06 липня 2017 року м. Київ К/800/32535/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Голяшкіна О.В.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Державної фіскальної служби, третя особа - начальник Львівської митниці Державної фіскальної служби Прокіпчук Левко Ігоровича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Мостиського районного суду Львівської області з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби, третя особа - начальник Львівської митниці Державної фіскальної служби Прокіпчук Л.І., про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил.
Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 12.02.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову начальника Львівської митниці ДФС Прокіпчука Л.І. від 11.12.2015 року у справі про порушення митних правил № 2873/20908/15 про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, а провадження у справі про порушення митних правил - закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 року апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби було задоволено. Постанову Мостиського районного суду Львівської області від 12.02.2016 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 року та залишити в силі постанову Мостиського районного суду Львівської області від 12.02.2016 року.
Львівською митницею Державної фіскальної служби подано заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.11.2015 року в ході перевірки баз даних ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що ОСОБА_2 20.04.2015 року близько 01.56 год. увіз на митну територію України через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС у режимі «транзит» автомобіль марки «Опель-Кадет», реєстраційний номер СЕН9350. Згідно баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби станом на 24.11.2015 року за встановленим терміном не вивіз за межі митної території України та у інший митний режим не помістив даний транспортний засіб на іноземній реєстрації.
Постановою начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби Прокіпчуком Л.І. у справі про порушення митних правил від 11.12.2015 року № 2873/20908/15 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що вчинене позивачем правопорушення, а саме перевищення встановленого статтею 95 Митного кодексу строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, не відноситься до триваючих, і є закінченим на одинадцятий день. Враховуючи викладене, оскаржувана постанова є протиправною іпідлягає скасуванню, оскільки винесена після закінчення строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 1 частини 1 статті 95 Митного кодексу України встановлені такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Згідно із частиною 1 статті 381 Митного кодексу України, громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Відповідно до частини 3 статті 470 Митного кодексу України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніжна десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Згідно із частиною 1 статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.
При цьому, в положеннях Митного кодексу України не міститься визначення триваючого правопорушення.
Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.
Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Отже, невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.
Приймаючи до уваги те, що позивачем до цього часу не виконано обов'язку щодо вивезення транспортного засобу - автомобіля марки «Опель-Кадет», реєстраційний номер СЕН9350 за межі митної території України,як і не виконано обов'язку розмитнення автомобіля в порядку, встановленому законом, правопорушення є триваючим, а тому доводи позивача що правопорушення, передбачене частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, не може розглядатись як триваюче і вважається вчиненим на 11 день - є необґрунтованими.
Як встановлено судами, митним органом таке правопорушення виявлене 24.11.2015 року. При цьому, постанова про порушення митних правил № 2873/20908/15 винесена начальником Львівської митниці Прокіпчуком Л.І 11.12.2015 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби Прокіпчука Л.І. від 11.12.2015 року № 2873/20908/15 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, отже, підстави для її скасування відсутні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Державної фіскальної служби, третя особа - начальник Львівської митниці Державної фіскальної служби Прокіпчук Левко Ігоровича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
О.В. Голяшкін
В.Ф. Мороз