Рішення від 11.07.2017 по справі 916/1021/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2017 р.Справа № 916/1021/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №2013/02 від 11.07.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №5 від 05.01.2017р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" про стягнення 604 559,62 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" (далі по тексту - ТОВ "Агрофірма "Дністровська") про стягнення суми шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків нанесених державі Україна у розмірі 604 559,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом використання відповідачем водних ресурсів з власної свердловини для виробничих потреб підприємства при відсутності дозволу на спеціальне водокористування. протягом періоду з 01.01.2014р. по 20.12.2016р., внаслідок чого державі Україна було заподіяно збитків.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області, з огляду на їх незаконність та необґрунтованість. Зокрема, відповідач зазначав, що дозвіл на спеціальне водокористування був отриманий ТОВ "Агрофірма "Дністровська" своєчасно, проте втрачений з підстав, які не залежали від волі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20.12.2016р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області було проведено планову перевірку ТОВ "Агрофірма "Дністровська" на предмет дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами проведення якої Державною екологічною інспекцією в Одеській області було складено акт.

Зазначеним актом від 20.12.2016р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області було встановлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, зокрема, використання води з підземних джерел за допомогою власних свердловин без отримання дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 01.01.2014р. по 20.12.2016р.

20.02.2017р. позивач звернувся з претензією №25 до ТОВ "Агрофірма "Дністровська", у відповідності до якої Державною екологічною інспекцією в Одеській області було запропоновано відповідачеві добровільно відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

З додатку до претензії №25 від 20.02.2017р. вбачається, що розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем було здійснено у відповідності до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів №389 від 20.07.2009р. Розмір заподіяної шкоди, який було розраховано у відповідності до зазначеної методики, склав 604 559,62 грн.

З наданих в обґрунтування позову документів, а саме з державної статистичної звітності форми 2-ТП від 05.10.2014р. вбачається, що ТОВ "Агрофірма "Дністровська" у 2014р. було спожито 40,8 тис. куб. м.; у 2015р. відповідно до відомостей звіту про використання води відповідачем було спожито 55,4 тис. куб. м.; з журналу обліку водоспоживання за 2016р. вбачається, що у 2016р. відповідачем було спожито 56,95 тис. куб. м.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не було сплачено розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, Державною екологічною інспекцією в Одеській області було подано позов про стягнення із ТОВ "Агрофірма "Дністровська" заподіяної шкоди, розмір якої становить 604 559,62 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст. 2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року за №1264-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до абзацу п. 1.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” від 27.06.2001р. № 02-5/744 (з наступними змінами доповненнями) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України (далі - Цивільний кодекс), Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. У вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Враховуючи, що позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до ТОВ "Агрофірма "Дністровська" цивільної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, господарський суд вважає за необхідне звернутись до відповідних положень Цивільного кодексу України, якими врегульовано підстави та порядок притягнення до цивільної відповідальності за завдану шкоду.

Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Господарський суд зазначає, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічну правову позицію висловлено у п. 1.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” від 27.06.2001р. № 02-5/744, згідно з яким розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Разом з тим, положеннями п. у п. 1.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” від 27.06.2001р. № 02-5/744 передбачено, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, повинен виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити факт наявності або відсутності у діях ТОВ "Агрофірма "Дністровська" елементів складу цивільного правопорушення, які, в даному випадку, збігаються з елементами складу порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Як зазначалось вище по тексту рішення, факт порушення ТОВ "Агрофірма "Дністровська" вимог природоохоронного законодавства підтверджується актом від 20.12.2016р. на предмет дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, з якого вбачається, що ТОВ "Агрофірма "Дністровська" здійснювало забір підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 01.01.2014р. по 20.12.2016р.

В силу положень п. „г” ч. 1 ст. 39 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” підземні води є природними ресурсами загальнодержавного значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України від 6 червня 1995 року за N 213/95-ВР (з наступними змінами і доповненнями) водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

При цьому, ст. 1 Водного кодексу України встановлено, що під підземними водами розуміють води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Відповідно до ст. 46, ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне першочергово зазначити, що положеннями ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Разом з тим, положеннями ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку, що ТОВ "Агрофірма "Дністровська" було вчинено порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, яке полягає у самовільному використанні підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 01.01.2014р. по 20.12.2016р., що свідчить про порушення відповідачем природоохоронного законодавства.

Як зазначалось по тексу рішення вище, розрахунок заподіяної відповідачем шкоди було здійснено відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів №389 від 20.07.2009р. (з наступними змінами і доповненнями), у відповідності до п. 9.2 якої фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Оскільки обсяг самовільно використаних вод ТОВ "Агрофірма "Дністровська" підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про використання води та журналом обліку водокористування та враховуючи вимоги п. 9.1 Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, якою передбачено, що ставка рентної плати за спеціальне використання води використовується відповідно до ст. 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, господарський суд доходить висновку, що здійснений розрахунок шкоди у розмірі 604 559,62 грн. є правильним та обґрунтованим.

Досліджуючи питання наявності причинно-наслідкового зв'язку між вчиненим ТОВ "Агрофірма "Дністровська" порушенням природоохоронного законодавства та заподіяними збитками, господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем порушення природоохоронного законодавства мало місце в результаті здійснення відповідачем своєї господарської діяльності без отримання відповідних дозволів. Викладені обставини, за переконанням суду, підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку між здійсненим порушенням та завданими ним збитками, а отже, як наслідок, про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області до ТОВ "Агрофірма "Дністровська" про стягнення із останнього розміру заподіяних збитків, які складають 604 559,62 грн.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи ТОВ "Агрофірма "Дністровська", викладені у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459” від 13 березня 2002 р. N 321 видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Господарський суд зазначає, що положеннями ст. 1 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” від 6 вересня 2005 року N 2806-IV ( в редакції згідно з Законом України від 12 лютого 2015 року N 191-VIII) дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, видачею дублікатів, анулюванням документів дозвільного характеру.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” від 6 вересня 2005 року N 2806-IV ( в редакції згідно з Законом України від 12 лютого 2015 року N 191-VIII) суб'єкт господарювання має право на одержання (переоформлення, одержання дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру та подання декларацій за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об'єкта.

З листа Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 10.07.2017р. вбачається, що у задоволенні заяви від 29.08.2013р. щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування ТОВ "Агрофірма "Дністровська" було відмовлено, про що Департаментом екології та природних ресурсів було повідомлено ТОВ "Агрофірма "Дністровська" листом від 24.09.2013р. Окрім того, з листа від 29.06.2017р. Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації було повідомлено Державну екологічну інспекцію в Одеській області, що протягом періоду з 01.01.2014р. по 20.12.2016р. ТОВ "Агрофірма "Дністровська" дозвіл на спеціальне водокористування не надавався.

Викладене вище дозволяє господарському суду дійти висновку про самовільне водокористування ТОВ "Агрофірма "Дністровська" протягом періоду з 01.01.2014р. по 20.12.2016р., з огляду на відсутність жодного доказу на підтвердження наявності у відповідача як самого дозволу на спеціальне водокористування, так і доказів на підтвердження факту звернення до уповноважених органів з метою отримання дублікату вказаного дозволу.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Державною екологічною інспекцією в Одеській області позовних вимог до ТОВ "Агрофірма "Дністровська" у повному обсязі. Таким чином із ТОВ "Агрофірма "Дністровська" слід стягнути збитки у розмірі 604 559,62 грн. відповідно до ст. ст. 22, 614, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 5, 38, 39, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. ст. 1, 2, 46, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 1, 4 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" /68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Леніна, 87, ідентифікаційний код 00855440/ на користь держави Україна шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 604 559 грн. 62 коп. /шістсот чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 62 коп./ на рахунок №33119331700055 фонду охорони навколишнього природного середовища Теплицької сільської ради Арцизького району, МФО - 828011, ідентифікаційний код 38019107, банк - ГУДКУ в Одеській області, одержувач - УК у Арцизькому районі, код бюджетної класифікації 24062100, символ звітності банку - 331, балансовий рахунок 3311.Наказ видати.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" /68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Леніна, 87, ідентифікаційний код 00855440/ на користь Державної екологічної інспекції в Одеській області /65107, м. Одеса, проспект Шевченка, 12, ідентифікаційний код 38017120/ судовий збір у розмірі 9 068 грн. 40 коп. /дев'ять тисяч шістдесят вісім грн. 40 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 17 липня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна

Попередній документ
67763935
Наступний документ
67763937
Інформація про рішення:
№ рішення: 67763936
№ справи: 916/1021/17
Дата рішення: 11.07.2017
Дата публікації: 19.07.2017
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Одеської області
Категорія справи: