Справа № 731/290/17
Провадження № 2/731/113/17
11 липня 2017 року суддя Варвинського районного суду Чернігівської області Семенченко О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Калиновицької сільської ради, Варвинської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -
10 липня 2017 року до суду звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом, яким просять визнати за ними право власності по ? на земельну частку (пай) розміром 2,31 умовних кадастрових гектари, що належали ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер 14 жовтня 2003 року.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Крім того, згідно роз'яснень, викладених в абз. 14-15 п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні виникає, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
З наведеного вбачається, що суд може розглядати справу лише у випадку відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину. Проте позивачі не зазначають у позовній заяві чи мало місце звернення з заявою про прийняття спадщини щодо земельних ділянок та чи є предмет спору. Також позивачі не посилаються на докази, що свідчать про наявність чи відсутність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, що виключає можливість відкриття провадження.
Крім того позивачі в позовній заяві зазначили ціну позову 137 572 грн. 84 коп. та сплатили по 688 грн. кожен судового збору відповідно.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що ціна позову у позовах про визнання права власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна, тобто дійсною вартістю майна станом на день звернення з даним позовом до суду. Проте, письмові матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження визначеної позивачами ціни позову, що в свою чергу не дає суду можливості перевірити правильність суми сплаченого судового збору.
Також слід зазначити, що позивачі просять визнати право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті їх матері - ОСОБА_3, в той час як у списку громадян - членів КСП «Калініна» під № 210 значиться ОСОБА_5. Про усунення цієї розбіжності докази також відсутні.
Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
За таких обставин вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху і надати строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 121 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Калиновицької сільської ради, Варвинської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування залишити без руху, надавши позивачам строк для виправлення недоліків на протязі п'яти днів після отримання ухвали.
У разі не усунення недоліків у вказаний в ухвалі термін позовна заява буде вважатися неподаною та повернутою позивачам.
Суддя О.М. Семенченко