Справа № 468/682/17-п 17.07.2017 17.07.2017 17.07.2017
Номер провадження: 33/784/298/17
"17" липня 2017 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області
у складі: головуючої - судді Фаріонової О.М.
за участю секретаря Чоботаренко Т.І.
особи, яка притягнута до
адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Баштанка Миколаївської області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 153 грн.
Згідно постанови судді, 29.05.2017 р., о 21.15 год., водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в м. Баштанка по вул. Ювілейна, на перехресті з вул. Реца, у порушення вимог п. 2.4 ПДР України не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яка була подана за допомогою червоного та синього проблискових маячків та звуковими сигналами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Зазначає, що працівники поліції склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він їм зробив зауваження за те, що патрульний автомобіль був припаркований з грубим порушенням ПДР України.
Вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного прийняття рішення. Суд спрощено підійшов до вивчення матеріалів справи.
Зазначає, що виконав вимогу працівника поліції про зупинку. На його думку, у ст. 122-2 КУпАП не зазначено часовий проміжок, за який треба виконати вимогу щодо зупинки транспортного засобу.
На думку апелянта, наданий працівниками поліції відеозапис є недопустимим доказом, оскільки у постанові не зазначено технічний засіб, за допомогою якого здійснювався відеозапис.
Зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, передбачені ст. 33 КУпАП. Крім того, при складанні протоколу йому не роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, у зв'язку із чим протокол є незаконним.
Заслухавши ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, є правильними та підтверджуються дослідженими доказами.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного
вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
З огляду на зазначені вимоги закону, при прийнятті рішення, суддя обгрунтовано послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапис з регістратору, здійснений патрульними поліцейськими.
У протоколі про адміністративне правопорушення, який є доказом у справі, зазначено, що водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом та не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яка була подана за допомогою червоного та синього проблискових маячків та звуковими сигналами, чим порушив п. 2.4 ПДР України.
Зазначені у протоколі обставини підтверджуються даними з відео регістратора, відповідно яким водій автомобіля НОМЕР_1 протягом не менше трьох хвилин, тобто на протязі тривалого часу, не виконував вимогу працівників поліції про зупинку.
З пояснень ОСОБА_2 в суді слідує, що він не мав змоги зупинитись одразу, оскільки вулиця, на якій вони рухались була вузькою, та його зупинка могла створити перешкоди іншим учасникам дорожнього руху. Стверджував, що проїхавши близько 600 м, він зупинив свій автомобіль.
Між тим, з відеозапису видно, як автомобіль ОСОБА_1 здійснив зустрічний роз'їзд з іншим транспортним засобом. З огляду на цю обставину, не є слушними його доводи апелянта про те, що внаслідок зупинки транспортного засобу він міг створити перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, оскільки ширина проїзної частини дозволяла здійснити зупинку транспортного засобу.
Суддя дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 мав можливість виконати вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, однак цього не зробив.
Підстав вважати даний відеозапис недопустимим доказом немає. Відеозапис містить відомості про те, що автомобіль під керуванням патрульних поліцейських здійснював рух 29.05.2017 р. за автомобілем НОМЕР_1, тобто відображає перебіг тій подій, про які зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Відсутність у матеріалах справи відомостей про пристрій відеозапису не свідчить про недопустимість цього доказу.
Доводи ОСОБА_1 про не роз'яснення йому ст. 63 КУпАП та ст. 268 КУпАП безпідставні, оскільки з протоколу слідує, що особа, щодо якої складений протокол, взагалі відмовився від підпису в ньому. Крім того, ОСОБА_1 скористався правом бути присутнім під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення в суді, а також в суді апеляційної інстанції, і під час судового розгляду йому роз'яснені його процесуальні права.
Посилання апелянта на те, що працівники поліції склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення через зроблене їм зауваження, не підтверджується матеріалами справи, оскільки з наданого до суду відео вбачається, що спочатку працівники поліції здійснювали переслідування автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1, а невиконання останнім вимог п. 2.4 ПДР України, тобто невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Окрім того, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції є голослівними, оскільки ОСОБА_1 зі скаргами на їх дії не звертався.
Призначаючи стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, суддя дотримався вимог ст. 33 КУпАП та врахував дані про особу ОСОБА_1, а саме, що він працює, має на утриманні малолітню дитину.
Стягнення за вчинене адміністративне правопорушення визначено в межах санкції ст. 122-2 КУпАП, у виді штрафу, хоча санкція цієї статті є альтернативною та передбачає також інший, більш суворий вид стягнення. Тому вважати його занадто суворим, підстав немає. Неврахування суддею наявності у апелянта двох дітей, а не однієї дитини, як вказано в постанові, не є такою обставино, яка тягне зміну постанови в частині накладення стягнення за вчинене адміністративне правопорушення.
Таким чином, доводи апелянта про незаконність оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження. З огляду на наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча:
.