22 червня 2017 рокусправа № 808/2786/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
за участю представників:
відповідачів:
Державної міграційної служби України - Єлісєєва Д.С. (довіреність від 06 квітня 2017 року,
Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області:
- Парфьонової О.В. (довіреність від 15 червня 2017 року),
- Єлісєєва Д.С. (довіреність від 21 березня 2017 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року
у справі №808/2786/16
за позовом ОСОБА_3
до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Мелітопольського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області
про визнання незаконним та скасування висновку та зобов'язання видати паспорт,-
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася в Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Мелітопольського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання незаконним та скасування висновку від 08 грудня 2014 року щодо видачі паспорту з порушенням вимог чинного законодавства України та зобов'язання видати паспорт громадянина України.
За змістом адміністративного позову позивач, вказує, що звернулася із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням та подала усі необхідні документи, які були перевірені відповідним органом на відповідність чинному законодавству України, за результатами розгляду яких, отримано паспорт; є громадянином України, внаслідок чого, відповідачами прийнято протиправний висновок про видачу паспорта з порушенням законодавства.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року задоволено клопотання позивача, поновлено строк звернення з позовом до адміністративного суду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано висновок Мелітопольського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області від 08 грудня 2014 року, затверджений Державною міграційною службою України, щодо законності видачі паспорта громадянина України громадянці ОСОБА_3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
За доводами апеляційної скарги, у позивача були відсутні підстави для набуття громадянства України та отримання нею паспорта громадянина України; рішення про визнання паспорта такого, що виданий з порушенням законодавства є законним та обґрунтованим.
ОСОБА_3 подала письмові заперечення на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представники Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Позивач, представник Мелітопольського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області у судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Першотравневе Ясинуватського району Донецької області, що підтверджується копіями свідоцтв про народження та шлюб (а.с.13).
Згідно з поясненнями позивача, вона разом з чоловіком у 1986 році виїхала до Республіки Білорусь, що не заперечується та не спростовується сторонами.
19 серпня 1997 року ОСОБА_3 звернулася до Приазовського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ в Запорізькій області із заявою про оформлення посвідки на проживання в Україні (а.с. 55-58).
26 серпня 1997 року позивачу видано тимчасову посвідку на проживання в Україні серії НОМЕР_1 з терміном дії до 26 серпня 1999 року (а.с. 59).
Відповідно до Форми №1 (а.с. 64):
- 04 грудня 2001 року ОСОБА_3 звернулася до Мелітопольського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області із заявою про видачу паспорту у зв'язку з набуттям громадянства України та надала паспорт громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_2 від 23 червня 1997 року;
- 27 грудня 2001 року Мелітопольським районним відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області ОСОБА_3 документовано паспортом громадянина України серії НОМЕР_3.
13 травня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Мелітопольського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області із заявою про втрату паспорта.
У зв'язку із розглядом заяви про втрату паспорту, начальником Мелітопольського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області проведена перевірка щодо законності видачі паспорта громадянина України позивачу, за результатами якої складено висновок, погоджений начальником Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, та затверджений 08 грудня 2014 року директором Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Державної міграційної служби України (а.с. 19-21).
За змістом висновку, перевіркою встановлено:
- громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_3 документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1, виданою 26 серпня 1997 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1;
- ОСОБА_3 не зверталася до компетентних органів із письмовою заявою про визначення належності її до громадянства України до 31 грудня 1999 року відповідно до пункту 3 статті 2 або статті 11, статті 33, частини 8 статті 34 Закону України «Про громадянство України» (у редакції Закону від 16 квітня 1997 року);
- 04 грудня 2001 року до Мелітопольського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області з приводу обміну паспорта серії НОМЕР_2, виданого 23 червня 1997 року Міністерством внутрішніх справ Республіки Білорусь, на паспорт громадянина України звернулася позивач та надала наступні документи: заяву про видачу паспорта громадянина України, паспорт серії НОМЕР_2, який підлягав обміну, та 2 фотокартки;
- 27 грудня 2001 року заявнику видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, про що до книги обліку прибутків та видатків паспортів внесено відповідний запис.
За результатами перевірки, вирішено, зокрема:
- паспорт громадянина України НОМЕР_3, вважати таким, що оформлений з порушеннями чинного законодавства України, недійсним, та підлягає вилученню і знищенню;
- рекомендувати ОСОБА_3 отримати в посольстві Республіки Білорусь паспорт громадянина Білорусі, що у подальшому надасть змогу здійснити процедуру набуття громадянства України за територіальним походженням згідно зі статтею 8 Закону України «Про громадянство України».
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України; при встановленні порушення процедурних норм посадовою особою державного органу відповідачі необґрунтовано та безпідставно встановили негативні наслідки для позивача.
Відмова в задоволенні іншої частини позовних вимог, обґрунтована судом першої інстанції неможливістю підміни та втручання в дискреційні повноваження відповідачів з питань оформлення та видачі паспорта громадянина України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України «Про громадянство України» визначається правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» (далі - у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону України «Про правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України.
Враховуючи час та місце народження позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 має право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Набуття громадянства України громадянами Республіки Білорусь (у тому числі за територіальним походженням) з 08 квітня 2000 року здійснюється на підставі Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, підписаної 12 березня 1999 року та ратифікованої 21 жовтня 1999 року Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні».
На виконання вказаної Угоди прийнято «Порядок реалізації Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні», затверджений спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України,Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України від 28 квітня 2000 року № 317/95/15/5а (далі - Порядок реалізації Угоди).
Відповідно до підпункту 1.2.1 пункту 1.2 Порядку реалізації Угоди, громадяни Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні та які самі або хоча б один з їх батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народились або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону України «Про правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) подають до міського (без районного розподілу) або районного відділу органів внутрішніх справ України за місцем постійного проживання (далі - відділ) документи, передбачені частиною 3 розділу II «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, за винятком документа про припинення громадянства Республіки Білорусь чи зобов'язання його припинити.
Згідно з підпунктом 1.2.2 пункту 1.2 Порядку реалізації Угоди разом із зазначеними документами громадянин Республіки Білорусь подає заяву про зміну громадянства.
Пунктом 22 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, передбачено що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону України «Про правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), подає такі документи: а) заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм); в) один з таких документів: декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; декларацію про відмову від іноземного громадянства разом з документом, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні чи притулку в Україні - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; заяву про зміну громадянства - для іноземців, які перебувають у громадянстві держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України та набуття громадянства України відповідно до законодавства України; документ, що підтверджує факт припинення іноземного громадянства - для іноземців, які перебувають у громадянстві держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо вони доведуть, що не є громадянами цих держав; зобов'язання припинити іноземне громадянство - для інших категорій іноземців. Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи до 16 липня 1990 року на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
Пунктом 3 частини 1 статті 24 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють такі повноваження: приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок встановлення батьківства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно з пунктом 74 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, головне управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до районного, районного у місті, міського управління або відділу МВС України, до якого документи були подані заявником. Районне, районне у місті, міське управління або відділ МВС України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник районного, районного у місті, міського управління або відділу МВС України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою. Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі або його заступник приймає рішення про встановлення належності особи до громадянства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання про встановлення належності особи до громадянства України. Рішення про встановлення належності особи до громадянства України або про відмову у задоволенні клопотання про встановлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до районного, районного у місті, міського управління або відділу МВС України, до якого документи були подані заявником. Районне, районне у місті, міське управління або відділ МВС України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення належності особи до громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.
З огляду на викладене, прийняття рішення з питань громадянства України відбувається на підставі поданих заявником документів, які перевіряються посадовими особами на предмет їх відповідності, та встановлення обставин, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Суд першої інстанції правильно проаналізував зміст Форми №1 та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підтвердження факту отримання паспорта громадянина України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначення в графі «чи перебувала раніше в іноземному громадянстві (підданстві) і прийнята до громадянства України, коли, з якої країни прибула в Україну в порядку реєміграції, переселення і т.п.» Форми №1 - слова ні, не засвідчує подання позивачем свідомо неправдивих відомостей, оскільки вона не приховувала наявність громадянства Республіки Білорусь, про що свідчить запис про зданий паспорт громадянина Республіки Білорусь НОМЕР_2 від 23 червня 1997 року.
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України N2503 від 26 червня 1992 року, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади.
Щодо доводів апеляційної скарги про перебування ОСОБА_3 в неприпиненому громадянстві Республіки Білорусь.
Згідно зі статтею 1 Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, підписаної 12 березня 1999 року та ратифікованої 21 жовтня 1999 року протягом десяти днів після надання особі нового громадянства компетентні органи Сторони, громадянство якої набувається, видають особі документ, який підтверджує набуте громадянство, одночасно вилучають документ, який підтверджує припинене громадянство, і пересилають його дипломатичними каналами Стороні, громадянство якої припиняється, разом з повідомленням про набуття нового громадянства із зазначенням дати набуття громадянства.
Отже, враховуючи, що у 2001 році Мелітопольський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області видав паспорт громадянина України ОСОБА_3, а паспорт громадянина Республіки Білорусь позивачем зданий, то обов'язок пересилання вилученого паспорта та повідомлення про набуття нового громадянства виник саме в органу Міністерства внутрішніх справ України.
Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ОСОБА_3 добросовісно вважала, що нею додержано вимоги законодавства щодо набуття громадянства України; отримала паспорт громадянина України та обґрунтовано вважала підтверджений факт громадянства України.
Рішення (висновок) про те, що паспорт громадянина України НОМЕР_3 оформлений з порушеннями чинного законодавства України, недійсним, та підлягає вилученню і знищенню, відповідачами прийнято без з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне поновлення судом першої інстанції строку звернення до суду з адміністративним позовом, є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції врахований час обізнаності позивача зі змістом оскаржуваного висновку, обставини, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду та докази подані у підтвердження існування цих обставин.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області - зали червня шити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя І.Ю. Богданенко
суддя С.А. Уханенко
суддя Ю.М. Дадим