іменем України
Справа № 126/1646/17
Провадження № 2/126/697/2017
"13" липня 2017 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
4 квітня 2017 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики, який був підписаний у присутності та посвідчений приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області.
Відповідно з умовами вказаного договору відповідач отримала від позивача суму грошових коштів у розмірі 20 000, 00 (двадцять тисяч )грн., 00 коп.
Факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів підтверджується її підписом на договорі позики та розпискою від 04.04.2017 року. Відповідно п. 2 даного договору позики, кінцевий строк повернення позики 04 травня 2017 року.
Відповідно п. 2 договору позики, сторони дійшли згоди про те, що цей договір позики є безпроцентним.
У розписці відповідач зобов'язалась повернути борг до 04 травня 2017 року. Однак відповідач борг не повернула, на претензію позивача про добровільне повернення боргу не відповідає і не реагує.
Відповідно до п. 8. договору позики, у випадку невиконання позичальником зобов'язання є даним договором, договір може бути поданий позикодавцем до стягнення.
Згідно п. 9. договору, якщо позичальник не поверне позикодавцю грошову суму, умовлену в п.1 даного договору в указаний строк, відповідно до п.2 даного договору, позикодавець вправі пред'явити цей договір до стягнення на грошові кошти та майно позичальника відповідно до закону.
Розпискою написаною позичальником до договору позики передбачається, що у випадку не повернення в установлені договором позики строки, а саме до 04.05.2017 року, позичальник в рахунок погашення заборгованості по даному договору передає у власність 1/2 частину земельної ділянки ( земельного паю) за кадастровим номером НОМЕР_1, що сходиться на території Чернятської сільської ради Бершадського району Вінницької області.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача на його користь нерухоме майно, а саме - 1/2 земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 в рахунок боргу за договором позики.
До початку розгляду справи по суті представник позивача - ОСОБА_3 подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 надіслала на адресу суду письмову заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до договору позики від 04.04.2017 року, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 позику в сумі 20 000 грн. без сплати відсотків з кінцевим терміном повернення суми позики 4 травня 2017 року. Даний договір було складено в письмовій формі та посвідчено нотаріально цього ж дня. Крім того, ОСОБА_4 надала позикодавцю письмову розписку від 04.04.2017 року, якою підтвердила факт отримання коштів в сумі 20 000 грн. та вказала, що в разі неповернення коштів у визначений строк - передає у власність позикодавця в рахунок боргу 1/2 частину земельної ділянки ( земельного паю) за кадастровим номером НОМЕР_1, що сходиться на території Чернятської сільської ради Бершадського району Вінницької області.
Незважаючи на направлення 07.06.2017 року на адресу відповідача письмової претензії про сплату суми боргу за договором позики, остання умови договору не виконала та не повернула у визначений договором строк кошти позикодавцеві.
Відповідно до положень ст.11 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України встановлено, що - порушення зобов'язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У розписці, наданій позивачу, відповідач забезпечила повернення боргу зобовязанням передати у власність земельну ділянку. Такі дії відповідача характерні для правовідносин застави нерухомого майна.
Так, ч. 1 ст. 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи є іпотекою (ч. 1 ст. 575 ЦК України).
Як передбачено ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.
У Постанові Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Отже, ОСОБА_2 згідно вищеописаного договору позики повинна була повернути позивачеві саме грошові кошти у визначеному сторонами розмірі, а не земельну ділянку, оскільки дана земельна ділянка не може бути предметом застави у зв'язку з відсутністю самого договору застави.
Крім того, відповідно до вимог п.п. 14, 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року: забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств; не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
В порядку ч. 4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Визнання позову відповідачем ОСОБА_2 суд не може прийняти до уваги при постановленні рішення у справі оскільки воно суперечить закону.
Виходячи з аналізу вищевикладених правових норм, суд вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки він не звернувся до суду із позовом про стягнення суми боргу, у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволені позову .
На підставі викладеного, згідно ст.ст. 524, 526, 530, 533 - 535, 572, 577, 610, 611,625, 1049 ЦК України, п.п. 14, 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 158, 169, 212 - 215, 218, ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. І. Губко