначені докази не надани суду першої інстанції, а відповідна довідка долучена до апеляційної скарги без клопотання про прийняття відповідного доказу судом апеляційної інстанції.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17 травня 2011 року"Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Оскільки апелянтами взагалі не надано правового обгрунтування неможливості надання зазначеної довідки суду першої інстанції, судова колегія не має правових підстав для прийняття зазначеного документу до справи.
Доводи відповідача про незаконну реєстрацію такого права внаслідок наявності відповідного арешту не приймаються до уваги та не оцінюються апеляційною інстанцією внаслідок відхилення залучення відповідного витягу до матеріалів справи.
Доводи апелянтів про те, що Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про віднесення нерухомого майна санаторію «Лермонтовський» у м. Одесі до сфери управління Міністерства юстиції» № 52-р від 21.01.2015, накази Міністерства юстиції України від 28.01.2015 року № 29/7 «Щодо деяких питань управління майном Міністерства юстиції», від 28.01.2015 року № 28/7 «Про проведення інвентаризації», від 30.01.2015 № 31/7 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції від 28.01.2015 № 28/7 «Про проведення інвентаризації» є чинними та не скасовані не приймаються до уваги , оскільки без реєстрації речового права н7е маютьь правового значення.
За таких обставин апеляційні скарги відхиляються судовою колегією как безпідставні, а рішення суду залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105,112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Державного підприємства "Санаторій "Лермонтовський" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2017р. у справі № 916/2615/15- залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя В.А. Лисенко
Суддя Н.М. Принцевська